Основні методи дослідження соціально-економічних процесів

 

 

Методологія – це наука про методи пізнання і дослідження об'єктивних процесів у природі і суспільстві. Метод – це сукупність прийомів, способів, за допомогою яких визначаються шляхи досягнення цілей. Економічний метод – це підхід до вивчення господарської практики. Якщо предмет політекономії характеризуються тим, що досліджується, то методологія відповідає на запитання – як досліджується явище.

Методи підрозділяються на загальнонаукові і часткові. Як загальнонауковий метод політекономія використовує діалектико-матеріалістичний метод. Загальнотеоретичним методом цієї науки служить метод наукової абстракції. Застосовуються позитивний і нормативний методи пізнання. Значне поширення в економіці одержав системний метод. Експериментальні методи економічна наука застосовує рідко, унаслідок високої вартості «експериментів на суспільстві». Однак цілком такі методи не виключаються й апробуються у рамках економічних реформ.

Діалектичний підхід до аналізу економічних явищ ґрунтується на визнанні принципу їхнього постійного руху, наявності внутрішніх зв'язків, а як джерело розвитку застосовує – протиріччя. При вивченні економічних процесів використовують сполучення історичного і логічного підходів. Розкриття сутності явища здійснюється за допомогою логічного мислення, шляхом абстрагування від його другорядних властивостей. У результаті виникає наукове уявлення про це явище, розкривається внутрішній закон його розвитку, тобто формується економічна категорія. Такий спосіб дослідження називається методом наукової абстракції.

Цей складний метод не можна використовувати без застосування всієї групи часткових методів. До часткових методів належать: спостереження, обробка отриманого матеріалу за допомогою аналізу і синтезу, індукції і дедукції, конструювання моделей економічних ситуацій і їх формалізація. Як прогнозні методи дослідники застосовують екстраполяцію даних за минулий період часу, а також експертні оцінки фахівців.

 

 

Основні поняття теми:

Економіка – це сукупність галузей народного господарства, що забезпечують суспільство матеріальними та нематеріальними благами і послугами, а також область особливих, специфічних відносин між людьми.

Економічна наука – система наукових знань про навколишню економічну дійсність, про закони і тенденції розвитку соціально-економічних процесів.

Економічна політика – сукупність ідей, цілей і задач, а також засобів і практичних заходів для управління економікою з боку держав.

Матеріальне благо – усе, що здатне задовольняти повсякденні життєві потреби людей, приносити користь і задоволення.

Добробут – міра, ступінь забезпеченості людей життєвими благами, засобами існування, що характеризують рівень життя людей.

Позитивна політекономія – частина економічної теорії, що вивчає і пояснює господарські явища і процеси на основі опису і систематизації фактів, встановлює між ними зв'язки і залежності.

Нормативна політекономія – частина економічної теорії, що аналізує практичну діяльність людини, і виходячи з неї наказує, радить, яким чином варто проводити економічну політику, керувати економікою.

 

 

Контрольні питання:

1. Предметом вивчення меркантилізму є:

А. сфера обміну.

В. сфера виробництва.

С. сфера обміну і сфера виробництва одночасно.

2. У класичній політичній економії пріоритетним методом економічного аналізу є:

А. емпіричний метод.

В. каузальний (причинно-наслідковий) метод;

С. функціональний.

3. У неокласичній політичній економії пріоритетним методом економічного аналізу є:

А. емпіричний метод.

В. каузальний (причинно-наслідковий) метод;

С. функціональний.

4. Відповідно до методологічної позиції А. Сміта приватний інтерес економічного агента:

А. не відокремимо від суспільного економічного інтересу.

В. є вище суспільного економічного інтересу.

С. є вторинним стосовно суспільного економічного інтересу.

5. «Невидима рука» за методологією А. Сміта – це:

А. механізм державного управління економікою в інтересах усього суспільства.

В. дії об'єктивних економічних законів, в умовах вільної конкуренції, що не залежать від волі і намірів підприємців.

С. механізм господарювання, обумовлений божественним проведенням.