Ліквідація Правобережного гетьманства, що збіглася з відреченням від влади П. Дорошенка, ознаменувала поразку революції. Ос-ті: — боротьба не лише проти Речі Посполитої, але й інших ворогів української незалежності Московії та Криму;—тісний взаємозв'язок і взаємовплив національно-визвольної, релігійної й соціальної боротьби;— переростання соціальної боротьби в селянську війну1648—1652 pp.;—революція тривала довго, її розвиток був нерівномірним і суперечливим;—відхід з 1649 р. від боротьби Західного регіону;—провідну роль у розвитку революції відігравало козацтво — стан дрібних землевласників фермерського типу; –– зрада національних інтересів частиною панівного стану українського суспільства;—слабка участь в революції міського патриціату, інтелігенції, вищого й середнього духовенства;—домінування збройних форм боротьби;—вкрай негативна роль геополітичних обставин.
Революція завершилася для українського народу поразкою. Не вдалося ні створити державу в етнічних межах України, ні відстояти незалежність козацької України, хоча за свободу було заплачено неймовірно високу ціну.
причини поразки: —відсутність досвіду державного будівництва в еліти, котра очолила боротьбу;—переважання в ментальності значної частини еліти, козацтва та інших верств населення особистих, групових і станових інтересів над національними та державними;— зрада національних інтересів більшістю панівного стану передреволюційного українського суспільства;—несформованість на початку революції національної державної ідеї;—розкол України на два великі регіони: козацьку Україну та Західну Україну;—розпад козацької України на два гетьманства (Лівобережне й Правобережне) та Запорожжя;— ліквідація встановленої Б. Хмельницьким монархічної форми правління;—прорахунки урядів у проведенні внутрішньої політики, які загострили соціальну боротьбу;—різні зовнішньополітичні орієнтації старшинських угруповань;— постійна агресія з боку сусідніх держав.
Значення: —привела до тимчасового створення національної держави;—сформувала і проголосила національну державну ідею;—відіграла значну роль у формуванні нової політичної еліти;—стала імпульсом для розвитку національної самосвідомості.— зумовила закріплення за витвореною державою назви «Україна» й започаткувала зміну назви «руський народ» на «український народ»;—збагатила традиції боротьби проти національно-релігійного та соціального гноблення;—справила глибокий і тривалий вплив на розвиток усної народної творчості, історичної, художньої літератури;— протягом тривалого часу після її завершення козаки, селяни й міщани користувалися плодами соціально-економічних завоювань в роки революції.
Українська національна революція в контексті європейського революційного руху ХVI- XVIIст.
Українська революція 1648—1676 pp. типологічно належить до одного ряду з європейськими революціями XVI—XVII ст. Вона мала багато спільного з Німецькою, Нідерландською та Англійською революціями XVI—XVII ст. Найближче вона була до Нідерландської революції 1566—1609 pp., що мала на меті виборення національної незалежності та встановлення буржуазних відносин. Українська революція, на відміну від Англійської та Нідерландської, що завершилися перемогою, зазнала поразки (як і Німецька). Але у зовнішньополітичному аспекті вона викликала серйозну зміну співвідношення сил у Східній, Південно-Східній і Центральній Європі. Вона різко послабила позиції Речі Посполитої та Криму й.зумовила зміцнення ролі Московської держави, Швеції й Брандербургу. Революція вплинула на загострення соціальної боротьби в Польщі, Московії, Молдові; національно-визвольної боротьби — в Білорусі, Валахії, Сербії, Болгарії.
