Розділ XVIII. Основи міцності (ґрунтовності) навмання і вчення

1. Від багатьох чуємо скарги, та й факти це підтверджують, що тільки небагато учнів виносять зі шкіл ґрунтовну освіту, а більшість — тільки поверхову освіту або навіть тільки натяк на освіту.

2. Якщо ти будеш шукати причину цього, то вона виявиться двоякою. Це буває або тому, що в школах, занедбавши істотне, звергають увагу на другорядне і пусте, або тому, що учні знову забувають те, що вони вивчили, бо більша частина знань тільки ковзається по поверхні розуму і не заглиблюється в нього. Ця друга хиба така поширена, що мало людей, які на неї не скаржилися б. Справді, якими б ми вважалися вченими, якби пам'ять відразу відтворювала нам усе те, що ми коли- небудь читали, чули, сприйняли розумом — ми, які використали кожний випадок для придбання знань! Але такої здатності наша пам'ять не має, і, очевидно, що ми черпаємо воду решетом.

3. Але чи є засіб проти цього зла? Безсумнівно, знайдеться. Звернувшись до школи природи, знов-таки будемо шукати керівних вказівок в її витворах, призначених для довгого існування. Таким шляхом можна буде знайти метод, при якому кожний буде знати не тільки те, що вивчив, але навіть більше, ніж він вивчив, тобто не тільки вільно викладати почерпнуте від учителів і з авторів, але й грунтовно судити про самі речі.

4. Але цього можна досягти:

I. Коли грунтовно будуть розглядатися лише ті речі, які повинні дати користь.

II. Займаючись, проте, всіма цими речами уже без будь-якого винятку.

III. Коли всьому буде покладена міцна основа.

IV. Коли вказані основи будуть закладатися глибоко.

V. Коли всі потім будуть спиратися тільки на ці основи.

VI. Все, що треба розрізняти, має розрізнятися з повною виразністю.

VII. Все наступне повинне спиратися на попереднє.

VIII. Все що зв'язане між собою, має пов'язуватися постійно.

IX. Все має розподілятися пропорційно між розумом, пам'яттю і мовою.

X. Все потрібно закріплювати постійними вправами. Розглянемо окремі положення докладніше.

Основоположення І

5. Природа ніколи не робить нічого непотрібного. Наприклад, створюючи птаха, природа не дає йому ні луски, ні плавального пір'я, ні зябер, ні рогів, ні чотирьох ніг і нічого такого, що їй не буде потрібне, а дає тільки голову, серце, крила та ін. Дереву природа не дає вух, очей, пір'я, волосся і т. д., тільки кору, лико, серцевину, корінь та ін.

6. Таким чином, і той, хто бажає, щоб поле, виноградник, сад давали плоди, засіває їх не бур'яном, не будяком і не терниною та ін., а благородним насінням і рослинами.

7. Так і архітектор, думаючи збудувати міцну будівлю, заготовляє не солому, не полову, не бруд, не лозу, а каміння, цеглу, міцне дерево й інший такий міцний і щільний матеріал.

8. Отже, в школах:

I. Треба викладати лише те, що дає найґрунтовнішу користь як у цьому, так і в майбутньому житті, і навіть більше в майбутньому. Бо, як указує Ієронім, на землі треба вивчати те, вивчення чого мало б значення і для небесного життя.

II. Коли що-небудь треба викласти юнацтву, навіть і заради теперішнього життя (як це й буває), все це має бути таким, щоб, не заважаючи тому вічному життю, і в цьому теперішньому житті давати б істотну користь.

9. Кому потрібне пусте? Яка рація вивчати те, знання чого не дасть користі, а незнання не зробить шкоди, і від чого в дальшому віці доведеться відучуватися або що доведеться серед занять забувати? Нам є чим заповнити все своє коротке життя, якщо навіть жодної краплі його не витрачати на пусте. Отже, нехай буде завданням школи займати юнацтво тільки серйозним. А яким чином забава може перетворитися на серйозну справу, про це буде сказано окремо.

Основоположення II

10. Природа нічим не нехтує з того, що є корисним у майбутньому для того тіла, яке вона створює. Наприклад, створюючи пташку, природа не забуває ні голови, ні крил, ні ноги, ні кігтя, ні шкіри, — тобто нічого, що стосується суті таких птахів та ін.

11. Отже, таким же чином у школах, освічуючи людину, необхідно освічувати її в цілому, щоб зробити її придатною для теперішнього життя і разом з тим підготовленою до самої вічності, яка є метою всього того, що їй передує.

12. Тому в школах слід навчати не тільки наук, але й моральності і благочестя. А наукова освіта нехай служить людині для вдосконалення одночасно і її розуму, і мови, і рук для того, щоб вона могла все, що потрібно, розумно робити, виражати словами і здійснювати в дії. Коли що-небудь з цього випустити, то буде прогалина, яка не тільки зашкодить освіті, але й підірве її ґрунтовність. Бо міцним може бути тільки те, що тісно зв'язане в усіх своїх частинах.

Основоположення III

13. Природа нічого не творить без твердої основи, без кореня. Рослина не росте вгору, доки не пустить свій корінь униз, а коли спробує це зробити, то їй доведеться зав'янути і загинути. От через що розумний садівник навіть і не садить, доки не впевниться в тому, що живець уже пустив корінь. У птаха і у всякої тварини місце кореня заступають нутрощі (які живлять члени), що, як основа усього тіла, і починають завжди утворюватися насамперед.

14. Так, архітектор не будує будівлі, не поклавши спочатку твердої основи, інакше все розвалиться. Так само і художник підкладає під фарби ґрунт, без якого фарби або легко відвалюються і вивітрюються, або втрачають свій колір.

15. Такого фундаменту не підводять під навчання ті викладачі, які:

 

1) не працюють над тим, щоб насамперед зробити учнів допитливими і уважними,

2) не знайомлять учнів з намічуваним ними загальним планом занять у цілому так, щоб учні найчіткіше розуміли (розрізняли), що треба робити і що робиться в дійсності. А якої міцності можна сподіватися, коли учень учиться без любові до знання, без уваги і без розуміння?

16. Отже, відповідно до цього:

I. Яке б заняття не починали, треба насамперед збудити в учнів серйозну любов до нього, довівши перевагу цього предмета, його користь, приємність і що тільки можливо.

II. Ідея мови або мистецтва (яка є не що інше, як витяг, що охоплює в найзагальнішому вигляді всі частини предмета) завжди повинна відбиватися в свідомості учня раніше, ніж почнуть окремо його розглядати. В такому випадку учень уже на самому початку добре може осягнути як мету і межі предмета, так і внутрішнє розміщення його частин. Бо як скелет є основа всього тіла, так загальний нарис мистецтва є базисом і основою всього мистецтва.

Основоположення IV

17. Природа пускає коріння глибоко. Так, у тварини природа ховає життєві органи глибоко в тілі, дерево тим міцніше стоїть, чим глибше пускає коріння; коли його коріння міститься тільки під зовнішнім шаром ґрунту, то дерево легко можна вирвати.

18. Звідси ясно, що сприйнятливість до вчення треба збуджувати в учня серйозно й ідею предмета глибоко закріпити у мозку. До більш повної системи мистецтва або мови слід підходити не раніше, як буде встановлено, що ідея засвоєна цілком ясно і пустила добре коріння.

Основоположення V

19. Природа все творить з коріння. Бо скільки на дереві не з'являється деревини, кори, листя, квіток, плодів, — все це народжується тільки від кореня. Хоч дощ і йде зверху, а садівник поливає знизу, необхідно, щоб уся ця волога пройшла через коріння, а потім тільки розлилася по стовбуру, гілках, паростках, листках і плодах. А тому, хоч садівник приносить живець зовні, проте вважає за необхідне так прищепити його до стовбура, щоб він, ніби злившись з його істотою, всотував би сік того ж кореня і, живлячись цим соком, розростався силою кореня. Від кореня в дерева з'являється все, і немає потреби приносити звідкись і прищеплювати йому листя і гілки. Так само оперення птаха не складається з пір'я, яке покидали інші птахи, а походить із внутрішніх його членів.

20. Так і обачний архітектор все робить так, щоб будівля спиралася лише на свій фундамент і підтримувалася своїми зв'язками без підпірок зовні. Якщо будівля потребує таких підпірок, то це є доказом її неміцності і того, що вона може завалитися.

21. Хто робить ставок або водойму, той не наказує доставляти воду з іншого місця і не чекає дощової води, але знаходить природне джерело і по каналах і схованих трубах проводить воду в свою водойму.

22. З цього основного положення випливає, що правильно навчати юнацтво — це не означає вбивати в голову зібрану з авторів мішанину слів, фраз, висловів, думок, а це означає — розвивати здібність розуміти речі, щоб саме з цієї здібності, ніби з живого джерела потекли струмені (знання), подібно до того, як з бруньок дерев виростають листя, квітки, плоди, а на другий рік з кожної бруньки виростає ціла нова гілка зі своїми листям, квітками і плодами.

23. В дійсності досі школи не досягли того, щоб привчати уми, наче молоді деревця, розвиватися з власного кореня, а привчали учнів тільки до того, щоб, зірвавши гілки в інших місцях, начіплювати їх на себе і, подібно до езопівської ворони, одягатися в чуже пір'я. У школах прикладали старання не стількидо того, щоб виявити джерела і знання, які ховаються в свідомості, скільки до того, щоб зрошувати це джерело чужими струменями. Це означає, що школа не показувала самі речі, як вони походять із самих себе і які вони в собі, а подавала те, що про той чи інший предмет думає і пише один, другий, третій і десятий автор. І величезною вченістю здавалося багато знати про спірні думки багатьох. Тому і вийшло те, що дуже багато (вчених) займаються тільки тим, що, копаючись в авторах, витягають фрази, сентенції, думки, складаючи науку подібно до клаптевого одягу. До них з наріканням звертається Горацій: «О наслідувачі, рабська худоба!» І справді, рабська худоба, що звикла тільки тягати чужі тягарі.

24. Але, питаю я, яка користь з того, що ми розгублюємося серед різних думок про речі, коли питання ставиться про знання речей, які вони в дійсності? Чи справді в житті нічого немає такого, чим би ми могли зайнятися, крім того, щоб іти за іншими, які блукають туди й сюди і виглядають, хто, де збивається з дороги і спотикається або відхиляється від правдивого напряму. О смертні, будемо прагнути до прямої мети, залишивши манівці. Якщо ця мета міцна і досить ясна, то чому нам не йти до неї прямо? Чому краще користуватися чужими очима, а не своїми?

25. Метод викладання всіх предметів показує, що школи прагнуть до того, щоб навчити дивитися чужимиочима, мислити чужим розумом. Школи учать не того, щоб виявляти джерела і виводити звідти різні струмені, але тільки показують ті струмені, які виведені з авторів, і, згідно з ними, пропонують іти за ними до джерел назад. Адже жоден словник (принаймні нам відомий, коли не рахувати словника поляка Кнапія, хоч і до нього ми висловимо свої побажання у XXII розділі) не вчить говорити, а тільки розуміти. Навряд чи хоч один підручник з граматики вчить складати мову, а вчить тільки її розбирати. Жоден підручник з фразеології не вчить способу вміло складати і урізноманітнювати фрази, а дає тільки заплутану мішанину фраз. Майже ніхто не викладає фізику за допомогою наочних демонстрацій і експериментів, але всі викладають її, читаючи тексти Арістотеля або кого-небудь іншого. Ніхто не розвиває вдачу через внутрішнє перемагання пристрастей, але всі дають лише поверховий нарис вчення про моральність, зовнішньо визначаючи і поділяючи доброчесності. Це стане зрозуміло, коли ми з Божою поміччю підійдемо до спеціального методу викладання мистецтв і мов, і ще яснішим, якщо Бог цього забажає, в накресленні пансофії.

26. Дивно, що й стародавні зрозуміли тут справу не краще або що принаймні ця помилка давно вже не була виправлена новітніми дослідниками, хоч саме тут лежить причина таких повільних успіхів. Справді, чи показує тесляр учневі мистецтво будувати будинки, руйнуючи їх? Навпаки, будуючи їх, він показує, який треба вибирати матеріал і як усе в свій час треба виміряти, обрубати, обтесати, підняти, покласти, зв'язати та ін. Адже хто знає спосіб будування, тому дуже легко зруйнувати, як і розпороти одяг тому, хто вміє його пошити. Але ніхто і ніколи не навчився мистецтва тесляра, руйнуючи будинки, і мистецтва кравця, розпорюючи одяг.

27. І справді, незручність невиправленого в цій частині методу і навіть його шкідливі сторони очевидні. Вони полягають 1) в тому, що освіта дуже багатьох, якщо не більшості, полягає в чистій номенклатурі, тобто в тому, що вони, щоправда, можуть назвати терміни і правила мистецтв, але скористатися ними належно не можуть; 2) в тому, що ні в кого освіта не є цілісною сукупністю знань, які одне одного підтримують, підкріплюють і збагачують, а містить у собі щось штучно зв'язане: шматок звідси, шматок звідти, щось таке, що ніде достатньо не зв'язане і не дає ніякого ґрунтовного плоду. Адже подібне знання, складене з думок і міркувань різних авторів, надзвичайно схоже на те дерево, яке ставиться на сільських святах освячення нових будинків: хоч його і обвішують всякими можливими гілками, квітками, плодами, навіть гірляндами і вінками, але тому що все це походить не від власного кореня, а прикріплене зовні, то не може розмножуватися і довго існувати. Таке дерево не дає ніякого плоду, а ті гілки, які поначіплювані на нього, сохнуть і відпадають. Людина, навчена ґрунтовно, є дерево, що має свій власний корінь, що живить себе власний соком і тому постійно (дужче й дужче день у день) росте, зеленіє, цвіте, приносить плоди.

28. Висновок зводиться до такого: треба вчити так, щоб люди, наскільки це можливо, набували знання не з книг, а з неба і землі, з дубів і буків, тобто знали і вивчали самі речі, а не тільки чужі спостереження і свідчення про речі. І це означатиме, що ми знову йдемо слідами стародавніх мудреців, черпаючи знання не з якого-небудь іншого джерела, а з самого першообразу речей. Отже, нехай буде законом:

I. Все треба виводити з непорушних основ речей.

II. Нічого не слід навчати, спираючись лише на авторитет; але всього навчати за допомогою доказів, заснованих на зовнішніх чуттях і розумі.

III. Нічого не викладати самим лише аналітичним методом, а краще викладати синтетичним.

Основоположення VI

29. Чим різноманітніше вживання, для якого природа готує який-небудь предмет, тим більше розчленування вона в ньому робить. Наприклад, чим краще розчленований організм у тварини, тим різноманітніші її рухи; так, кінь має щодо нього перевагу над волом, а ящірка — над слимаком. Так, дерево з коренями і гілками, які широко розпласталися, міцніше і красивіше.

30. Тому, навчаючи юнацтво, завжди треба робити якнайчіткіше, так, щоб не тільки той, хто навчає, але і той, хто вчиться, розумів без будь-яких труднощів, де він є і що він робить. Отже, велике значення буде мати для справи, коли всі книги, які вживаються у школах, будуть складатися з.найстараннішою відповідністю до цих законів природи.

Основоположення VII

31. Природа безупинно іде вперед, ніколи не спиняється, ніколи не береться за нове, кидаючи почате, але продовжує почате раніше, розширює його й доводить до кінця.

Наприклад, при утворенні зародка, те, з чого починається розвиток — голова, нога, серце та ін., — все залишається і лише доводиться до досконалого розвитку. Посаджене дерево не втрачає гілок, що спочатку виросли, але дбайливо продовжує давати їм життєвий сік, щоб вони щороку могли діставати нові гілки.

32. Отже, у школах:

I. Всі заняття повинні розподілятися так, щоб наступне завжди ґрунтувалося на попередньому, а попереднє зміцнювалося наступним.

II. Все, що викладається, правильно сприйняте розумом, має бути закріплене також і в пам'яті.

33. Оскільки при цьому натуральному методі все попереднє повинне бути основою всього наступного, то необхідно все закладати в уми учнів грунтовно. А ґрунтовно заглиблюється в розум тільки те, що добре зрозуміле і старанно закріплене пам'яттю. Адже правильно говорить Квінтіліан: «Вся наука спирається на пам'ять, і ми вчимося марно, коли що-небудь з того, що ми чули (або читали), випадає з нашої уваги». Людвіг Вівес також говорить: «Пам'ять треба розвивати з раннього віку, вона зміцнюється від постійного її вправляння. Багато можна доручати їй дбайливо і часто. Адже в цьому віці не почувають труднощів, бо їх не зважують. Так, без труднощів і зусилля пам'ять розширюється і стає надзвичайно обширною» (кн. З «Про викладання наук»). І у «Вступі до мудрості» він говорить: «Не дозволяй пам'яті залишатися бездіяльною. Немає жодної здібності, якій праця була б така приємна і яка б від неї так розширювалася. Щоденно доручай їй що-небудь; чим більше їй доручиш, тим певніше вона буде зберігати все; чим менше — тим пам'ять буде ненадійніша». А що це надзвичайно справедливо, вказують приклади природи. Наприклад, дерево, чим більше вбирає вологи, тим дужче росте, і, навпаки, чим дужче росте, тим більше вбирає вологи. Так і тварина, якщо вона більше перетравлює їжі, то тим дужче росте, а вирісши дужче, більше потребує поживи, більше перетравлює. Так само все цілком природно зростає завдяки власному ростові. Отже, з цього погляду немає чого щадити ранню молодість (тільки б це робилося розумно). Це буде фундаментом найґрунтовнішогоруху вперед.

Основоположення VIII

34. Природа все з'єднує постійними зв'язками. Наприклад, коли вона створює пташеня, вона все пов'язує: член із членом, кістку з кісткою, нерв із нервом. Так, у дереві з кореня виростає стовбур, зі стовбура — сучки, з сучків — гілки, з гілок — паростки, з паростків — бруньки, з бруньок — листки, квітки, плоди і, нарешті, нові паростки і т. д. Отже, хоч би тисячі тисяч було сучків, гілок, листків, плодів, — все-таки, все це складало б одне й те саме дерево. Так, у будівлі для того, щоб вона була міцною, стіни повинні бути припасовані до фундаменту, стелі і дах — до стін, тобто все — і найбільше, і найменше — так має бути пристосоване між собою і з'єднане, щоб утворювати одне нерозривне ціле, один будинок.

35. Звідси випливає:

I. Наукові заняття всього життя повинні бути так розподілені, щоб складати одну енциклопедію, в якій усе повинне випливати з спільного кореня і стояти на своєму власному місці.

II. Все, що викладається, повинне бути так обґрунтоване аргументами, щоб не залишалося жодного місця ні сумніву, ні забуттю.

Адже обґрунтування розумом — це ті цвяхи, ті пряжки, скоби, які міцно скріплюють справу, не дають їй коливатися і розпадатися.

36. Підкріплювати все підставами розуму — це означає навчати, вказуючи на причини, тобто не тільки показувати, як що-небудь відбувається, але також і показувати, чому воно не може бути інакше.

Основоположення IX

38. Природа зберігає пропорцію між коренем і гілками кількісну і якісну. 40. Отже:

І. При засвоєнні всякого предмета відразу треба обдумати, яку це дасть користь, щоб нічого не вивчати марно.

II. Все засвоєне, в свою чергу, має передаватися іншим і для інших, щоб ніяке знання не зникало.

У цьому розумінні правильно сказано: твоє знання ніщо, коли інший не знає, що ти це знаєш. Отже, нехай не відкривається навіть маленьке джерело знання без того, щоб відразу ж не потекли з нього струмені. Але більше скажемо про це в наступному основному положенні.

Основоположення X

43. Звідси випливає, що навчання не можна довести до ґрунтовності без найчастіше і особливо вміло поставлених повторень і вправ.