Розвиток української культури наприкінці ХVIIIст. у першій половині ХІХ ст

Рубіж ХVІІІ-ХІХ ст. ознаменувався початком відродження укр..культури на тлі загального націон.відродження. Національне відродження – це усвідомлення себе, свого етносу як нації, як дійсної особи історії.

Це перш за все:

Відродження народних звичаїв і традицій;

Розширення сфери вжитку української мови;

Створення національної школи, театру, мистецтва, літератури.

Національне відродження є культурно-політичним процесом, бо його кінцева мета – завоювання національної незалежності, утворення самостійної держави.

Етапи національного відродження XIX ст.:АКАДЕМІЧНИЙ. Звернення, збирання, дослідження народних звичаїв, пісень і легенд, вірувань, побуту, врешті історії та історичних документів і видання досліджень, але мовою іншого народу (російською). Сум, ностальгія за минулим;КУЛЬТУРНИЙ. Боротьба за введення народної (української) мови в освіту, літературу, побут, науку, громадське життя. Рух за відродження мови, пробудження національної свідомості, створення культурно-освітніх груп та гуртків;ПОЛІТИЧНИЙ. Нація, об’єднана спільною мовою, висуває вже політичні вимоги, виявляє потяг до самостійності. Створення політичних груп та гуртків, постановка питання про завоювання українцями політичних прав та свобод.

Періодизація національного відродження XIX століття.

- У Східній Україні відродження почалося раніше – з останньої чверті XVIII ст. (“Енеїда” Котляревського) – так як Гетьманщина мала певну політичну і культурну автономію, і саме тут відроджувалася національна література та поезія;

- Однак, шляхта і дворянство XVIII ст. ще недооцінювали народну мову;

- Наприкінці XVIII - початку XIX ст. з’являються праці в галузі української історії, філології, етнографії, літератури. “Батьківщина “ як поняття вже охоплює всі українські землі;

- Паралелізм в процесі відродження свідчить про внутрішню єдність українців Східної України і Галичини;

- І. Лисяк-Рудницький: 130 років відродження – від кінця козацької держави до Першої світової війни (шляхетський період – 1780 – 1840, народницький – 1840 – 1880, модерністський – 1890 - 1914).

Ліберальні реформи 1860-70-х рр. в Росії та специфіка їх реалізації в Україні. Соціально-економічний та політичний розвиток під російської України на етапі становлення капіталізму.

Криза феодально-кріпосницької системи, неможливість для поміщиків надалі ефективно вирішувати свої соціально-економічні проблеми за рахунок кріпацтва, поразка у Кримській війні, яка продемонструвала всьому світу відсталість кріпосної Росії, значне зростання селянського руху — ось головні причини реформ 60-70-х рр.

В цих умовах самодержавство у лютому 1861 р. пішло на проведення реформ. Селяни одержали особисту свободу і земельні наділи. За отриману землю селяни повинні були заплатити поміщику. Оскільки грошей для цього вони не мали, викупні платежі взяла на себе держава. Протягом 49 років селяни повинні були повернути державі борг з відсотками. Здійснене царизмом скасування кріпацтва, хоча й враховувало перш за все інтереси поміщиків, однак стало помітним кроком вперед. Були створені умови для швидкого економічного прогресу. Серйозним недоліком реформи стало збереження великого поміщицького землеволодіння. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років: Земська реформа (1864 р.). У результаті проведення цієї реформи в ряді губерній були створені земства - так зване місцеве самоврядування під верховенством дворянства. Судова реформа. 1864 р. ліквідувала становий закритий суд. Тепер судочинство здійснювалось з участю сторін, рішення приймали присяжні засідателі. Звинувачувані отримали право захисту. Суд став відкритим, і на його засіданнях могли бути присутніми бажаючі. Шкільна реформа (1864 р.) Запроваджувалися єдина система початкової освіти (4 класи). Військова реформа.( 1874р.) У 1874 р. ввели загальний військовий обов'язок. Замість 25 років служби при рекрутських наборах тепер залишили 6-7 років. Освічені служили значно менше. Проведено переозброєння і переобмундирування армії, удосконалена система її постачання, управління, бойової підготовки військ і підготовки офіцерських кадрів. Міська реформа.( 1870 р) Ця реформа реорганізовувала систему міського самоврядування. Реформи відкрили той шлях розвитку, який через півстоліття привів Україну до національної революції.

У кінці ХІХ ст.. в Україні почався бурхливий розвиток та модернізація капіталістичної економіки. Економіка Наддніпрянської України в той час переживала важкий етап переходу від економічних відносин доби кріпацтва до ринкових виробничих відносин, проте в результаті цих процесів в кінці XIX ст. Україна перетворилася на один з найбільш розвинутих районів Російської імперії. Незважаючи на свою обмеженість, непослідовність та половинчатість, реформи сприяли економічному розвитку українських земель, перетворенню їх в індустріальну базу імперії.