Юридична практика за своєю сутністю є удосконаленою правовою діяльністю, оскільки здійснюється суб'єктами права згідно з сформованими у суспільстві моделями найбільш ефективних і оптимальних дій, необхідних для отримання бажаного суспільного чи особистого результату. Юридична практика впливає на здійснення соціальними суб'єктами діяльності, але і сама відчуває зворотній вплив різних видів правової діяльності, спрямований на удосконалення та підвищення ефективності цієї практики.
У правотворчій діяльності можна намітити наступні основні шляхи вдосконалення юридичної практики:
— чітке правове визначення системи органів державної влади, які мають повноваження створювати норми права, та встановлення чітких меж наданих правотворчих повноважень;
— докладне врегулювання процедури створення правових норм кожним органом державної влади, уповноваженим на здійснення правотворчих функцій;
— запровадження та правове закріплення планування правотворчої діяльності кожним державним органом на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу;
— правове визначення і закріплення загальнолюдських, економічних, соціальних, політичних та інших критеріїв, яким повинен відповідати кожний правовий акт;
— підвищення правової культури, правової свідомості осіб, які виконують правотворчі функції особисто або у складі державного органу.
У правотлумачній діяльності суттєвому вдосконаленню юридичної практики сприяли б такі заходи:
— правове визначення системи органів державної влади, уповноважених надавати офіційне тлумачення підзаконних правових актів та юридичну силу актів такого тлумачення;
— значне поширення надання уповноваженими органами державної влади офіційних тлумачень правових актів, особливо законів і постанов уряду, для полегшення і однаковості розуміння членами суспільства дійсного змісту правових норм;
— запровадження простих і доступних правових механізмів звернення членів суспільства до уповноважених державних органів за наданням офіційних тлумачень норм права;
— формування і розвиток правосвідомості та правової культури членів суспільства з метою правильного та глибокого розуміння ними змісту правових норм.
Основні шляхи вдосконалення юридичної практики у правореалізаційній діяльності можна виділити такі:
— вчасне і ефективне правове врегулювання суспільних відносин, регламентування яких вимагається нагальними потребами життя суспільства;
— створення правових норм, які б врегульовували суспільні відносини таким чином, щоб члени суспільства мали можливість задовольнити особисті чи соціальні потреби з найменшими затратами зусиль і часу;
— правове санкціонування уповноваженими органами державної влади сформованих у суспільстві звичаїв і прецедентів;
— безвідкладне правове врегулювання існуючих у системі права суперечностей, прогалин, інших неузгодженостей;
— чітке встановлення системи органів державної влади, які мають повноваження застосовувати норми права, та визначення меж правозастосування;
— докладне врегулювання процесуальними нормами порядку застосування правових норм кожним органом державної влади, уповноваженим на правозастосування;
— правове запровадження конкретизації норм права у правозастосовчій діяльності, визначення обсягу повноважень певних державних органів на конкретизацію права, межі конкретизації та юридичну силу конкретизаційних актів;
— підвищення правової культури та свідомості осіб, які реалізують (особливо застосовують) правові норми у правореалізаційній діяльності.
Серед шляхів удосконалення юридичної практики в діяльності зі систематизації права доцільно зупинитись на наступних:
— правове визначення державних органів, наукових установ, навчальних закладів, інших суб'єктів, які здійснюють діяльність з систематизації законодавства, встановлення повноважень і обов'язків цих суб'єктів стосовно систематизації права;
— запровадження у праві планування правосистематизуючої діяльності уповноваженими суб'єктами на коротко-, середньо- та довгочасові терміни;
— докладне врегулювання процедури здійснення всіх видів систематизації правових норм уповноваженими суб'єктами права;
У правовому вихованні основні шляхи удосконалення юридичної практики вбачаються такими:
— розроблення і правове затвердження національної програми розвитку правової культури та підвищення правової свідомості суспільства;
— запровадження реалізації програм правового виховання у навчальних закладах, соціальних групах, політичних партіях, органах державної влади, установах, організаціях, підприємствах, родинах тощо.
