Правові системи Австралії і Канади

Правова система Австралії зазнала сильного впливу «загального англійського права». Вплив англійського права був офіційно проголошений постановою британської влади, яка визначила, що норми «загального права» і парламентські акти, які діяли в Англії станом на 25 липня 1828 p., підлягають обов'язковому застосуванню в існуючих на той час колоніях. Це призвело до того, що хоча згодом Австралія й набула можливості самостійно формувати свою правову і судову системи, але постановам палати лордів майже завжди надавалась перевага перед рішеннями австралійських судів. Лише в останнє десятиліття австралійське «загальне право» стало розглядатися як самостійна система права, головним джерелом якої визнаються сформоване у судових рішеннях «загальне право» і законодавчі акти.

Австралійське «загальне право», на відміну від законодавства, є єдиним для усіх шести штатів і двох (Північної і Австралійської столичної) територій Австралійського союзу. Єдність його забезпечується Верховним судом Австралії, рішення якого з питань «загального права» — обов'язкові для усіх судів Австралії. Тобто силу прецеденту мають тільки рішення Верховного суду Австралії і верховних судів штатів та територій, їх зобов'язані виконувати всі суди нижчих ланок.

Що стосується законодавства Австралії, то воно складається із законів, що приймаються парламентом Австралійського союзу і окремими штатами. Компетенція Союзу і штатів розмежована Конституцією у такий спосіб, за яким переважна частина суспільних відносин регулюється законодавством штатів. Чинна нині Конституція Австралії визнає також загальну компетенцію Союзу і штатів. Перевага надається законодавству Союзу. Так, предметом регулювання союзного законодавства є питання юрисдикції судів, прийняття і звільнення з роботи, пенсійного забезпечення, шлюбу, банківської справи, авторського права тощо. А законодавство штатів регулює право земельної власності, договірне право, відповідальність за спричинення шкоди тощо.

Щодо судової системи, то австралійська система включає в себе федеративні суди, суди штатів, а також декілька специфічних судових установ з чітко визначеними функціями.

Правова система Канади. У Канаді діє система англійського «загального права», згідно з якою рішення судів вищого рівня набирають сили судового прецеденту. Джерелом права у Канаді вважають законодавчі норми, що видаються парламентом, та норми «права справедливості», які були створені ще за рішеннями Суду канцлера в Лондоні у XV— XIX ст.

Рішення канадських судів протягом тривалого часу підлягали оскарженню у Судовому комітеті Таємної ради у Лондоні. Нині ця практика скасована, проте раніше прийняті рішення англійських судів, що тлумачать чинні у Канаді англійські закони і норми «загального права», мають загальнообов'язкову силу, а єдність системи канадського «загального права», забезпечується Верховним судом Канади і вищими судами провінцій, рішення яких є загальнообов'язковим для всіх нижчих судових інстанцій.

Законодавча влада у Канаді протягом тривалого часу належала британському парламенту, а колоніальні структури видавали лише прийняті у метрополіях закони. Але Конституційним законом від 1982 р. було встановлено, що з цього часу жоден наступний акт британського парламенту не буде мати чинності у Канаді, тобто була проголошена суверенність країни у сфері законотворчості.

Федеративний устрій країни визначає розмежування законодавчих повноважень між парламентом і законодавчими зборами провінцій. До законодавчих федеративних повноважень належать 27 питань, які регулюють питання економіки, торгівлі, мореплавства, грошового обігу та банків, патентів, авторського права, кримінального права і кримінального процесу тощо. До компетенції законодавчих повноважень провінцій належать місцеві питання щодо податків, освіти, виховання, здійснення правосуддя у провінціях, цивільний процес.

У наш час система канадського «загального права» є самостійною, її єдність забезпечується Верховним судом Канади і вищими судовими інстанціями, яким підпорядковані всі нижчі судові інстанції. Але не втратили значення і рішення англійських судів, прийняті раніше в результаті тлумачення дії в Канаді англійських законів і норм «загального права».