Фізіологічні вияви активації глюкортикоїдів

1. посилення глікогенезу

2. збільшення сечоутворення

3. вивільнення жирних кислот

4. пригнічення імунної системи

5. збільшення синтезу кетонових тіл

Соматотропін -стимулює вивільнення мінералокортикоїдів, підвищує резистентність до інсульту

Тироїдні гормони – посилення основного обміну, ЧСС, Ат, підвищення потреби кисню, активуючий вплив на ЦНС, підвищення чутливості до катехоламінів

18.Фізіологічні індикатори функціональних станів (ФС). Способи корекції та прийоми саморегуляції функціональних станів (ФС)

ФС - фонова активність нервової системи, в умовах якої реалізуються ті чи інші поведінкові акти тварин і людини. ФС залежить від: особливостей характеру виконуваної діяльності; значущості мотивів, що спонукають до виконання конкретної діяльності; величини сенсорного навантаження, яка може досягати високих значень або різко падати в умовах сенсорної депривації; індивідуальних особливостей нервової системи; впливів, що виходять за рамки природного місця існування організму (фармакологічних, хімічних, електричних роздратувань і т. д.).

ФІЗІОЛОГІЧНИМИ ІНДИКАТОРАМИ ФС є три групи фізіологічних реакцій, по яких судять про зміну ФС людини: 1) рухові ( Серед рухових показників часто використовують рівень рухової активності, фоновий тонус мязів). 2. Вегетативні ( АТ, дихання, кровотік, перистальтика, мязи, зіниці, серцево-судинна діяльність, обмін речовин, видільна система, система травлення, дихання). 3. Електроенцефалографічні (??ФС знижується – поява поява повільних хвиль дельта тета)

Способи корекції та прийоми саморегуляції функціональних станів (ФС)

Вплив на ФС людини може здійснюватися двома шляхами. З одного боку, є цілий ряд зовнішніх по відношенню до індивіда факторів, які впливають на ефективність його функціонування. З другого боку, сама людина за допомогою тих чи інших прийомів може активізувати свої внутрішні можливості, регулюючи власний ФС.

Корекція - це зміни ФС людини у вигляді допомоги для здійснення відповідних реакцій при певних зовнішніх робочих, фізичних чи психофізіологічних навантаженнях.

Способи корекції функціонального стану:

Застосування функціональної музики. При прослуховуванні різних музичних творів змінюються показники серцево-судинної та дихальної систем, електрична активність мозку, м’язова працездатність. Музика стимулює розумову активність і виникнення зорових образів, особливо рухових, що сприяє формуванню ритму діяльності. Електроміостимуляція. Здійснюється за допомогою серійних приладів призначеного для багатоканальної електричної стимуляції нервово-м’язової системи людини. Корегуюча стимуляція в рефлексогенні зони людини. На тілі людини є певні місця, зони, точки, впливи на які викликають закономірні реакції відповіді. Так, подразнення слизової носа породжує рефлекс чхання. Впливи через біологічно активні точки (БАТ ) Подразнення в БАТ викликає зміни діяльності багатьох внутрішніх органів. Використовують впливи на БАТ масажем, голкою чи припаленням. Психогенна корекція. В деяких випадках можна застосовувати для зняття емоційної напруженості та стану втоми комп’ютерні ігри. Щоправда, треба зазначити, що позитивний ефект «психогенної корекції» залежить від індивідуально-типологічних особливостей суб’єкта та характеру виконуваної діяльності. Застосування гіпнотичного впливу для корекції ФС. Сон та гіпноз. Масаж є потужним профілактичним та лікувальним засобом впливу на організм. Фармакологічна корекція ФС. Застосування різноманітних лікарських препаратів з метою позбавлення від неприємних станів (тривоги, страху, депресії, млявості, втоми.

Прийоми саморегуляції функціонального стану: Спеціалізована гімнастика. Серед гімнастичних вправ особливе місце займає спеціалізована дихальна гімнастика. Основний сенс застосування дихальних вправ полягає у свідомому контролі за частотою, глибиною та ритмом дихання. М’язова релаксація. Техніка «прогресивної релаксації», Е.Джекобсона являє собою курс систематичного тренування з метою довільного розслаблення різних груп скелетних м’язів. Аутогенне тренування. Це один із способів «психічної саморегуляції», де основним елементом є самонавіювання. Біологічний зворотній зв'язок (БЗЗ). Прийоми БЗЗ базуються на реєстрації фізіологічних параметрів: артеріального тиску, температури тіла, - зміни яких можна спостерігати на спеціальних приладах. Ця об’єктивна інформація є зовнішнім орієнтиром для співставлення з власними підсвідомими відчуттями.

19.Відображення індивід.-типологічних властивостей особистості в ЕЕГ (електроенцефалографії)

Істотне значення має питання про функціональне значення окремих складових ЕЕГ. Найбільшу увагу дослідників тут завжди привертав альфа-ритм - домінуючий ритм ЕЕГ спокою у людини.

Існує чимало припущень, що стосуються функціональної ролі альфа-ритму. Основоположник кібернетики Н. Вінер і слідом за ним ряд інших дослідників вважали, що цей ритм виконує функцію тимчасового сканування ("зчитування") інформації і тісно пов'язаний з механізмами сприйняття і пам'яті. Передбачається, що альфа-ритм відбиває реверберацію збуджень, що кодують внутрішньомозкову інформацію і створюють оптимальний фон для процесу прийому та переробки аферентних сигналів. Його роль полягає у своєрідній функціональної стабілізації станів мозку і забезпеченні готовності реагування.

У спокої в ЕЕГ можуть бути присутні й інші ритмічні складові, але їх значення найкраще з'ясовується при зміні функціонального стану організму. Так, дельта-ритм у здорової дорослої людини в спокої практично відсутній, але він домінує в ЕЕГ на четвертій стадії сну, яка отримала свою назву з цього ритму (повільнохвильовий сон або дельта-сон). Навпаки, тета-ритм тісно пов'язаний з емоційною і розумовою напругою. Його іноді так і називають стрес-ритм або ритм напруги. У людини одним з ЕЕГ симптомів емоційного збудження служить посилення тета-ритму з частотою коливань 4-7 Гц, що супроводжує переживання як позитивних, так і негативних емоцій. При виконанні розумових завдань може посилюватися і дельта-, і тета-активність. Причому посилення останньої складової позитивно співвідноситься з успішністю вирішення завдань. Передбачається, що посилення тета-ритму при емоціях відображає активацію кори великих півкуль з боку лімбічної системи.

Перехід від стану спокою до напруги завжди супроводжується реакцією десинхронізації, головним компонентом якої служить високочастотна бета-активність. Розумова діяльність у дорослих супроводжується підвищенням потужності бета-ритму, причому значуще посилення високочастотної активності спостерігається при розумової діяльності, що включає елементи новизни, в той час як стереотипні, повторювані розумові операції супроводжуються її зниженням. Встановлено також, що успішність виконання вербальних завдань і тестів на зорово-просторові відносини виявляється позитивно пов'язаною з високою активністю бета-діапазону ЕЕГ лівої півкулі.