1. Важковиховуваними називають дітей, які систематично порушують
встановлені норми і правила поведінки, з відразою ставляться і до навчання, виявляють негативізм до соціального оточення.
Для важковиховуваних дітей характерні такі особливості поведінки:
а)неправильно сформовані потреби — матеріальні потреби переважають над моральними; більшість матеріальних потреб має аморальний характер: для їх задоволення використовують засоби, які не відповідають нормам моралі (паління, вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до
деградації особистості;
б) в частини цих дітей не розвинені соціально-політичні потреби;
в) важкі діти прагнуть до спілкування з подібними собі, перебувають поза зв'язками з постійними учнівськими колективами;
г) недостатньо розвинена потреба у пізнанні навколишнього
світу; погано вчаться, не володіють методами пізнавальної діяльності;
д)перекручені естетичні потреби;
є) не розвинена, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;
є) спостерігається непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;
ж) відсутні чіткі уявлення про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за свої вчинки;
з) вкрай обмежені інтелектуальні інтереси; перевага утилітарних інтересів над духовними позбавляє цих учнів перспективи розвитку, інтелектуального та морального вдосконалення;
и) приховують свою діяльність від батьків, учителів та однокласників.
Соціально-педагогічні умови появи важковиховуваних дітей. 1) період Першої світової війни (1914—1918 pp.). Друга світова війна (1939—1945 pp.), громадянська війна — військова розруха,сирітство дітей через загибель батьків на війні, окупація територій чужоземними військами;2) останні десятиріччя XX ст. — зниження відповідальності частини батьків за виховання дітей, ослаблення національних коренів, що живили процес виховання, необмежений вплив масової культури найнижчого рівня, яка призводить до "зомбування" частини молоді.3)Діяльність неблагополучних і асоціальних сімей (неповна сім'я, батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя), для яких характерні соціальна безвідповідальність за виховання дітей.4) Діяльність зовні благополучної сім'ї, але низька психолого-педагогічна культура, створення для дітей "парникових" умов для розвитку, що призводить до ослаблення особистості, матеріальне перенасичення, вседозволеність, відсутність системи вимог і контролю. 5). Діяльність навчально-виховних закладів: перевантаженість змістом навчального матеріалу, яким учень через обмеженість розумових можливостей не може оволодіти, що породжує негативізм, опір, "втечу" від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності, меншовартості порівняно з іншими учнями, відсутність належних умов для задоволення своїх інтересів (спортивна діяльність, конструювання, моделювання та ін.), прояви з боку вчителів-вихователів негативізму до учнів з моральними вадами, недостатній рівень педагогічної культури вихователів (нетактовність, грубість). Перевиховання — це спеціальний вид педагогічної діяльності педагогів і учнів, спрямований на подолання недоліків їх особистості, розвиток наявних у неї позитивних якостей і формування на цій основі нових, суспільно значимих корисних рис і властивостей". Вихователю доводиться мати справу з підлітками, в яких проявляються лише окремі риси, що суперечать нормам моралі. У таких випадках йдеться не про перевиховання, а про виправлення. Перевиховання — процес досить складний, тривалий, багатогранний, якиймає реалізувати певні функції — відновлювальну, компенсаційну, виправну,стимулюючу. Перевиховання ґрунтується на загальних принципах виховання. Однак уроботі з педагогічно занедбаними дітьми варто акцентувати увагу на принципах, які випливають із соціально-психологічних особливостей цихдітей. Це: 1) зв'язок перевиховання з цікавою продуктивною працею; 2) організація дитячого колективу на різні види діяльності; 3) опора на досвід важковиховуваних дітей; 4) органічне поєднання поваги до вихованців зі сприйнятою системою вимог; 5) єдність і систематичність педагогічних впливів на вихованці; 6) індивідуальний підхід до вихованця; 7) гуманне ставлення до важковиховуваних у процесі перевиховання, 8) об'єктивне ставлення до важковиховуваних; 9) педагогічний вплив на важковиховуваних дітей необхідно здійснювати в неефективному стані педагога; 10) випереджаюче виховання позитивних якостей у важковиховуваних дітей. Варто акцентувати увагу на соціальних передумовах попередження появи "важких" дітей, які мають глобальний характер. До них належать:1).організація здорового суспільства в соціальному і психічному плані;2).забезпечення достатньої психолого-педагогічної культури батьків. Ці основи закладаються ще в шкільному віці виходячи з соціальної об'єктивності, що кожна молода людина має бути насамперед відповідальнимбатьком чи матір'ю, а потім фахівцем певної галузі; 3) створення соціально-педагогічних умов для реалізації та задоволення кожною особистістю своїх інтересів і потреб; 4) подолання в суспільстві рецидивів насильства, жорстокості, обмеження поширення масової культури низької якості; 5) забезпечення високого соціального статусу вчителя в суспільстві.
