Для опису сукупності всіх неспецифічних змін всередині організму Сельє ввів поняття «стрес». У 1936 р. у відомому журналі «Нейче» (Природа) Сельє сформулював своє уявлення про стрес і одночасно ввів нове поняття — «Синдром, який викликається різними агентами, що ушкоджують», або «загальний адаптаційний синдром», або «синдром біологічного стресу». В нашій літературі іноді його називають «генералізованний адаптаційний синдром».
Термін «стрес» узятий з області фізики, він показує явище напруги, або тиск сили, що прикладається до системи. Сучасні визначення стресу звучать так: Стрес — неспецифічна реакція організму на будь-яку вимогу ззовні (Сельє). Стрес — це реакція організму на значний подразник. А по своїй природі стресова реакція є психофізіологічна. Стрес — це спосіб досягнення стійкості організму при дії на нього фактора, що ушкоджує. Стрес одночасно є і способом тренування захисних механізмів організму. На думку Сельє і його прихильників, стрес — це вроджений захисний механізм, що на ранніх етапах еволюції дав можливість людині вижити в первісних умовах; стресова реакція дозволяє підготуватися організму до порушення.
Отже, в нормальному здоровому організмі людини існує механізм, спрямований на боротьбу з несприятливим фактором, вплив якого може привести до загибелі організму. Цей механізм і одержав назву стрес-реакція, або загальний адаптаційний синдром.
Розрізняють стрес гострий і хронічний. У першому випадку механізми захисту включаються на короткий час — на момент дії подразника-стресора, у другому- стресор діє довгостроково. Розрізняють фізіологічний стрес і емоційний (психогенний) – у першому випадку має місце захист від впливу фізичних факторів (опік, травма, надсильний шум), у другому випадку — захист від психогенних факторів, що викликають негативні емоції.
М. Сельє ввів також поняття — еустрес і дистрес. Еустрес — це (дослівно) — гарний стрес, захисна реакція протікає без втрат для організму, безболісно, дистрес — (дослівно) — це надмірний стрес, захист від фактора, що ушкоджує, відбувається зі збитком для організму, з ослабленням його можливостей. Ясно, що чим вище інтенсивність стресорного впливу, тим вище імовірність переходу еустреса в дистрес.
Загальний адаптаційний синдром. Фізіологічні закономірності стресу. Фізіологічні вияви гормонів стресу.
Стрес - це особливий стан організму, що виникає у відповідь на дію будь-яких подразників, що загрожують гомеостазу, і характеризується мобілізацією неспецифічних пристосувальних реакцій для забезпечення адаптації до діючого фактору. Фізіологічний стрес (біль, холод, голод, фіз. навантаження); психологічний стрес: емоційний, інформаційний).
Загальний адаптаційний синдром - сукупність адаптаційних реакцій організму на значні за силою і тривалістю несприятливі дії (стресори). Стадії:
1. Тривоги-мобілізації (реакції наднирників, імунної системи)
2. Резистентності-адаптації (залежно від х-к стресора (тривалість, інтенсивність), організму (досвід)) 3. Виснаження
Короткотривалий (гострий стрес)- актуалізація готових програм реагування
Довготривалий (хронічний)- адаптаційні перебудови функціональних систем
Осі стресу: 1. Нервові (кора, підкіркові структури, симпат., та парасимп. НС)
2. нейроендокринна – наднирники 3. ендокринна (активація щитовидки)
Фізіологічні вияви активації катехоламінів (А, НА):
(А – гормон тривоги (швидка мобілізація енерг. Ресурсів короткої дії; зростання А – страх, гнів
НА – гормони гомеостазу – кращі результати в стресових ситуаціях)
1. звуження судин внутрішніх органів (крім мязів)
2.підвищення артеріального тиску, збільшення серцевого викиду
3. зниження кровотоку нирок
4. сповільнення перистальтики
5. підвищення цукру в крові
6. підвищення рівня вільних жирних кислот у плазмі крові, холестерину
7. підвищення збудливості рецепторів
