Тваринництво з моменту аварії залишається критичною галуззю сільськогосподарського виробництва на забрудненій радіонуклідами території. Основними радіонуклідами, що призводять до забруднення продуктів тваринництва, є 137Сs та 90Sr.
На забруднених радіонуклідами територіях Житомирської області у тваринництві та кормовиробництві залишається ризик отримання продукції з перевищенням гігієнічних нормативів вмісту 137Сs у молоці та м’ясі великої рогатої худоби, овець та гусей [8].
У післяаварійний період головним завданням сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених територіях є зниження дозового навантаження на населення, зумовленого внутрішнім опроміненням, шляхом виробництва сільськогосподарської продукції з допустимим вмістом радіонуклідів. Внаслідок специфіки умов проживання та трудової діяльності сільське населення споживає більш забруднену радіонуклідами продукцію, ніж міське. Як правило, продукти харчування, що виробляються в особистих підсобних господарствах, часто мають перевищення допустимих рівнів радіонуклідів (ДР-2006).
В перші роки після аварії концентрація цезію–137 в молоці корів приватного сектора була в 40–80 разів вищою, ніж в молоці корів колективних господарств. Законодавчо було заборонено використовувати таке молоко, як продукт харчування людей. В дійсності чимала кількість такого молока споживалася сільським населенням, що суттєво збільшило індивідуальну дозу внутрішнього опромінення. В наступні роки завдяки здійсненню захисних заходів радіоактивне забруднення молока корів приватного сектора значно знизилося й різниця за цим показником між приватним і колективним сектором складала 3–5 разів і більше.
В даний час важливою радіологічною проблемою залишається виробництво молока в особистих підсобних господарствах, яке відповідало б відповідним допустимим рівням вмісту радіонуклідів, оскільки молоко й дотепер є джерелом надходження 137Сs і 90Sr до організму людей.
Основними причинами підвищення вмісту радіонуклідів в молоці є випасання тварин в лісових масивах та заболочених луках. В багатьох випадках причиною є й погано окультурені пасовища та невчасно проведене перезалуження. У результаті дози внутрішнього опромінення сільських жителів, в тому числі дітей, в кілька разів вищі, порівняно з міським населенням.
Аналіз результатів щодо радіоактивного забруднення молока свідчить, що в тих критичних населених пунктах, які віднесено до ІІ-ої Чорнобильської зони, до організму людей з молоком надходить від 13,3 до 40,1 % радіоцезію, найбільший відсоток спостерігали в Олевському та Коростенському районах (рис. 4.4).
Рис. 4.4. Внесок молока у внутрішню дозу опромінення мешканців ІІ зони за 137Сs (%)
Рис. 4.5. Внесок молока у внутрішню дозу опромінення мешканців ІІІ зони за 137Сs (%)
Що стосується північної частини Житомирщини, яка віднесена до ІІІ зони, результати наших досліджень показали, що найбільшу частку радіоцезію з молоком отримали мешканці Народицького, Олевського та Ємільчинського районів – 35,6, 22,2 та 21,8 % відповідно (рис. 4.5).
Рис. 4.6.Внесок молока у внутрішню дозу опромінення мешканців ІІ зони за 90Sr (%)
Рис. 4.7. Внесок молока у внутрішню дозу опромінення мешканців ІІІ зони за 90Sr (%)
За результатами досліджень встановлено, що до організму людей, які мешкають в ІІ-ій Чорнобильській зоні, найбільше радіостронцію з молоком надійшло в Коростенському, Олевському та Народицькому районах – 72,7, 65,6, та 62,4 % відповідно, а в населених пунктах ІІІ зони – в Ємільчинському, Коростенському та Володарсько-Волинському районах – від 64,8 до 72,5 % (рис. 4.6, 4.7).
За результатами досліджень встановлено, що навіть через 25 років після аварії на Чорнобильській АЕС молоко лишається найбільш небезпечним продуктом харчування людей, які мешкають на забруднених радіонуклідами територіях Північної частини України.
Найбільше радіоцезію з молоком надходить до організму мешканців Коростенського, Олевського, Народицького та Ємільчинського районів – від 72,5 до 64,8 %, а радіостронцію – у Коростенському, Народицькому та Олевському районах – в межах 70 %.
Рис. 4.8. Зміна внесення молока у внутрішню дозу опромінення в розрізі зон за 90Sr та 137Сs (%)
Подальші дослідження слід спрямувати на пошук шляхів зниження надходження радіонуклідів до продуктів харчування тваринного походження з метою зменшення дозового навантаження на організм людей, які мешкають на забруднених радіонуклідами територіях.
