(15-18 років) (HD 11)
|
Рис. Променева терапія (зони опромінення) в лікуванні ЛГМ
Лікування ЛГМ має на увазі стійку ерадикацію усіх вогнищ ураження за допомогою променевої терапії, яку розпочинають через 2 тижні після курсів хіміотерапії.
Сучасна «радикальна» променева терапія ЛГМ проводиться з використанням мегавольтних джерел випромінення. В тих випадках, коли променева терапія є ведучим методом лікування, в зону опромінення включають не тільки виявлені вогнища уражень, але і суміжні з ними ділянки вірогідного розповсюдження патологічного процесу («профілактичне опромінення»), при цьому поглинені дози опромінення повинні забезпечити знешкодження усіх пухлинних клітин в ділянці, яка опромінюється.
Радикальна променева терапія проводиться з крупних зон. Опромінення ділянок лімфатичної системи, які розташовані вище діафрагми, виконується з «мантієвих полів», а ділянки нижче діафрагми – з полів, які мають форму перевернутої букви Y, при цьому ретельно екранують непошкоджені органи, гортань, більшу поверхню легень, головки плечових кісток, гені талії та ін.
Неходжкінські злоякісні лімфоми
Це група захворювань, які відносяться до первинно локалізованих злоякісних пухлин лімфатичної системи. Середня частота цих захворювань становить 0,8-1,0 на 100 000 дітей у віці 0-14 років. Найчастішими первинними локалізаціями є лімфатичні вузли шиї, кишечник і ретроперитонеальна зона, середостіння і кільце Вальдеєра. Інші часті місця маніфестації – це кістки, центральна нервова система, епідуральний простір, яєчка, яєчники, шкіра, м’які тканини.
Морфоімунологічна класифікація неходжкінських лімфом
В-клітинні пухлин:
З попередників В-клітин:
- В-лімфобластна лімфома/лейкоз з клітин-попередників
- В-клітинний гострий лімфобластний лейкоз з клітин-попередників
В-клітинні пухлини з периферійних (зрілих) клітин:
- дифузна В-крупноклітинна лімфома
- медіастинальна дифузна В-крупноклітинна лімфома
- лімфома, первинно асоційована з випітом
- лімфома/лейкоз Беркита
Т-клітинні пухлини
З попередників Т-клітин:
- Т-лімфобластна лімфома/лейкоз з клітин-попередників
- Т-клітинний гострий лімфобластний лейкоз з клітин-попередників
Т-клітинні пухлини з периферійних (зрілих) клітин:
- анапластична крупноклітинна лімфома, Т/0-клітинна, з первинним ураженням шкіри
- анапластична крупноклітинна лімфома, Т/0-клітинна, з первинним системним ураженням
У відповідності до ступеню диференціації лімфоми розподялються на низького і високого ступеню злоякісності.
За гістологічними ознаками неходжкінські лімфоми (НХЛ) поділяються на дифузні (найбільш часті у дітей), фолікулярні та нодулярні (лімфоми „дорослого” типу).
З клінічних міркувань різні види дифузних лімфом дитячого віку, крім того, поділяються на „лімфобластні” та „нелімфобластні”, оскільки вони значно розрізняються за чутливістю до хіміопрепаратів і потребують внаслідок цього різних типів протокольного лікування.
КЛІНІКА
Найбільш частим симптомом є безболісне збільшення лімфатичних вузлів; при абдомінальній локалізації з’являється біль в животі, може розвинутись кишкова непрохідність; при медіастинальній локалізації відмічається кашель, при прогресуванні захворювання – стридор, синдром верхньої порожнистої вени (далі ВПВ); для ЦНС ураження характерні симптоми ураження черепно-мозкових нервів, головний біль. Найчастішим симптомом загального характеру є підвищення температури тіла. При прогресуванні захворювання, може відмічатись збільшення розмірів печінки та селезінки. Симптомами, що вимагають невідкладної допомоги можуть стати синдром верхньої порожнистої вени, трахеокомпресія, тампонада перікарду і плеврит при лімфомі середостіння, олігоанурія з небезпечною гіперкаліємією при інфільтрації нирок, спинальні прояви при епідуральній лімфомі та амавроз при лімфомі передньої камери ока.
ДІАГНОСТИКА
Діагностика неходжкінської лімфоми вимагає обов’язкового морфологічного дослідження уражених лімфатичних вузлів або інших уражених тканин. При появі в різних порожнинах тіла ексудатів (асцит, плеврит, перикардит), або при значному ураженні кісткового мозку (до 20% і більше патологічних клітин) діагноз може бути встановлений цитологічно (з обов’язковою верифікацією цитологічного варіанту лімфомних клітин за ФАБ-класифікацією) шляхом здійснення цитоморфологічних, цитохімічних, імунофенотипових, а також цитогенетичних і молекулярно-генетичних досліджень. За відсутності таких умов необхідно здійснити хірургічну біопсію ураженого лімфовузла/тканини з наступним їх гістологічним дослідженням (цитологічне дослідження шляхом пункційної біопсії не є за таких умов достатнім). У пацієнтів з великою пухлиною середостіння і наявністю дихальних розладів або синдрома верхньої порожнистої вени інвазивні маніпуляції у хворого протипоказані до стабілізації стану після курсу лікування преднізолоном (інколи разом з циклофосфамідом).
Після підтвердження діагнозу лімфоми обов’язковим є терапевтичне стадіювання патологічного процесу. Стадіювання передбачає обстеження тіла хворого (особливо усіх груп лімфатичних вузлів), вивчення неврологічного статусу, яєчок, здійснення загального аналізу крові, дослідження кісткового мозку (декілька пункційних біопсій і, а деяких випадках трепанобіопсія), дослідження ліквору. Базисними крім того є:
- комп’ютерна томографія (та/або МРТ) уражених зон (обов’язково з внутрішньовенним контрастуванням);
- УЗД черевної порожнини, шиї та інших зон периферійних лімфатичних вузлів, яєчок;
- рентгенографія грудної клітки в двух проекціях;
- сцинтіграфія скелету;
- лактатдегідрогеназа сироватки крові.
Перед початком лікування показане визначення електролітів сироватки, креатиніну і сечовини, білірубіну і трансаміназ, коагулолограми і імуноглобулінів крові, серологічного статусу у відношенні цитопатогенних вірусів, а також вірусів гепатитів А, В, С та ВІЛ. Обов’язкові ЕКГ, ЕхоКГ з визначенням скорочувальної функції шлуночків серця, електроенцефолографія.
ЛІКУВАННЯ
Неходжкінські лімфоми дитячого віку є передусім дуже чутливими до хіміопрепаратів, тому поліхіміотерапія є ультимативним видом їх лікування. Навіть для обмежених за локалізацією НХЛ без системної поліхіміотерапії (ПХТ) виживання хворих можливе лише у 20-30% випадків.
Лікування дітей з лімфобластною неходжкінською лімфомою повинно здійснюватись за схемою лікування гострого лімфобластного лейкозу, тобто у відповідності до Протоколу лікування гострої лімфобласної лейкемії (див. додаток). Для пацієнтів з І і ІІ стадіями захворювання обсяг хіміотерапії обмежується виконанням Протоколу I і М-фази, після чого проводиться підтримуюче лікування. Для пацієнтів з III і IV стадіями захворювання – Протокол лікування ГЛЛ виконується у повному обсязі (див. додаток).
Лікування дітей з В-клітинними лімфомами та зі спорідненим з ними В-„зрілоклітинним” гострим лімфобластним лейкозом передбачає повторні короткі курси поліхіміотерапії з включенням середньо/високодозованого метотрексату і високодозового цитозару (див. додаток до протоколу). Критеріями для визначення обсягу поліхіміотерапії – загальної кількості блоків – є стадія захворювання і резектабельність пухлинної маси. По закінченні блокової терапії підтримуюча терапія не проводиться.
Хворим з крупноклітинними лімфомами проводиться блокова терапія у обсязі, що відповідає стадії захворювання (див. додаток).
Обов’зковим елементом лікування дітей з неходжкінськими лімфомами є профілактика або (у випадку ініціального ураження) лікування ЦНС-захворювання шляхом інтратекальних введень цитостатичних препаратів.
У зв’язку з підвищеним ризиком розвитку інфекційних ускладнень під час проведення протокольної хіміотерапії, який обумовлений не тільки глибиною мієлосупресії, так і значним пригніченням імунітету, велике значення мають елементи супроводжуючого лікування.
Хворим з первинно-резистентними процесами, а також в рецидиві захворювання показане проведення алогенної або аутологічної трансплантації стовбурових гемопоетичних клітин.
Тести
1. Згідно цитоморфологічної FAB-класифікації гострого лімфобластного лейкозу виділяють наступні морфологічні типи лейкозу, окрім:
A. L1
B. L2
C. L3
D. L4
E. L5
2. Для лімфобластних лейкозів, на відміну від нелімфобластних, характерна наявність в бластах ферменту:
A. Глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа
B. Глюкозофосфатізомераза
C. Термінальна дезоксинуклеотидилтрансфераза
D. Фосфофруктокіназа
E. Піруваткіназа
3. За якими цитохімічними ознаками відрізняються гострий лімфобластний від нелімфобластного лейкозу?
A. ШИК-реакція на глікоген
B. Реакція на пероксидазу
C. Етаноловий тест
D. Аутокоагуляційний тест
E. Реакція з суданом чорним
4. В залежності від наявності імунофенотипових маркерів і ступеня диференціації лейкозних клітин розрізняють наступні варіанти гострого лімфобластного лейкозу, окрім:
A. М-клітинний
B. 0-клітинний
C. Ранній пре-В-клітинний
D. Пре-В-клітинний, В-клітинний
E. Пре-Т-клітинний, Т-клітинний
5. Прогностично сприятливими є варіанти гострого лімфобластного лейкозу, лейкозні клітини якого експресують на собі маркер:
A. Антиген вилочкової залози (ТА)
B. Рецептор до еритроцитів барана (Е)
C. Загальний антиген гострого лімфобластного лейкозу (CALLA)
D. Мембранний Ig (sIg)
E. Цитоплазматичний Ig (cIg)
6. Зміни в периферійній гемограмі, характерні для гострого лімфобластного лейкозу наступні, окрім:
A. Бластемія
B. Анемія
C. Тромбоцитопенія
D. Різко прискорене ШОЕ
E. Тромбоцитоз
7. Характерною ознакою гострого лімфобластного лейкозу при дослідженні кісткового мозку є:
A. Спустошення кісткового мозку та заміщення його жировою тканиною
B. Стимуляція усіх ростків кровотворення
C. Бластна інфільтрація кісткового мозку
D. Спустошення червоного ростка
E. Стимуляція червоного ростка
8. Основу лікування гострого лімфобластного лейкозу складає протокол, що має назву:
A. BFM-90
B. DAL–HD-90
C. DAL–HX-83
D. AML–BFM-87
E. BBz
9. Періоди лікування гострого лімфобластного лейкозу наступні, окрім:
A. Індукція ремісії
B. Пробне лікування
C. Консолідація ремісії
D. Підтримуюча терапія
E. Усі відповіді правильні
10. Який час повинен тривати період повної клініко-лабораторної ремісії у хворих з гострим лімфобластним лейкозом, щоб можна було б діагностувати одужання:
A. 1 рік
B. 2 роки
C. 5 років
D. 10 років
E. До 18-річного віку пацієнта
11. Період розпалу гострого лімфобластного лейкозу характеризується наступними клінічними синдромами, окрім:
A. Проліферативного
B. Геморагічного
C. Нейротоксичного
D. Астенічного
E. Анемічного
12. Наявність геморагічного синдрому при гострому лімфобластному лейкозі обумовлена:
A. Тромбоцитопенією
B. Імунозапальними реакціями в стінці судин
C. Тромбоцитопатіями
D. Гемолізом еритроцитів
E. Порушенням нейром’язової будови стінки судин
13. Переважно цитопенічні „захворювання-маски”, які спричиняють труднощі в діагностиці гострого лімфобластного лейкозу наступні, окрім:
A. Апластичні анемії
B. Тромбоцитопенічна пурпура
C. Гемолітичні анемії
D. Глистна інвазія
E. Лімфаденіт
14. „Захворювання-маски” переважно з гіперпластичним ураженням органів, які спричиняють труднощі в діагностиці гострого лімфобластного лейкозу наступні, окрім:
A. Лімфаденіт
B. Епідемічний паротит
C. Апластична анемія
D. Інфекційний мононуклеоз
E. Туберкульозний спондиліт
15. Яка кількість бластів в мієлограмі має діагностичне значення для постановки діагнозу гострого лімфобластного лейкозу?
A.Більше 5%
B. Більше 10%
C. Більше 20-30%
D. 100%
E. Бластів в мієлограмі не повинно бути
16. Яка кількість бластів в мієлограмі зустрічається в нормі?
A. До 1%
B. До 5%
C. До 30%
D. Навіть до 100%
E. Бластів в мієлограмі не повинно бути
17. Для якого захворювання характерний „лейкемічний провал”?
A. Лімфогранулематоз
B. Гострий лімфобластний лейкоз
C. Хронічний лімфолейкоз
D. Хронічний мієлолейкоз
E. Апластична анемія
18. За кількістю лейкоцитів та наявністю бластів в периферійній крові виділяють наступні варіанти гострого лімфобластного лейкозу:
A. Лейкемічний
B. Сублейкемічний
C. Лейкопенічний
D. Алейкемічний
E. Усі відповіді правильні
19. Який цитоморфологічний варіант гострого лімфобластного лейкозу є прогностично сприятливим?
A. L1
B. L2
C. L3
D. L2– L3
E. Правильна відповідь відсутня
20. Ідеальним результатом лікування гострого лімфобластного лейкозу є:
A. Зниження бластів в мієлограмі нижче 5%
B. Повне знищення лейкозної популяції
C. Зменшення бластів та зникнення клініки
D. Відсутність бластів в гемограмі
E. Відсутність бластів в лікворі
21. Вірусна гіпотеза розвитку лімфогранулематозу основана на виявленні ДНК вірусу:
A. Грипу
B. Епштейна-Барр
C. Герпесу
D. Цитомегаловірусу
E. Вірусу імунодефіциту людини
22. У хворих з лімфогранулематозом характерно:
A. Зменшення кількості Т-лімфоцитів
B. Підвищення кількості Т-лімфоцитів
C. Зменшення кількості В-лімфоцитів
D. Підвищення В-лімфоцитів
E. Усі відповіді правильні
23. Згідно клінічної класифікації злоякісних лімфом (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor), патологічний процес при лімфогранулематозі розглядається з двох точок зору:
A. Розповсюдженості процесу
B. Клінічних проявів
C. Показників загального аналізу крові
D. Показників імунограми
E. Швидка позитивна динаміка на фоні лікування
24. Відмітити органи, ураження яких враховується для визначення ступеню розповсюдженості лімфогранулематозу згідно клінічної класифікації:
A. Лімфатичні вузли
B. Нирки
C. Тимус
D. Селезінка
E. Кісткова тканина
25. Скільки існує стадій розповсюдженості лімфогранулематозу згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor):
A. 2
B. 3
C. 4
D. 5
E. 6
26. Характеристикою І стадії розповсюдженості проліферативного процесу при лімфогранулематозі згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor) є:
A. Ураження 2 або декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми або ураження позалімфатичного органу і однієї чи декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми
B. Ураження однієї групи лімфовузлів або одного поза лімфатичного органу
C. Ураження лімфовузлів з обох сторін діафрагми, яке може супроводжуватися ураженням позалімфатичних органів чи селезінки або того і іншого
D. Дифузне ураження одного чи більше позалімфатичних органів або тканин з ураженням або без ураження лімфовузлів
E. Правильна відповідь відсутня
27. Характеристикою ІІ стадії розповсюдженості проліферативного процесу при лімфогранулематозі згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor) є:
A. Ураження 2 або декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми або ураження позалімфатичного органу і однієї чи декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми
B. Ураження однієї групи лімфовузлів або одного поза лімфатичного органу
C. Ураження лімфовузлів з обох сторін діафрагми, яке може супроводжуватися ураженням позалімфатичних органів чи селезінки або того і іншого
D. Дифузне ураження одного чи більше позалімфатичних органів або тканин з ураженням або без ураження лімфовузлів
E. Правильна відповідь відсутня
28. Характеристикою ІІІ стадії розповсюдженості проліферативного процесу при лімфогранулематозі згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor) є:
A. Ураження однієї групи лімфовузлів або одного поза лімфатичного органу
B. Ураження 2 або декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми або ураження позалімфатичного органу і однієї чи декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми
C. Ураження лімфовузлів з обох сторін діафрагми, яке може супроводжуватися ураженням позалімфатичних органів чи селезінки або того і іншого
D. Дифузне ураження одного чи більше позалімфатичних органів або тканин з ураженням або без ураження лімфовузлів
E. Правильна відповідь відсутня
29. Характеристикою ІV стадії розповсюдженості проліферативного процесу при лімфогранулематозі згідно клінічної класифікації (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor) є:
A. Ураження однієї групи лімфовузлів або одного поза лімфатичного органу
B. Ураження 2 або декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми або ураження позалімфатичного органу і однієї чи декількох груп лімфовузлів з однієї сторони діафрагми
C. Дифузне ураження одного чи більше позалімфатичних органів або тканин з ураженням або без ураження лімфовузлів
D. Ураження лімфовузлів з обох сторін діафрагми, яке може супроводжуватися ураженням позалімфатичних органів чи селезінки або того і іншого
E. Правильна відповідь відсутня
30. Клінічний синдром лімфогранулематозу, який враховується в класифікації лімфогранулематозу (Carbone. P., 1971; USA, Ann-Arbor), окрім залучення в процес лімфатичної тканини є:
A. Синдром внутрішньочерепної гіпертензії
B. Кардіоваскулярний синдром
C. Гемолітичний синдром
D. Виразково-некротичний синдром
E. Інтоксикаційний синдром
31. Гістологічні варіанти лімфогранулематозу наступні, окрім:
A. Нодулярний склероз
B. Інфільтрація бластами органів і тканин
C. Варіант з лімфоїдним переважанням
D. Лімфоїдне виснаження
E. Змішано-клітинний варіант
32. Найбільш сприятливий прогноз мають хворі з гістологічним варіантом лімфогранулематозу:
A. Нодулярний склероз
B. Варіант з лімфоїдним переважанням
C. Лімфоїдне виснаження
D. Змішано-клітинний варіант
E. Усі варіанти прогностично сприятливі
33. Для діагностики лімфогранулематозу вирішальне значення мають зміни при проведенні:
A. Загального аналізу крові
B. Рентгенографічного обстеження
C. УЗД обстеження
D. Біопсії з гістологічним дослідженням
E. Голкове пункційне дослідження
34. Для діагностики лімфогранулематозу, при проведенні біопсії з гістологічним дослідженням, вирішальне значення має виявлення:
A. Клітини Ходжкіна
B. Клітини Гоше
C. Клітини Лангганса
D. Гранулеми Ашофф-Талалаєва
E. Клітини Рід-Березовського-Штернберга
35. Зміни в аналізі периферійної крові, характерні для лімфогранулематозу наступні:
A. Різко підвищена ШОЕ
B. Гіперлейкоцитоз
C. Лімфоцитопенія
D. Лімфоцитоз
E. Нейтрофільоз
36. Лікування лімфогранулематозу включає наступні варіанти терапії:
A. Променева терапія
B. Стимулююча терапія
C. Хіміотерапія
D. Комбінація опромінення та хіміотерапії
E. Усі відповіді правильні
37. Який протокол використовується для лікування лімфогранулематозу?
A. BFM-90
B. DAL–HD-90
C. DAL–HX-83
D. MB-91
E. BFM-2004
38. Вказати три варіанти променевої терапії, що використовуються для лікування лімфогранулематозу:
A. Опромінення головного мозку
B. Субтотальне опромінення лімфовузлів або лімфоїдної тканини
C. Тотальне опромінення лімфовузлів і лімфоїдної тканини
D. Опромінення уражених ділянок
E. Опромінення кісток, в яких присутній кістковий мозок
39. Ускладненнями терапії у хворих на лімфогранулематоз можуть бути:
A. Гіпертироїдизм
B. Стерильність та безпліддя
C. Вторинні інфекції та пухлини
D. Нейропатії, мієлопатії
E. Асептичний некроз голівки стегна
40. Вказати контрольні обстеження, що входять в план спостереження для хворих на лімфогранулематоз, після закінчення лікування:
A. Загальноклінічні та біохімічні аналізи крові
B. Рентгенографія грудної клітки
C. Комп’ютерна томографія уражених ділянок
D. Функціональне дослідження щитовидної та статевих залоз
E. МРТ головного мозку
Задачі:
1. Мама дівчинки 3 років скаржиться на появу субфебрилітету, значної блідості у дитини, яка виникла дуже швидко, синяків в ділянці нижніх кінцівок, слабкості, в’ялості, головного болю, відмову від їжі. З анамнезу відомо, що 1,5 місяці тому назад перехворіла важкою вірусною інфекцією. При огляді: шкірні покриви і видимі слизові оболонки бліді, на нижніх кінцівках поліморфний та поліхромний висип, збільшені лімфатичні вузли, печінка +3см, селезінка +3см. Змін з боку дихальної, серцево-судинної систем не виявлено.
Завдання:
1. Які клінічні синдроми мають місце у хворої?
2. Який діагноз можна запідозрити в даному випадку?
3. Які обстеження необхідно провести хворій і які повинні бути зміни в них, щоб підтвердити попередній діагноз?
4. Яка нормативна кількість бластів в мієлограмі?
2. Дівчинка 8 років поступила в клініку за невідкладними показами з приводу гострого болю в животі. Мама відмічає, що за останній час дівчинка різко зблідла, відмічалась слабкість, в’ялість, поганий апетит. Дані симптоми пояснювались перенесеною 2 місяці тому назад інфекцією Епштейна-Барр. Гостра хірургічна патологія виключена. При огляді: печінка +5см, селезінка +3см, щільні. Гемограма: анемія ІІ ступеня, помірна тромбоцитопенія, гіперлейкоцитоз, різко прискорене ШОЕ, в лейкоформулі – бласти 80%, лімфоцитоз.
Завдання:
1. Про яку патологію необхідно подумати, обґрунтувати відповідь.
2. Яке дослідження необхідно провести в даному випадку для підтвердження попереднього діагнозу і які зміни в ній підтвердять попередній діагноз?
3. Яка причина розвитку геморагічного синдрому у хворих на гострий лімфобластний лейкоз?
4. Назвати фази лікування гострого лімфобластного лейкозу.
3. Хлопчик 11 років, звернувся до лікаря-токсоплазмолога з приводу збільшених лімфатичних вузлів (практично усі групи). Крім того, протягом декількох місяців хлопчик відмічає слабкість, втомлюваність. 3 тижні тому назад перехворів на виразково-некротичну ангіну. При огляді: виражена блідість, поодинокі синяки на тулубі та кінцівках, збільшені усі лімфатичні вузли (деякі до 3-4см в діаметрі), не болючі, шкіра над ними не змінена, не спаяні; гепатоспленомегалія. Інфекція Епштейна-Барр виключена. Гемограма: Нв 82г/л, Ер. 2,2Т/л, лейкоцити 50,6Г/л, тромбоцити 68Г/л, ШОЕ 52мм/год; лейкоформула – лімфоцитом, 80% бластів.
Завдання:
1. Які клінічні синдроми мають місце у хворої?
2. Поставити попередній діагноз, обґрунтувати відповідь.
3. Чи обов’язково хворому проводити люмбальну пункцію? Якщо так, то з якою метою?
4. Які виділяють цитоморфологічні типи гострого лімфобластного лейкозу? Який тип є прогностично сприятливим?
4. Дівчинка 8 років госпіталізована в онкогематологічне відділення з приводу важкого загального стану, гіпертермії, безпричинних кровотеч зі слизових оболонок, синяків на тулубі та кінцівках. З анамнезу відомо, що декілька тижнів тому назад була виписана з районної лікарні, де лікувалася з приводу важкої двобічної пневмонії (не виключено, що етіологічним фактором її були внутрішньоклітинні мікроорганізми), із супутньої патології було діагностовано кандидоз слизових оболонок. Гемограма: Нв 72г/л, Ер.2,2Т/л, КП 0,9, ШОЕ 58мм/год, лейкоцити 28Г/л, тромбоцити одиничні в препараті, ретикулоцити 3‰. В лейкоформулі: с8%, м3%, л89%, бласти 92%.
Завдання:
1. Дати характеристику гемограмі.
2. Поставити та обґрунтувати попередній діагноз.
3. Що таке нейролейкоз, патогенез його виникнення на фоні гострого лімфобластного лейкозу.
4. План обстеження даного хворого.
5. Дитина 6 років поступила в онкогематологічне відділення з різкими болями в ніжках, субфебрилітетом, слабкістю, швидкою втомлюваністю, головним болем. Об’єктивно: бліда, збільшені усі групи лімфатичних вузлів (деякі до 2см), печінка +5см, селезінка +4см. Гемограма: Нв 80г/л, Ер.2,5Т/л, КП 0,96, ретикулоцити 2‰, ШОЕ 40мм/год, лейкоцити 1Г/л, тромбоцити 40Г/л. Лейкоформула (на 50 клітин) – с13, м5, л32. Проби на активність запального процесу: серомукоїд 0,360од, СІА 0,290од, СРБ негативний, ревматоїдний фактор негативний. При проведенні мієлограми – бласти 51%, виснаження еритроїдного та мегакаріоцитарного ростків.
Завдання:
1. Поставити попередній діагноз.
2. Як класифікується гострий лімфобластний лейкоз за кількістю лейкоцитів?
3. Чим пояснюється наявність болю в ніжках у дитини з гострим лімфобластним лейкозом?
4. Яка кількість бластів в мієлограмі підтверджує діагноз гострого лімфобластного лейкозу?
6. У хлопчика 10 років, який страждає на гострий лейкоз на фоні проведеного протокольного поліхіміотерапевтичного лікування, досягнута ремісія. З деяких пір почали відмічатися ознаки астено-вегетативного характеру, які наростали в динаміці, приєдналася гіпертермія, головний біль, нудота, блювання. При огляді: стан важкий, ністагм, відмічається ригідність потиличних м’язів. Гемограма: присутні усі клітини, бластів не виявлено. Вирішено провести люмбальну пункцію – при обстеженні ліквору наявні бласти.
Завдання:
1. Вказати, яке ураження розвинулось у пацієнта з гострим лімфобластним лейкозом?
2. Яка кількість бластів знаходиться в лікворі в нормі?
3. Вказати варіанти гострого лімфобластного лейкозу згідно імунофенотипової класифікації.
4. Що таке симптомокомплекс Мікуліча для якого захворювання він характерний?
7. Дівчинці 4 років було діагностовано гострий лімфобластний лейкоз, з приводу чого дитину госпіталізували в онкогематологічне відділення і розпочали поліхіміотерапевтичне лікування з Протоколу №1. До 7 дня лікування стан дитини значно покращився, зникли бласти в периферійній крові, покращився апетит, стала веселою. Мама дівчинки звинуватила лікарів у неправильному діагнозі і самовільно забрала дитину додому. Через 2 тижні стан дівчинки почав прогресивно погіршуватися, в гемограмі – 98% бластів, що і стало причиною повторної госпіталізації. При призначенні лікування позитивної клініко-гематологічної відповіді не відміачється.
Завдання:
1. З чим пов’язане покращення стану та зникнення бластів на периферії при призначенні ініціального лікування, про що це свідчило?
2. Назвати цитохімічні ознаками, за якими можна відрізнити гострий лімфобластний та нелімфобластний лейкоз.
3. З яких цитопенічних „захворювань-масок” може починатись клініка гострого лімфобластного лейкозу?
4. Яка причина геморагічного синдрому при гострому лімфобластному лейкозі?
8. Батьки хлопчика 6 років, звернулися на консультацію до гематолога з приводу пухлиноподібного утворення в ділянці шиї справа. З анамнезу відомо, що дане утворення з’явилося близько 2 місяців тому назад, незадовго після перенесеної ангіни. Лікували амбулаторно як шийний лімфаденіт. Утворення спочатку зменшилося, а потім почало прогресивно збільшуватися. При огляді: пальпується щільне, практично не болюче, обмежено рухоме утворення справа в ділянці m.sternocleidomastoideus, шкіра над ним не змінена, не гаряча. Печінка, селезінка не пальпуються. Інші органи без патологічних змін. Гемограма: Нв 124г/л, Ер. 3,5Т/л, КП 1,0, лейкоцити 14Г/л, в лейкоформуле – п3%, с36%, м6%, л53%. ШОЕ 15мм/год.
Завдання:
1. Дати характеристику гемограми.
2. Яку патологію можна запідозрити в даному випадку?
3. Які методи дослідження необхідно провести для уточнення діагнозу в даному випадку?
4. Чи показана в даному випадку голкова пункція ураженого вузла, обґрунтувати відповідь?
9. Хлопчик 10 років, який страждає хворобою Дауна, поступив в онкогематологічне відділення з приводу пухлиноподібного утворення в ділянці шиї. Лікувався амбулаторно – проведено два курси антибіотиків. При огляді виявлено утворення в діаметрі близько 6см в діаметрі, щільної консистенції, чутливе при пальпації. Був запідозрений лімфогранулематоз – проведена рентгенографія ОГК та УЗД ОЧП (збільшення внутрішньогрудних та мезентеріальних лімфатичних вузлів не виявлено). Гемограма: Нв 128г/л, Ер. 3,6Т/л, КП 1,0, лейкоцити 16Г/л, в лейкоформулі – п4%, с46%, м6%, л44%. ШОЕ 14мм/год.
Завдання:
1. Дати характеристику гемограми.
2. Яку патологію можна запідозрити в даному випадку?
3. Які методи дослідження необхідно провести для уточнення діагнозу в даному випадку?
4. Вказати зміни гістологічного дослідження біоптату лімфатичного вузла, характерні для лімфогранулематозу.
10. Мама хлопчика 3 років скаржиться на наявність слабкості, в’ялості, зниженого апетиту, значного нічного потовиділення протягом останніх 3 тижнів. Об’єктивно: справа збільшені шийні лімфатичні вузли до 2см в діаметрі, печінка +3см, селезінка +3см. Рентгенографія ОГК – збільшені паратрахеальні лімфатичні вузли справа. Гемограма: помірний лейкоцитоз, зсув лейкоформули вліво, абсолютна лімфопенія, ШОЕ 56мм/год. Проведена біопсія збільшеного лімфатичного вузла з гістологічним дослідженням – виявлені клітини Березовського-Штернберга.
Завдання:
1. Поставити діагноз, обґрунтувати його.
2. Назвати гістологічні варіанти лімфогранулематозу.
3. Охарактеризувати мієлограму при лімфогранулематозі.
4. Через який час після закінчення успішного курсу первинного лікування дитини з лімфогранулематозом можна говорити про її одужання?
11. У хлопчика 4 років протягом 2 місяців має місце наявність слабкості, в’ялості, зниженого апетиту, значного нічного потовиділення. Далі приєдналась гіпертермія, біль в животі. Протягом даного часу також спостерігалось збільшення лімфовузлів шиї. Об’єктивно: справа збільшені шийні лімфатичні вузли до 4см в діаметрі, печінка +3см, селезінка +3см. УЗД ОЧП – збільшені мезентеріальні лімфатичні вузли до 3-4см в діаметрі. Гемограма: помірний лейкоцитоз, зсув лейкоформули вліво, абсолютна лімфопенія, ШОЕ 56мм/год. Проведена біопсія збільшеного лімфатичного вузла шиї з гістологічним дослідженням – виявлені клітини Березовського-Штернберга.
Завдання:
1. Чи характерна вказана гемограма у даного пацієнта для лімфогранулематозу? Скільки бластів в гемограмі характерне для лімфогранулематозу?
2. Поставити діагноз, обґрунтувати його.
3. Назвати гістологічні варіанти лімфогранулематозу. Який варіант є прогностично сприятливим?
4. Вказати зміни гістологічного дослідження біоптату лімфатичного вузла, характерні для лімфогранулематозу.
12. У хлопчика 10 років, з неблагополучної сім’ї, протягом останніх 4-5 місяців має місце наявність слабкості, в’ялості, зниженого апетиту, значного нічного потовиділення, схуднення, шкірний свербіж. Протягом часу приєдналась гіпертермія, біль в животі, задишка, важкість при диханні. Весь цей час спостерігались збільшені лімфатичні вузли шиї. Об’єктивно: справа збільшені шийні лімфатичні вузли до 4см в діаметрі, печінка +3см, селезінка +4см. УЗД ОЧП – збільшені мезентеріальні лімфатичні вузли до 3-4см в діаметрі. Гемограма: помірний лейкоцитоз, зсув лейкоформули вліво, абсолютна лімфопенія, ШОЕ 56мм/год. Проведена біопсія збільшеного лімфатичного вузла шиї з гістологічним дослідженням – виявлені клітини Березовського-Штернберга.
Завдання:
1. Поставити діагноз, обґрунтувати його.
2. Охарактеризувати мієлограму при лімфогранулематозі.
3. Назвати гістологічні варіанти лімфогранулематозу. Який варіант є прогностично несприятливим?
4. Принципи лікування лімфогранулематозу.
13. Хлопчик 7 років хворіє на лімфогранулематоз. Через 2,5 роки після закінчення терапії основного захворювання має місце поява важкості при диханні, періодично задишки. При проведенні рентгенографії ОГК виявлені збільшені внутрішньогрудні лімфатичні вузли. Об’єктивно: печінка +5см, селезінка +3см. УЗД ОЧП – збільшені мезентеріальні лімфатичні вузли до 2 в діаметрі. Гемограма: Нв 128г/л, Ер. 3,6Т/л, КП 1,0, лейкоцити 16Г/л, в лейкоформулі – п4%, с46%, м6%, л44%. ШОЕ 14мм/год.
Завдання:
1. Що виникло у хворого на лімфогранулематоз через 2,5 роки після проведеної терапії основного захворювання?
2. Дати характеристику гемограми.
3. Назвати гістологічні варіанти лімфогранулематозу. Який варіант є прогностично несприятливим?
4. Принципи лікування лімфогранулематозу.
14. Мама хлопчика 5 років скаржиться на наявність слабкості, в’ялості, зниженого апетиту, значного нічного потовиділення протягом останніх 3 тижнів. Об’єктивно: справа збільшені шийні лімфатичні вузли до 5см в діаметрі, печінка +3см, селезінка +3см. Рентгенографія ОГК – збільшені паратрахеальні лімфатичні вузли справа. Нв 128г/л, Ер. 3,6Т/л, КП 1,0, лейкоцити 16Г/л, в лейкоформулі – п4%, с78%, м3%, л15%. ШОЕ 56мм/год. Проведена біопсія збільшеного лімфатичного вузла з гістологічним дослідженням – виявлені клітини Березовського-Штернберга.
Завдання:
1. Дати характеристику гемограми.
2. Поставити діагноз.
3. Які методи дослідження необхідно провести для уточнення діагнозу в даному випадку?
4. Вказати зміни гістологічного дослідження біоптату лімфатичного вузла, характерні для лімфогранулематозу.
