У Excel маються чотири види операторів: арифметичні, текстові, оператори порівняння й оператори посилань (адресні оператори)

Операції над числами виконуються за допомогою арифметичних операторів. У Excel використовуються наступні арифметичні оператори:

Арифметичний оператор Дія + (знак плюс) - (знак мінус) / (ділення) * (множення) % (знак відсотка) ^ (Зведення до степеня)

При роботі з числами і текстом застосовуються ще оператори порівняння. До них відносяться наступні оператори:

Оператор порівняння Дія = Дорівнює > Більше < Менше >= Більше або дорівнює <= Менше або дорівнює <> Не дорівнює

Ці оператори використовуються для присвоєння твердженням значень ІСТИНА або НЕПРАВДА. Оператори порівняння можуть застосовуватися для порівняння тексту, записаного в різні комірки. При цьому потрібно враховувати, що оператор «=» застосовується в змісті збігу чи розбіжності текстів, а оператори «<» і «>» - у змісті розташування «до» чи «після» в упорядкованому списку текстових фрагментів.

У Excel є один текстовий оператор:

&. (амперсанд) - Об'єднання послідовностей символів в одну послідовність символів.

Цей оператор застосовується для з'єднання текстів з різних комірок.

Крім названих операторів, у Excel існують ще адресні оператори, що використовуються при вказівці посилань на комірки таблиці, тобто при адресації.

Синтаксис формул

Формули вписуються в рядок формул і можуть складатися з наступних компонентів: Символу =, яким завжди починається запис формули (цей символ вводиться в комірку із клавіатури або викликається клацанням по кнопці «=» у рядку формул); Операторів +, -, *, <, > і інших операторів; Функцій з набору вбудованих функцій Excel; Адрес комірок, посилань на діапазони комірок і імена - ці компоненти присутні, якщо у формулу потрібно підставити значення, що містяться в інших комірках.

Синтаксис формули задає визначену послідовність обчислень. Після знака рівності «=» випливає набір величин, що обчислюються. Якщо у формулу входить кілька операторів, то Excel визначає пріоритет цих операторів і призначає відповідну послідовність їхнього виконання.

Можливість використання формул і функцій є одним з найважливіших властивостей програми обробки електронних таблиць. Це, зокрема, дозволяє проводити статистичний аналіз числових значень у таблиці.
Текст формули, що вводиться в чарунку таблиці, повинний починатися зі знака рівності (=), щоб програма Excel могла відрізнити формулу від тексту. Після знака рівності в чарунка записується математичне вираження, що містить аргументи, арифметичні операції і функції.
У якості аргументів у формулі звичайно використовуються числа й адреси чарунок. Для позначення арифметичних операцій можуть використовуватися наступні символи: + (додавання); - (вирахування); * (множення); / (розподіл).
Формула може містити посилання на чарунки, що розташовані на іншому робочому листі чи навіть у таблиці іншого файлу. Один раз введена формула може бути в будь-який час модифікована. Вбудований Менеджер формул допомагає користувачу знайти помилку чи неправильне посилання у великій таблиці.
Крім цього, програма Excel дозволяє працювати зі складними формулами, що містять кілька операцій. Для наочності можна включити текстовий режим, тоді програма Excel буде виводити в чарунку не результат обчислення формули, а власне формулу.

37. Табличний процесор MS Excel: поняття функції. Створення та редагування функцій. Використання Мастера функций. Категорії вбудованих функцій, їх використання

Синтаксис функцій

Формули, що записуються в комірки електронних таблиць, можуть містити в собі вбудовані функції. Взагалі, вбудовані функції широко використовуються в Excel для простих і складних обчислень, полегшуючи процес обробки даних. Крім того, застосування цих функцій рятує від довгих записів і знижує імовірність помилок.

Модуль убудованих функцій у Excel має дружній інтерфейс. При звертанні до тієї чи іншої функції пропонується визначений шаблон, який потрібно заповнити. Причому правила запису функцій можна уявляти собі лише в загальних рисах.

Запис функції починається з вказівки імені функції, потім вказується список аргументів, записаний у дужки. Приміром, функція знаходження максимального значення серед аргументів число1, число2... має вигляд

МАКС(число!,число2,...)