Теорії зайнятості і відтворення суб’єктивного фактора виробництва

1.Неокластична теорія зайнятості: гнучкі ціни праці

2.Кейнсіанська теорія зайнятості: негнучкі ціни праці

Заробітна плата: неокласичний підхід. Переходячи до ви­вчення економічної природи заробітної плати, слід мати на увазі що вона є трудовим доходом, тобто доходом, одержаним робіт­ником від праці. Трудові доходи є основним джерелом доходів для величезної більшості людей. Заробітна плата та інші різнови­ди заробітку становлять сьогодні в розвинутих країнах до 80% національного доходу.

Що являє собою категорія «заробітна плата»? Різні економічні школи дають на це питання неоднакову відповідь. Сучасна неокла­сична політична економія вважає, що «...заробітна плата, або ставка заробітної плати, — це ціна, яку платять за використання праці». (Макконнелл К. P., Брю С. Л. Зкономикс: принципи, проблеми и по-литика. — Т. 2. — С. 156.) Положення цієї теорії ґрунтуються на тео­рії граничної продуктивності, яка вперше була викладена американ­ським економістом Дж. Б. Кларком у його книзі «Розподіл багатства».

На цьому графіку лінія D характеризує спадну граничну про­дуктивність (дохідність) додаткових одиниць праці Q, а також попит на працю, що відповідає її граничній продуктивності. Лінія S характеризує пропонування праці на окремому конкретному ринку за умов досконалої конкуренції; W_c — ставка заробітної плати. Точка а визначає граничну продуктивність останньої оди­ниці праці. W_c водночас характеризує витрати підприємця на оплату праці. За умов вільної конкуренції загальний рівень заро­бітної плати для кількості праці Оа становить W_c на одиницю і дорівнює граничній продуктивності Оа-Ї одиниці праці

Нормативна версія теорії граничної продуктивності виража­ється старою істиною: «Від кожного — за здібностями, кожно­му — за працею», сформульованою у версії неокласичної теорії.

Проте неокласична теорія має низку недоліків. Наприклад: чому менш продуктивна праця в нічний час оплачується вище; чому високо оплачується важка фізична праця, яка, однак, не є високопродуктивною; чому за тієї самої продуктивності праці є дуже великі відмінності між країнами в диференціації оплати праці? Так, у Японії диференціація в оплаті праці на підприємст­вах у 2—3 рази менша ніж у США, хоча середній рівень заробіт­ної плати майже однаковий.

Заробітна плата: марксистській підхід. Протилежною нео­класичній є марксистська теорія заробітної плати за капіталістич­ної ринкової системи. К. Маркс розглядав заробітну плату в ор­ганічній єдності з вартістю товара робоча сила. «...Вартість ро­бочої сили — це вартість життєвих засобів, необхідних для під­тримання життя її власника... Сума життєвих засобів, — писав К. Маркс, — повинна бути достатньою для того, щоб підтримати трудящого індивіда як такого в стані нормальної життєдіяльності». {Маркс К. Капітал: Т. 1 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 23. — С. 169.) У життєві блага, що необхідні для нормальної життєдіяль­ності трудящого індивіда, К. Маркс включав:

1) блага, необхідні для задоволення природних потреб, як от: їжа, одяг, житло, паливо і т. д.;

2) блага, необхідні для утримання дітей робітника та виробниц­тва робочої сили;

3) витрати на навчання, підготовку, виховання, необхідні для того, щоб людина набула підготовки і навиків у певній галузі праці, стала розвиненою і специфічною робочою силою.

На противагу іншим товарам вартість робочої сили включає в себе історичний і моральний елемент. На вартість робочої сили впливають також умови праці, і перш за все ті, які небезпечні для життя носія робочої сили або є тяжкими для її здійснення. Поси­лена затрата праці передбачає посилене заміщення.

На відміну від класиків політичної економії К. Маркс уважав, що заробітна плата «...є перетвореною формою вартості, або ці­ни, робочої сили». У свою чергу, у вартості робочої сили представлена така кількість уречевленої суспільної праці, яка містить частину, наприклад половину, дня суспільної середньої праці, «...тобто потрібна лише половина робочого дня для щоденного виробництва робочої сили». Інша частина виступає як неоплачена і у вигляді додаткової вартості.