Методичні вказівки до вивчення дисципліни
„Історія України”
для студентів технічних спеціальностей
Частина І
Дніпропетровськ
Методичні вказівки до вивчення дисципліни „Історія України” для студентів технічних спеціальностей. Частина І. / Укладачі: Г.Г.Кривчик, С.Г.Руденко, С.П.Волкова, – Дніпропетровськ: ПДПБА, 2011. – 55 с.
Методичні вказівки розраховані на студентів технічних спеціальностей. Написані стисло, доступною мовою, не місять фактів, які, на думку авторів, не є обов’язковими для вивчення. Ретельно відібрані хронологічні дані, знання яких допоможе студентам предметно засвоїти історичний матеріал. Автори також прагнули показати різні, часом протилежні судження щодо деяких історичних подій, формуючи у студентів думку про складність наукового історичного пошуку.
Укладачі: Г.Г. Кривчик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства ПДАБА;
С.Г. Руденко, кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства ПДАБА;
С.П. Волкова, асистент кафедри українознавства ПДАБА.
Відповідальний за випуск: Г.Г. Кривчик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства ПДАБА.
Рецензенти:
В.М. Калашников, доктор історичних наук, професор кафедри права Дніпропетровського національного університету;
В.В. Білополий, кандидат історичних наук, доцент завідувач кафедри філософії та політології ПДАБА,
Затверджено на засіданні кафедри українознавства,
Протокол №3 від 1.11.2011
Затверджено на засіданні
методичної ради ПДАБА
Протокол № 2 (76) від 07.11.11
Зміст
І. Стародавні народи й держави на території сучасної України
у II тис. до н.е. – IХ ст. н.е.....................................................................4
1.1. Арії (індоєвропейці) та інші стародавні народи у Східній
Європі.................................................................................................4
1.2. Античні держави у Північному Причорномор’ї та Криму............5
1.3. Тюркська державність на території сучасної України...................6
1.4.Слов’яни в давні часи........................................................................9
ІІ. Київська Русь..........................................................................................11
2.1. Утворення й становлення Давньоруської держави.......................12
2.2.Піднесення Києва. Володимир Великий. Ярослав Мудрий..........15
2.3. Занепад Київської Русі. Початок феодальної роздрібненості.......18
2.4. Формування давньоруської народності...........................................20
ІІІ. Галицько- Волинська держава...........................................................22
3.1. Піднесення Галицьких земель. Ярослав Осмомисл.........................22
3.2. Утворення і становлення Галицько–Волинського князівства.......23
3.3. Князь Данило Галицький і його боротьба проти монголо–
татарської навали................................................................................24
3.4. Правління Романовичів. Занепад галицько–волинських
земель...................................................................................................25
ІV. Україна під владою Литви та Польщі. Українське козацтво.
Запорозька Січ.........................................................................................27
4. 1. Розчленування українських земель та включення їх до складу
інших держав..........................................................................................28
4. 2. Перехід українських земель під владу Литви та Польщі...............29
4. 3. Формування українського народу та козацтва................................33
4. 4. Запорозька Січ, її устрій та військово-політична організація........36
4. 5. Петро Сагайдачний і створення козацького війська.....................38
V. Українська національна революція (Визвольна війна)
середини XVII ст.........................................................................................42
5.1. Причини, передумови і характер
Національної революції..........................................................42
5.2. Воєнні події 1648–1654 рр.......................................................45
5.3. Українсько–московський договір 1654 р..........................................47
5.4. Утворення Української гетьманської держави................................48
Хронологічна таблиця...................................................................................51
Література.......................................................................................................53
І. Стародавні народи й держави на території сучасної України у II тис. до н.е. – IХ ст. н.е.
Ключові слова: індоєвропейці(арії), угро–фіни, тюрки, слов’яни, автохтонний народ, кіммерійці, таври, скіфи, сармати, греки, міста–держави, готи, гуни, булгари, Руський каганат, воєнна демократія, віче, князь, дружина.
Вирішальну роль у формуванні стародавнього руського етносу відіграли міграційні процеси II–VII ст. У ході великого переселення народів було інтегровано чимало етнічних утворень, які в подальшому лягли в основу багатьох сучасних народів. Руські – не виняток у цьому процесі. Вони прямі етно-культурні спадкоємці давньоіранських (скіфи, сармати), давньотюркських (гуни, булгари), угро-фінських (мурома, меря, чудь, мордва) і давньослов’янських (склавіни, анти) етнічних груп.
Арії (індоєвропейці) та інші стародавні народи у Східній Європі
У той час, коли людство перейшло до вживання бронзи (II тис. до н.е.), воно вже поділялося на великі культурні спільноти – мовні групи. Серед них назвемо ті, з якими більшою чи меншою мірою пов’язана історія нашої країни: індоєвропейці (арії), угро-фіни, тюрки.
Як вважає більшість українських учених, саме Україна стала прабатьківщиною стародавніх індоєвропейців (аріїв). Звідси, від краю льодового панцира вони великими потоками протягом тисячоліть рухалися по планеті – дійшли до Середньої Азії, Тибету, Індії, Ірану. Вони передавали місцевим тубільним народам свою культуру землеробства, мову, в тому числі писемну – санскрит. Ця мова лежить в основі мов слов’янських, германських народів, персів, таджиків, та ін.
Прабатьківщиною угро-фінських народів була територія навколо Аральського моря. Згодом ці народи пішли на північ, поселились на захід від Уралу, на берегах Волги. А пізніше одна частина з них, мад’яри, пересуваючись на Захід, зайняла область Паннонію біля Дунаю (сучасна Угорщина), а друга частина вийшла до берегів Балтійського й Білого морів (фіни, естонці, карели).
У ІІ–І тисячолітті до н.е. на території теперішньої України, як вважають деякі вчені, існувало три «світи». Це були три етнічно–культурні зони, що відрізнялися походженням населення, побутом і віруваннями. Цими зонами були Полісся, Степ і Лісостеп. На Поліссі жили нащадки автохтонних палеоєвропейських племен. Поряд з ними мешкали племена угро-фінського етносу. Життя в лісових хащах не сприяло швидкому культурному розвитку. Кочові і напівкочові племена жили в степах між Доном і Дунаєм. Вірогідно, що це були індоєвропейські етнополітичні племена місцевого походження. Частина ж населення прийшла сюди зі східних степів та Кавказу. Вони й сформували між Дніпром і Південною Волгою великий індоіранський етнос, до якого належали арії та іранські племена, а також скіфи і сармати.
І нарешті, землі в лісостепу між Саном на заході і Дніпром на сході, Прип’ятю на півночі і Карпатами на півдні мають доленосне значення в України. В часи розквіту бронзової доби тут уже мешкали споріднені між собою племена. Утворюючою силою була стихійна інтеграція більш-менш близьких племен. Ученими припускається думка, що вони були праслов’янами, предками східних та західних слов’ян.
Отже, характерними ознаками суспільного ладу цього періоду були: значні міграції населення; посилення торгівельних зв’язків; становлення приватної власності; поступова майнова диференціація суспільства; перетворення сім’ї на господарську одиницю; витіснення родової общини територіальною; виділення ієрархічно структурованої військової еліти, утворення воєнно–політичних об’єднань та союзів; зародження державності.
