Демократична, правова та соціальна держава

Конституції України проголосила Україну демократичною, соціальною та правовою державою.

Вперше термін «демократія» використав грецький іс­торик Геродот, а найбільш відоме його визначення нале­жить американському президенту Аврааму Лінкольну, – «Демократія – це правління народу, вибране народом і для народу».

Демократія (від грец. demos – народ, kratos – влада) – форма організації державної влади, що ґрунтується на визнанні народу найвищим і єдиним джерелом влади, виборності основних органів державної влади, прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх при вирішенні питань суспільного управління.

Ознаки демократії:

v визнання народу найвищим і єдиним джерелом влади;

v формування основних державних органів на основі вільних та справедливих виборів;

v єдність і розподіл державної влади;

v наявність механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина, їхній пріоритет над правами держави;

v рівність усіх перед законом та судом;

v верховенство права й верховенство правового закону;

v повага до прав меншості, визнання свободи їхнього волевиявлення.

Стаття 5 Конституції України зазначає, що народ як основний носій суверенітету та єдине джерело влади в Україні здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Таким чином демократія в Україні здійснюється у формі безпосередньої демократії, яка передбачає пряме здійснення волі громадян у найважливіших питаннях державного та суспільного життя (вибори, референдуми, народна законодавча ініціатива, народні обговорення та загальні збори громадян) та представницької демократії, яка передбачає здійснення народом своєї влади через обрані ним органи державної влади та місцевого самоврядування.

Правова держава – це організація політичної влади, діяльність якої заснована на визнанні та реальному забезпе­ченні прав і свобод людини, верховенстві права і взаємній відповідальності особи і держави. Це така організація політичної влади, що створює умови для най­більш послідовного обмеження можливостей утиску (держав­ною владою) громадян.

У правовій державі громадяни можуть роботи все те, що не заборонено законом, держава – тільки те, що передбачено законом, правосуддя має бути незалежним та має ґрунтуватися на презумпції невинуватості. Для правової держави характерний пріоритет прав людини над правами держави. Правова держава характеризується багатопартійністю, легальною діяльністю як правлячими так і опозиційними об’єднаннями громадян. Чинність закону такої держави поширюється на діяльність усіх громадських і політичних інституцій та громадян. Будь-яка суспільно важлива інформація у правовій державі є доступною для громадян, а засоби масової інформації – максимально незалежними.

Основними ознаками правової держави є:

v пріоритет прав і свобод особи;

v верховенство правового закону;

v забезпечення прав і свобод громадянина;

v взаємозв’язок державної влади і права;

v взаємна відповідальність держави і особи;

v високий рівень загальної та правової культури громадян;

v незалежність і ефективність судової влади.

Основні ознаки правової держави витікають з принципів правової держави, які закріплені у Конституції України. Принципи правової держави – це основні засади її формуван­ня та функціонування, являють собою складну систему взаємопов’язаних елементів, кожен з яких корелює з іншими і може бути реалізований лише за умови паралельного забезпечення інших принципів, на їх основі будується система ознак та інститутів, а також вимог до правової держави.

Принцип верховенства права – проголошений у ст. 8 Конституції України і є невіддільним від основ правової держави. Саме він є вихідним у забезпеченні правової справедливості у будь-якому демократичному, правовому суспільстві, як і стабільності конституційного ладу взагалі. Зазначений принцип символізує найбільш важливі аспекти правової держави. Закріплює пріоритет права щодо решти соціальних регуля­торів. Встановлює, що фактичним верховен­ством може володіти тільки позитивне право (те, що отримало своє формально-юридичне закріплення в законодавчих актах). Тільки право­вий (тобто заснований на нормах і принципах права) закон буде мати найвищу юридичну силу.

Принцип поділу влади за­безпечує оптимальну взаємодію окремих її гілок і обмежує державну владу та ставить її під контроль через взаємне стримування гілок влади. За умов поділу влади жодна її гілка не лише зобов'язана дотримуватись конституційної тези про заборону узурпації влади (ч. 4 ст. 5 Конституції), здійсню­вати владу у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6), а її органи та посадові особи діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України, а й відчувати щодо дотримання Конституції і чинного законодавства обмежую­чий та стримуючий вплив інших гілок влади.

Взаємна відповідальність держави й особи – означає, що публічні інтереси держави та приватні інтереси конкретних індивідів – це нерозривно пов’язані категорії, при цьому зневага інтересів однієї зі сторін неминуче призводить до негативних наслідків і для іншої сторони. Демократична, соціальна, правова держава та громадянське суспільство не можуть повноцінно існувати там, де відсутня відповідальність не тільки пересічних громадян перед державою, а й носіїв державно-владних повноважень.

Принцип реальності прав і свобод людини і громадянина переплітається із попереднім принципом, оскільки у правовій державі права і свободи людини є не лише показником відносин між людною і державою, а й інструментом обмеження державної влади. Невід’ємною складовою цього принципу є контроль за дотриманням та захистом прав людини і громадянина. Можна скільки завгодно декларувати незаперечний пріоритет цінностей прав людини і громадянина, розробляти систему законодавства, в якій би знаходили свій вияв і закріплення основоположні права особи, однак якщо відсутній механізм контролю за дотриманням проголошених прав, то всі ці права набувають формального характеру.

Соціальна держава – це держава, яка ґрунтується на розвиненому громадянському суспільстві і ефективній правовій системі та здатна відповідно до принципів верховенства права і соціальної справедливості забезпечити усім громадянам (в тому числі й соціально ураженим) гідний рівень життя, гарантувати соціальну стабільність, соціальну безпеку і соціальну допомогу, громадянський мир і злагоду в суспільстві.

Іншими словами це держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини. Соціальною може бути тільки держава, що має високий рівень економічного розвитку, причому в структурі економіки повинна бути врахована соціальна орієнтація держави.

Ознаками соціальної держави:

v досягнення рівня економічно розвиненої правової держави, що має достатні можливості для втілення соціально-орієнтованої політики;

v наявність розвиненого громадянського суспільства та правової держави;

v наявність правової основи функціонування соціальної держави – соціального законодавства – означає, що законодавство України визнає людину найвищою цінністю, вважаючи своїм обов’язком утвердження й забезпечення її прав і свобод, створення відповідних умов для реалізації людини як особистості.

v розробка, прийняття та реалізація державою різних соціальних програм задля створення умов для гідного життя і вільного розвитку людини;

v гарантування реалізації соціально-економічних, політичних і духовно-культурних прав людини. Щодо останньої ознаки, необхідно звернути увагу на те, що проблема гарантій прав і свобод людини і громадянина не тільки в Україні, а й в усьому світі є однією з актуальних проблем. Оскільки, будь-яка сучасна держава, яка не в змозі забезпечити фактичної реалізації та всебічної охорони прав і свобод людини, і власне механізму їхнього захисту, не може проголошувати себе соціальною.