Суб'єкти і види фінансових відносин

Для того щоб зрозуміти зміст і складність фінансових відно­син, треба розглянути суб'єкти і види їх.

Суб'єктами фінансових відносин є держава, підприємство, його структурні підрозділи, державні органи різних рівнів управління, громадські організації, члени суспільства.

Види фінансових відносин характеризують зміст грошових відносин між суб'єктами. Часто вони набувають форм платежів, відра­хувань до фондів, розподілу доходів, різноманітних податків, пільг тощо..

Фінансова система в кожній країні має свої особливості. Вони визначаються економічними відносинами, що панують у країні, зміни в яких негайно відбиваються на фінансах

Бюджет є головним фінансовим планом створення і викори­стання фонду грошових коштів держави

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету: податки; відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;державна позика (внутрішня та зовнішня); емісія грошей; продаж державного майна.

Система бюджетного фінансування містить: механізм надання бюджетних засобів розпорядникам асиг­нувань;засоби фінансового контролю за цільовим та ефективним використанням грошових ресурсів

Форми виплат із державного бюджету: асигнування — видатки на утримання підприємств та ус­танов; субсидії — державна допомога організаціям, установам, громадянам; субвенції — державна грошова допомога місцевим орга­нам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку; дотації — допомога підприємствам, організаціям, уста­новам для покриття збитків з метою підтримки.

Бюджетна система України — це сукупність бюджетів всіх рівнів:державного; бюджету Автономної Республіки Крим; обласних; бюджетів міст Києва та Севастополя; міських бюджетів; районних; районних бюджетів у містах; сільських та селищних.

Консолідований бюджет — це об'єднаний бюджет центрального уряду і бюджети місцевих органів влади.

Державне казначейство — орган, на який покладено функції використання державного бюджету; обліку його касового виконання; управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом.
За станом розрізняють державний бюджет: нормальний (збалансований), коли надходження і видатки бюджету врівноважені; дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;
профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Дефіцит бюджету — це та сума, на яку в цьому році видат­ки бюджету перевищують його доходи

Профіцитний бюджет характерний для періоду еконо­мічного зростання і застосовується як засіб для упередження економічного буму, за яким неминуче наступає економічний спад.

Розрізняють бюджетний дефіцит:

— фактичний — відображає реальні надходження і видат­ки за певний період часу;

— структурний — показує, якими мають бути надхо­дження, урядові витрати і дефіцит при потенційному обсязі на­ціонального виробництва;

- циклічний — відбиває вплив циклічних коливань на над­ ходження, видатки та дефіцит і визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом.

Державний борг існує у двох формах:

— внутрішнього боргу перед юридичними та фізичними Особами країни;

- зовнішнього боргу перед іноземними країнами (міжнародним фінансовими організаціями, урядами іноземних країн і іноземними приватними особами й організаціями).

Вплив державного боргу на економіку:

— позитивний — у фазі економічного спаду використання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, сприяє зростанню рівня доходів

- негативний — витіснення приватного капіталу, що обмежує економічне зростання, спричиняє до перерозподілу доходів користь власників державних облігацій, зменшення обсягу споживчого попиту, збільшення податків для обслуговування державного боргу, перекладання відповідальності за погашенні боргових зобов'язань на майбутні покоління тощо

Бюджетний дефіцит характеризує стан національної економіки, фіксує істотні її зміни у цьому році.

Причин бюджетного дефіциту:

- падіння суспіль­ного виробництва;

- зростання його граничних витрат, масовий випуск «порожніх» грошей; невиправдано роздуті соціальні програми, які не забезпечені фінансовими ресурсами;

- зростання витрат на фінан­сування воєнно-промислового комплексу; значні витрати на оборот «тіньового» капіталу;

- величезні непродуктивні видатки, приписки, крадіжки, втрати виробничої продукції тощо.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

— перехід від фінансування до кредитування;

— ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

— зменшення видатків на фінансування ВПК, соціальних програм, державне управління;

— зміна системи оподаткування.