Сутність потреб та їх класифікація

Функціонування будь-якої економічної системи припускає задоволення суспільних потреб. Необхідність споживати є фізіологічною особливістю усього живого. Проте тільки людина усвідомлює її, і тому необхідність споживати перетворюється у потребу. Отже, потреба – це усвідомлена необхідність людини споживати, нужда у чому-небудь.

Прагнення людей до задоволення потреб є умовою суспільного виробництва. Але, з другого боку, самі потреби, їх поява обумовлені виробництвом. Породжуючи потреби, суспільне виробництво в той же час є джерелом їх задоволення. Отже, потреби мають суб’єктивно-об’єктивний характер.

Усі потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб’єктами і об’єктами. За суб’єктами потреби поділяються на: 1)індивідуальні, колективні та суспільні; 2) потреби домогосподарств, підприємств та держави як особливих суб’єктів економіки. За об’єктами потреби класифікують на: матеріальні (у їжі, одягу, житії, здоров’ї); духовні (у освіті, культурі); соціальні (у труді, управлінні, навколишньому середовищі).

Західні вчені великого значення надають градації потреб за ступенем їх нагальності. Так, американський економіст А. Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості:

Вищі потреби	У самовираженні (саморозвиток і самореалізація) У повазі (самоповага, визнання, статус) Соціальні потреби (соціальний контакт, любов, відчуття духовної близькості)
Нижчі потреби	Потреби у безпеці та захисті (надійність доходів, робочого місця, забезпечення старості, чисте повітря і т.ін.) Фізіологічні потреби (голод, спрага, одяг, житло)

Потреби, незалежно від класифікації, безмежні. Повне їх задоволення завжди відносне, що пов’язано з досягнутим в кожний даний момент рівнем розвитку продуктивних сил. У міру розвитку суспільного виробництва потреби змінюються, помножуються, тобто зростають кількісно і якісно. Ця підтверджена багаторічною історією людства закономірність є змістом економічного закону зростання потреб. Цей закон виражає внутрішньо необхідні, стійкі, причиново-наслідкові зв’язки між розвитком суспільного виробництва і удосконаленням потреб людей. Дія цього закону обумовлена технологічним прогресом виробництва, зміною відносин власності, зростанням культури, знань. Внутрішнє протиріччя цього закону – між зростанням потреб і можливостями виробництва у їх задоволенні – є рушійною силою розвитку будь-якої економічної системи.