Лісові масиви Житомирської області попали у зону впливу аварійних викидів Чорнобильської АЕС і, в тій чи іншій мірі, зазнали радіоактивного забруднення. Це призвело до необхідності перегляду деяких положень з ведення лісового господарства, оскільки головними критеріями будь-якої діяльності на територіях забруднених радіонуклідами є недопущення переопромінення працівників лісового господарства та випуск продукції, вміст радіоактивних елементів у якій не перевищував би допустимі рівні. Сучасна радіаційна ситуація у лісах Житомирщини у певній мірі відрізняється від тієї, яка складалася безпосередньо після аварії. Це пояснюється декількома факторами: розпадом короткоживучих радіоактивних елементів, міграцією радіонуклідів по трофічним шляхам і, тому, знаходженням на сучасному етапі у різних компонентах лісових фітоценозів, закріпленням у грунті, радіоактивним розпадом. Тому, для прийняття тих чи інших рішень з ведення лісового господарства необхідний аналіз сучасного радіоекологічного стану.
Відомо, що лісові масиви Полісся України виконали свої природні екологічні функції і у деякій мірі захистили населені пункти та сільськогосподарські угіддя від ще більшого радіоактивного забруднення. Завдяки цьому в них накопичилась значна кількість радіоактивних елементів. Дослідники ще у 1986 р. відмічали підвищені рівні радіоактивності біля дерев, що зростали серед поля та на узліссях лісу. Для прийняття рішень, щодо ведення конкретних напрямків лісового господарства, у післяаварійний період проводилось обстеження лісів на радіоактивне забруднення. Дане обстеження відбулось у декілька етапів і останнє – у 1991-1992 рр. Було виявлено, що найбільші рівні радіоактивного забруднення грунту спостерігаються у лісах державних лісогосподарських підприємств, що розташовані у північній частині області – Народицькому, Овруцькому, Словечанському, Лугинському, Коростенському лісгоспах. Так, у двох перших з названих, площі лісів, які мали щільність радіоактивного забруднення грунту понад 1 Кі/км2, складали 115206 га, що становило 99,2 % їх території. Загалом на Житомирщині виявилось 31834 га лісів де була заборонена будь-яка лісогосподарська діяльність, крім захисту лісів від шкідників, хвороб і пожеж; 98568 га – де регламентувалось використання продукції з деревини; 439879 га – де заборонялась заготівля недеревної продукції лісу (грибів, ягідних і лікарських рослин).
Аналіз матеріалівз радіоактивного забруднення лісів Житомирської області дозволив відмітити його найвищі рівні у північно-західній частині, яка безпосередньо межує з Київською областю (табл. 1.3) де розташоване джерело аварійних викидів. При пересуванні на захід та південь величини щільності радіоактивного забруднення грунту поступово знижуються. Найбільш суттєве зниження відбувається у південному напрямку. Так, у Баранівському і Ємільчинському лісгоспах щільність радіоактивного забруднення грунту у лісових насадженнях не перевищує 5 Кі/км2, а у Бердичівському, Житомирському та Коростишівському – 1 Кі/км2.
Найбільш екологічно небезпечна ситуація спостерігається у Народницькому лісгоспі. Площа лісів у ньому, на яких заборонена лісогосподарська діяльність, складає 14894 га. У лісових насадженнях, які зростають на даних площах, 20 років не проводяться доглядові рубання, що, в свою чергу, призвело до зниження їх продуктивності та погіршення санітарного стану. Особливо це стосується монокультур сосни звичайної, які створювались у 50-70 рр. минулого століття на площах сільськогосподарського використання. В теперішній час існує необхідність у розробці рекомендацій щодо ведення лісового господарства у даних насадженнях і повторному обстеженні територій на яких вони зростають. Практично на всій площі лісів даного лісогосподарського підприємства, неможливо проводити заготівлю недеревної продукції лісу (грибів, ягідних і лікарських рослин, сіна), а також відстріл диких копитних тварин. Лише 825 га лісових насаджень лісгоспу мають щільність радіоактивного забруднення грунту до 1 Кі/км2, де лісове господарство рекомендується вести без обмежень.
Значні рівні радіоактивного забруднення лісів спостерігаються в Овруцькому, Словечанському та Лугинському лісгоспах. В них є площі лісових насаджень де заборонено проведення лісогосподарських заходів, а також на яких регламентується використання деревини і забороняється використання недеревної продукції лісу. Враховуючи значну мозаїчність радіоактивного забруднення, в даних лісогосподарських підприємствах існують значні проблеми з проведення різноманітних заходів і радіаційного контролю продукції.
Таблиця 1.3
Розподіл площ лісів Житомирського обласного управління лісового господарства за зонами радіоактивного забруднення (Кі/км2)
| Державні підприємства | Площа, га | до 1,0 | 1,01-5,0 | 5,01-15,0 | 15,01-40 | понад 40 |
| Баранівське | ||||||
| Білокоровицьке | ||||||
| Бердичівське | ||||||
| Ємільчинське | ||||||
| Житомирське | ||||||
| Коростенське | ||||||
| Коростишівське | ||||||
| Лугинське | ||||||
| Малинське | ||||||
| Народицьке | ||||||
| Новоград-Волинське | ||||||
| Овручцьке | ||||||
| Олевське | ||||||
| Радомишльське | ||||||
| Словечанське | ||||||
| Поліський заповідник | ||||||
| Норинськая ДЛМС | ||||||
| ВСЬОГО |
Вивчення результатів аналізів вмісту 137Cs у у деревині (з корою і без кори) за останні 5 років демонструє, що основна кількість зразків (70,35 і 93.38 %) не перевищує 200 Бк/кг (рис. 1.3, 1.4). Лише 3-4 % із перевірених зразків мають величину питомої активності радіонукліду, яка перевищує 700 Бк/кг і використання даної деревини може бути обмежене або заборонене. Поява зразків деревини з завищеним вмістом радіонуклідів пояснюється мозаїчністю радіоактивного забруднення лісів і поверхневим забрудненням кори ще під час аерального надходження радіоактивних елементів у лісові екосистеми після аварії на ЧАЕС [6; 23].
Рис. 1.3. Розподіл зразків деревини з корою за діапазонами питомої активності 137Cs (Бк/кг)
Рис. 1.4. Розподіл зразків деревини з корою за діапазонами питомої активності 137Cs (Бк/кг)
Значно гірша екологічна ситуація складається з використанням не деревної продукції лісу (рис. 1.5). Виявилось, що всі види лісових ягід, які мають промислове значення, а також широко використовуються місцевим населенням (чорниця, буяхи, журавлина, брусниця), є накопичувачами радіонуклідів. Так, у зразках свіжих ягід чорниці (найбільш розповсюдженої ягідної рослини лісів Житомирщини) у 41 % випадків вміст радіонукліду перевищував допустимий рівень вмісту 137Cs, який становить 500 Бк/кг. Значно гірша ситуація складається з сухими ягодами чорниці, які використовуються для лікування деяких захворювань – лише 15 % досліджених зразків не перевищували допустимий рівень вмісту 137Cs, який становить 2500 Бк/кг. Це вказує на необхідність ведення постійного радіологічного контролю заготівлі та використання дикорослих ягідних рослин [54].
Рис. 1.5 Розподіл зразків свіжих ягід за діапазонами питомої активності 137Cs (Бк/кг)
Досить складна радіологічна ситуація складається з використанням їстівних грибів (рис. 1.6 і 1.7). Навіть при невеликих рівнях щільності радіоактивного забруднення грунту (біля 1 Кі/км2) вміст 137Cs в їх плодових тілах перевищує допустимі рівні (500 Бк/кг). Лише у 38 % зразків свіжих грибів вміст радіонукліду не перевищував встановлений норматив, але був близьким до нього. Однак слід зазначити, що аналіз видового складу перевірених грибів вказує на невелику представленість серед них видів, які інтенсивно накопичують 137Cs – польських грибів, маслюків, моховиків, різних видів груздів. Із загальної кількості перевірених зразків сухих грибів тільки у 12 % вміст радіоцезію не перевищував допустимий рівень [6].
Рис. 1.6. Розподіл зразків ягід сухих за діапазонами питомої активності 137Cs (Бк/кг)
Рис. 1.7. Розподіл зразків свіжих грибів за діапазонами питомої активності 137Cs (Бк/кг)
Загалом зниження вмісту 137Сs у компонентах лісових екосистем добре описується експоненційною залежністю і напряму залежить від фізичного розпаду радіонукліду (рис. 1.8).
Рис. 1.8. Порівняння забруднення 137Сs сумарно по лісової екосистемі та в результаті природного радіоактивного розпаду
Вивченю особливостей формування додаткових доз внутрішнього опромінення населення зони Українського Полісся у віддалений період після аварії на Чорнобильській АЕС дослідники приділяють значну увагу. Аналіз розподілу дози внутрішнього опромінення мешканців Полісся (рис. 1.9) надав можливість виявити вагомі відмінності значення цього показника залежно від сезону – значення дози зростали восени у порівнянні з весняним періодом.
Незважаючи на порівняно невисоку частку харчових продуктів лісового походження у раціоні мешканців північної частини Українського Полісся, їх внесок у дозу внутрішнього опромінення становить від 48 % навесні до 70 % восени.
Рис. 1.9. Структура дози внутрішнього опромінення жителів IV зони радіологічного забруднення Українського Полісся по сезонах (а – весна, б - осінь)
Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, можна стверджувати, що у віддалений період після аварії на Чорнобильській АЕС у зв’язку із вищими коефіцієнтами переходу радіонуклідів із ґрунту в продукцію лісу, у порівнянні з сільськогосподарською продукцією, а також із тривалим утриманням радіонуклідів лісовими екосистемами, мешканці сільських населених пунктів, розташованих неподалік від лісів, належать до групи ризику. Це підтверджується частішим фіксуванням у них високих доз опромінення. У північних районах Українського Полісся спостерігається значне споживання лісової продукції (грибів, ягід, дичини), що призводить до більшого накопичення радіонуклідів в організмі людини. На жаль, внесок цих продуктів у потік радіонуклідів до організму людини важко піддається контролю.
З огляду радіаційної ситуації у лісах Житомирської області недеревна продукція лісу містить значну кількість радіонуклідів, що потребує розробки рекомендацій щодо її використання та впровадження радіаційного контролю на стадіях приймання продукції та її переробки.
РОЗДІЛ 2
