Українська держава гетьманської доби: зовнішня і внутрішня політика П.Скоропадського

29 квітня 1918р. в Україні відбувся державний переворот — на з'їзді Хліборобського Конгресу П. Скоропадського було проголошено Гетьманом України. Центральну раду, яка ще встигла прийняти Конституцію УНР й обрати Президентом України М. Грушевського, було розпущено.

Курс внутрішньої політики урядів гетьмана Павла Скоропадського відбивали положення «Грамоти до всього українського народу» (автор О. Палтов).

1. Аграрна політика гетьмана базувалася на відновленні приватної власності на землю.

2. Політика у військовій галузі була спрямована на розбудову збройних сил України..

3. За короткий час П. Скоропадський створив умови для нац.-культурного відродження в Україні. Зокрема, було здійснено українізацію державного апарату, засновано укр. університет у Кам'янці-Подільському та Києві, Національну Академію наук, яку очолив В. Вернадський, Національну бібліотеку, Нац. архів, Національну галерею мистецтв, Укр. історичний музей, Укр. нац. театр та «Молодий театр» Л. Курбаса тощо. Було відкрито близько 150 українських гімназій, видано кілька мільйонів українських підручників.

4. Докладалися зусилля для створення банківсько-фінансової системи.

5. Було впорядковано судочинство, упорядковано залізничний рух.

6. У галузі промисловості проводилася денаціоналізація, обмежувалась діяльність профспілок, страйки заборонялися.

Гетьманат намагався проводити активну зовнішньополітичну діяльність. Українську державу гетьмана П. Скоропадського визнало 30 країн світу, в 23 державах вона мала свої представництва. Було налагоджено добрі відносини з урядами країн, створених на території колишньої Російської імперії — Фінляндією, Литвою, Грузією, Кубанню, Доном, Кримом. Проводились переговори з Швейцарією, Іспанією, Данією, Швецією, Голландією, Норвегією, Італією, Персією.

Політика гетьмана не знайшла підтримки в широких верствах суспільства. 14 грудня 1918р. П.Скоропадський зрікся влади й залишив межі України, що й поклало кінець періоду гетьманату.

Внутрішня і зовнішня політика ЗУНР; історичне значення.

Внаслідок поразки у війні в жовтні 1918 р. Австро-Угорська імперія почала розпадатися. Західні українці опинилися у становищі, подібному до того, в якому перебували їхні співвітчизники на сході після падіння Російської імперії.

09.11.1918 р. - утворення Державного Секретаріату (14 осіб - з них 8 націонал-демократи) на чолі з Костем Левицьким

- 13.11.1918 р. - проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР.

Внутрішня політика:а) у промисловості. встановлення державного контролю над нафтовидобувними та нафтопереробними підприємствами. б) у аграрному секторі. ліквідація великого землеволодіння. > збереження приватної власності на землю та інші засоби виробництва;> ліси мали перейти у власність держави.в) у фінансовій сфері.> впровадження власної валюти – гривні г) у сфері соціального захисту. закон про 8-годинний робочий день;д) в освітній сфері.> проведено освітню реформу: школи оголошувалися державними, а вчителі – державними службовцями;> відкрито 30 українських середніх шкіл;> дозволено відкривати школи для нацменшин. Загалом внутрішня політика ЗУНР характеризувалася непослідовністю.

Головні завдання зовнішньої політики: 1) існувала гостра потреба в організації центрального апарату зовнішньополітичного відомства та дипломатичних представників за кордоном;2) політика, спрямована на визнання ЗУНР та УНР на міжнародній арені, що означало здобуття прихильності країн Антанти (мирні переговори в Парижі);3) налагодження відносин з найближчими сусідами: ЧСР, Угорщиною, та Румунією;4) діяльність, спрямована на об'єднання з УНР. Це було головним завданням.

1 грудня 1918р. у Фастові ЗУНР та Директорія уклали попередню угоду про об’єднання ЗУНР та УНР. - 22.01.1919 р. - офіційне проголошення Акту злуки в Києві (делегацію ЗУНР очолював Л.Бачинський).

> ЗУНР стала називатися Західна Область УНР;

> Є. Петрушевич став членом Директорії.

ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ. Засвідчило споконвічне прагнення українського народу до створення незалежної соборної держави.

Наслідки ЗУНР:

· На першому місці стало завдання нац держ будівництва;

· Належна увага приділялася ств боєздатної нац. армії

· ЗУНР засвідчила прагнення укр. населення до незалежної та соборної Укр д-ви

· Період існування ЗУНР увійшов в історію як героїчний епізод у боротьбі укр. Народу за незалежність.