Комп’ютери і засновані на їх використанні інформаційні технології визначають рівень і темпи розвитку сучасної цивілізації. Найбільш важливою ознакою використання комп’ютерів у наш час стає створення глобальних телекомунікаційних мереж, які об’єднують все людство в єдину відкриту інформаційну громаду. Такою глобальною мережею є Internet. Виникла Internet у військових лабораторіях США в епоху “холодної війни” у 80-х роках двадцятого століття з метою забезпечення стійкого звязку між комп’ютерами навіть після ядерної війни. Швидкодія і надійність нової технології припали до вподоби науковцям і стали основою більших проектів. Зрештою вона обплутала “великою павутиною” (WWW) майже всі комп’ютерні мережі і створила можливість доступу навіть недосвідченним, некомпетентним у комп’ютерних технологіях користувачам до всього багатства світових інформаційних ресурсів. Internet об’єднує мільйони користувачів всього світу, а кожний рік населення мережі майже подвоюється. Internet належить усім, але ніхто не може їй диктувати свою політику, - це найдемократичніша система. Однак, кожен із вузлів або мережу вузлів Internet разом із встановленним обладнанням обслуговує окрема державна або комерційна фірма-провайдер. Таким чином, за кожну хвилину звязку з Internet або переданий кілобайт інформації доводиться платити фірмі-провайдеру.Повний і вільний доступ до інформації, послуг і технологій глобальної мережі Internet не обмежується тільки науковими та освітніми організаціями, установами культури, мистецтва, громадськими організаціями і засобами масової інформації, а й вносить важливий вклад у процес інтеграції України у світовий інформаційний простір. Термін Internet у перекладі із англійської означає “між мережами”. Internet у формуліровці затвердженій ще у 1995 році Федеральною мережевою радою (The Federal Networking Council? FNC), яка виконує в США координацію роботи мережі на державному рівні:
Internet - це глобальна інформаційна систем, об’єднана сукупністю глобальних адрес і здатна підтримувати комунікацію між ними на основі певних протоколів.
З технічної точки зору Internet є глобальною мережею, яка об’єднує різні локальні комп’ютерні мережі. Комп’ютер разом з обладнанням для роботи в мережі являє собою вузол мережі. З фізичної логічної точки зору вузол є самостійною одиницею, яка має свою унікальну адресу, що забезпечує можливість спілкування двох будь-яких вузлів мережі. Вузлові комп’ютери цієї мережі, на яких зберігається в різних формах інформація, називаються серверами. Комп’ютери в мережі одержують доступ до інших, використовуючи єдину мову, яку називають IP (Internet Protokol), або інтернет-протоколом.
Адреси в Internet. У сучасних умовах Internet (всесвітня “мережа мереж”) - це сукупність технічних засобів, стандартів і домовленостей, які з 1970 р. дозволяють підтримувати зв’язок з різними комп’ютерними мережами світу. Internet - це павутина невпорядкованих телефонних, радіорелейних і супутникових каналів зв’язку, що взаємодіють і з’єднують мільйони комп’ютерів всього світу. Кількість вузлів Internet сягає 10 мільйонів, а кількість користувачів Internet приближається до 100 мільйонів. Для передачі інформації використовуються, головним чином, телефонні мережі і електронні засоби передачі. Однак, аналогією роботи Internet є не телефонні мережі, а поштові відомства - в поштовому відділенні (вузол комутації пакетів) кореспонденція впорядковується по напрямах призначення та направляється в наступний вузол комутації і далі до адресата. Середовище передачі інформації (кабель, шина) є загальним ресурсом перенесення інформації для всіх вузлів мережі. Для забезпечення доступу до цього загального ресурсу необхідно визначити сукупність правил, регламент, тобто метод доступу. Міжнародна організація стандартів у співдружності з організаціями різних держав розробила міжнародні стандарти, які описують протоколи різних рівнів. Відомо сім рівнів протоколів: прикладний, представницький, сеансовий, транспортний, мережевий, канальний і фізичний. Ці рівні протоколів базуються один на одному і створюють “стік”, або “стопку”. Протокол - це документ, який чітко визначає процедури і правила взаємодії процесів працюючих систем.Різні ділянки Internet з’єднуються за допомогою системи комп’ютерів (маршрутизаторів). Маршрутизатор виявляє адресу кореспонденції і визначає куди її посилати.
Правила автоматизованого збирання кореспонденції, виявлення адреси і напрямку пересилання називаються протоколом.
Спеціальний комітет Міжнародної організації по стандартизації (ISO) для стандартизації мереж розробив “ідеальну” модель взаємозвязку відкритих систем. Згідно з цією моделлю інформаційний мережевий потік (трафік) має дискретну структуру, логічною одиницею якої є пакет (кадр, або frame). Кожен пакет має інформаційне і керуюче поле. Керуюче поле вміщає службову інформацію, яка вказує його порядковий номер, кількість, при помилці передачі забезпечує його повторну передачу, забезпечує вибір маршруту передачі даних і управляє потоком даних, забезпечує поділ інформації на пакети, їх складання та ін. В одному пакеті звичайно посилається від одного до 1500 символів інформації. Така організація інформації не дозволяє монопольно задіяти мережу одному користувачеві. Якщо в мережі виникають збої в передачі (прийомі) інформації, програмне забезпечення запитує повторну передачу.
Незалежно від послідовності отримання пакети збираються і впорядковуються на комп’ютері-отримувачі. Формат, розмір пакетів, послідовність їх предачі і впорядкування на комп’ютері-одержувачі в Internet визначається протоколом TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol - протокол управління передачою/ міжмережевий протокол). Протокол TCP організовує сеанс зв’язку між двома комп’ютерами в мережі, а IP - доставку паекта за вказаною одресою. Кожен вузловий комп’ютер Internet повинен мати свою власну унікальну IP-адресу. IP-адреса представляється послідовністю чотирьох чисел, кожне з яких може приймати ззачення в діапазоні від 0 до 255, розділених крапкою.
Електронна пошта - найбільш поширена послуга Internet. Дозволяє створювати текстові повідомлення і відправляти мережею іншому користувачеві. Електронна пошта подає відносно просте і надійне вирішення проблеми підтримання постійних контактів між людьми.
UseNet (User Network) - загальнодоступна мережа для обміну інформацією по електронній пошті. Такий спосіб обміну інформацією називається телеконференцією і надає можливість спілкування відразу з багатьма людьми, яких цікавить одна і та ж проблема. Телеконференції можуть бути організовані як “групи новин” (“newgroups”) або “інформаційні архіви” (“mailing lists”); багато мереж підтримують власні телеконференції, створені за принципом внутрішньої мережевої дошки об’яв. У телеконференціях типу “інформаційні новини” користувач має можливість направити свої повідомлення іншим учасникам конференції, або за “замовленням” електронною поштою одержувати всю кореспонденцію яка надходить у вибрану конференцію. У конференціях типу “групи новин” користувач може проглянути список кореспонденцій і замовити потрібну статтю. Правила створення конференції встановлюються самостійно самою мережею, а її тема, як правило, відображає спрямованість мережі: академічна, освітня, комерційна тощо.
Telnet - це протокол, за допомогою якого комп’ютер користувача перетворюється у термінал віддапеного іншого комп’ютера і виконуються програми на ньому, організовується робота із віддаленими базами даних.
FTP (File Transfer Protokol) - це протокол передачі файлів, який використовується для передачі файлів через Internet. FTP-сервери передбачають, головним чином, санкціонований доступ. <="" b=""> - “всесвітня павутина”, гіпертекстова система з елементами мультимедіа та. ін. Гіпертекст - це набір текстових, графічних, звукових і відеодокументів. WWW- найпопулярніша серед усіх послуг Internet. Мова, що використовується для представлення інформації у вигляді гіпертексту, називається HTML (Hyper Texe Marcup Language). Передача гіпертекстових документів здійснюється за протоколом, що отримав назву HTTP (Hyper Texe Transfer Protokol - протокол передачі гіпертексту). У серверах WWW найбільше різноманітної інформації: корисної, цікавої і навіть забавної. Університети надають інформацію про себе, комерційні мережі роблять огляди біржової і багато іншої економічної інформації; газети розміщають свої випуски; надається інформація “тільки для дорослих” тощо.
Структура WWW дозволяє подавати інформацію досить демократично - клієнт може переглядати її тоді, коли побажає. Документи, що зберігаються на Web-вузлах називаються Web-сторінками. На сторінці сервера є піктограми або рядки з назвами інформації, активізуючи які мишкою клієнт відкриває її зміст і може проглядати її стільки часу, скільки побажає. А якщо на домашній сторінці клієнта є адреса електронної пошти, то може отримувати скільки завгодно листів. Уже давно діє система реклами і купівлі через Internet. При цьому ціни на передачу інформації і рекламу значно нижчі від традиційних, а можливості практично необмежені. Дозвілля і всілякі розваги були і залишаються головною сферою інтересів більшості користувачів Internet.
