Тема 9. Розвиток Науки в XVIII – XIX ст

Винахідники машин, що провели промислову революцію, не були вченими, це були майстри-самоучки. Деякі з них були безграмотні; наприклад, Стефенсон навчився читати в 18 років. В період промислового перевороту наука і техніка розвивалися незалежно один від одного. Особливо це стосувалося математики, в цей час з'явився векторний аналіз, французький математик О. Коши створив теорію функцій комплексного змінного, а англієць У. Гамільтон і німець Г. Грасман створили векторну алгебру. У роботах Лапласа, Лежандра і Пуассона була розроблена теорія вірогідності. Основні досягнення фізики були пов'язані з дослідженням електрики і магнетизму. На рубежі XVIII-XX століть італійський фізик Вольта створив гальванічну батарею; такого роду батареї довгий час були єдиним джерелом електричного струму і необхідним елементом всіх дослідів. У 1820 році данський фізик Г. Ерстед виявив, що електричний струм впливає на магнітну стрілку, потім француз А. Ампер встановив, що навколо провідника з'являється магнітне поле і між двома провідниками виникають сили тяжіння або відштовхування. У 1831 році Майкл Фарадей відкрив явище електромагнітній індукції. Це явище полягає в тому, що якщо замкнутий провідник при своєму переміщенні перетинає магнітні силові лінії, то в нім збуджується електричний струм. У 1833 році німецький учений Емілій, що працював в Росії, Ленця створив загальну теорію електромагнітної індукції. У 1841 році Джоуль досліджував ефект виділення теплоти при проходженні електричного струму. У 1865 році видатний англійський вчений Джеймс Максвелл створив теорію електромагнітного поля.

Теорія електромагнетизму стала першою областю, де наукові розробки стали безпосередньо упроваджуватися в техніку. У 1832 році російський підданий барон П. В. Шиллінг продемонстрував перший зразок електричного телеграфу. У приладі Шилінга імпульси електричного струму викликали відхилення стрілки, відповідне певній букві. У 1837 році американець Морзе створив вдосконалений телеграф, в якому передавані повідомлення наголошувалися на паперовій стрічці за допомогою спеціальної азбуки. Проте було потрібно шість років перш ніж американський уряд оцінив цей винахід і виділило гроші на споруду першої телеграфної лінії між Вашингтоном і балтімором. Після цього телеграф почав стрімко розвиватися, в 1850 році телеграфний кабель з'єднав Лондон і Париж, а в 1858 році був прокладений кабель через Атлантичний океан.

В кінці XVIII століття народилася нова наука, хімія. Раніше алхіміки вважали що всі речовини складаються з чотирьох елементів вогню, повітря, води і землі. У 1789 році Антуан Лавуазье експериментально довів закон збереження речовини. Потім Джон Дальтон запропонував атомістичну теорію будови речовини; він стверджував, що атоми різних речовин володіють різною вагою і що хімічні сполуки утворюються поєднанням атомів в певних чисельних співвідношеннях. У 1809 році був відкритий закон кратних об'ємів при хімічній взаємодії газів. Це явище було пояснене Дальтоном і Гей-Люссаком як свідоцтво того, що в рівних об'ємах газу міститься однакова кількість молекул. Пізніше за Авогадро висунув гіпотезу, що в певному об'ємі (скажімо, кубометрі) будь-якого газу міститься однакова кількість молекул; ця гіпотеза була експериментально підтверджена в 40-х роках французьким хіміком Ш. Жераром. У 1852 році англійський хімік Е. Френкленд ввів поняття валентності, тобто числового виразу властивостей атомів різних елементів вступати в хімічні сполуки один з одним. У 1869 році Д. І. Менделєєв створив періодичну систему елементів.

Хімічна промисловість в першій половині XIX століття проводила в основному сірчану кислоту, соду і хлор. У 1785 році Клод Бертолле запропонував вибілювати тканини хлорним вапном. У 1842 році російський хімік Микола Зінін синтезував перший штучний фарбник, анілін. У 50-х роках німецький хімік А. Гофман і його учень У. Перкин отримали два інших анілінових фарбника, розанелин і мовеїн. В результаті цих робіт стало можливим створення анилинокрасочной промисловості, що отримала швидкий розвиток в Германії. Іншою важливою галуззю хімічної промисловості було виробництво вибухових речовин. У 1845 році швейцарець Щенбейн винайшов піроксилін, а італієць Сабреро – нітрогліцерин. У 1862 році швед Альфред Нобель налагодив промислове виробництво нітрогліцерину, а потім перейшов до виробництва динаміту.

У 1840-х роках німецький хімік Юстус Лібіх обгрунтував принципи застосування мінеральних добрив в сільському господарстві. З того часу почалося виробництво суперфосфатних і калієвих добрив, Німеччина стала центром європейської хімічної промисловості.

Одним з досягнень експериментальної хімії було створення фотографії. У XVIII столітті був поширений атракціон з використанням камеры-обскуры. Це був ящик з невеликим отвором в яке вставлялося збільшувальне скло; на протилежній стінці можна було бачити зображення предметів, що знаходяться перед камерою. У 1820-х роках французький художник Жозеф Ньепс спробував зафіксувати це зображення. Покривши шаром гірської смоли мідну пластинку, він вставляв її в камеру; потім пластинку піддавали дії різних химикалий, щоб проявити зображення. Вся справа була в підборі шару, що фотоніс, проявника і закріплювачу. Було потрібно довгі роки експериментів, які після смерті Ньепса продовжував його помічник Луї Дагер. До 1839 року Дагеру вдалося отримати зображення на пластинках, покритих иодистым сріблом після прояву їх парами ртуті; таким чином з'явилася дагеротипія. Французький уряд оцінив цей винахід і призначило Дагеру довічну пенсію в 6 тисяч франків.