Чисельними багаторічними дослідженнями доведено, що корми є основним джерелом надходження токсичних речовин в організм тварин, які потім з продуктами тваринництва потрапляють до організму людини. До 90 % загальної кількості випадків отруєння сільськогосподарських тварин виникають «через травний канал», з них близько 80 % - внаслідок поїдання корму. Вміст в кормах у великих кількостях шкідливих речовин може бути причиною токсикозів та інших захворювань тварин і людей.
Визначення питомої активності 137Cs у зразках врожаю сільськогосподарських культур, вирощених у польових дослідах при забрудненні ґрунту 3-5 Кі/км2, показало, що найбільше радіоцезію нагромаджується в зерні люпину, ярого ріпаку, пелюшки та вівса, відповідно, до 842 Бк/кг, 374, 370 та 95 Бк/кг, сіні конюшини лучної і сухій масі люпину – до 137-298 Бк/кг. Накопичення 137Cs в зерні озимої пшениці та жита було незначним.
Дослідження, проведені в господарствах поліської зони, свідчать про те, що вміст цезію-137 коливається залежно як від виду кормів, так і щільності радіоактивного забруднення території (табл. 4.2).
Так, найвищу концентрацію 137Cs виявлено у грубих кормах (сіні злаковому та соломі озимих зернових – 53,1-161,2 Бк/кг) та зеленій масі багаторічних трав (71,3-140,1 Бк/кг), а найменшою його активністю відзначався кормовий буряк (22,9-40,9 Бк/кг).
Встановлено чітку закономірність між питомою активністю радіоцезію кормів та рівнем радіоактивного забруднення території – зі збільшенням щільності забруднення ґрунту вміст 137Cs підвищується в грубих кормах у 3,0 рази (Р > 0,999), силосі та сінажі – 2,5 (Р > 0,999), кормовому буряку - 1,6, зернофуражі 2,8 (Р > 0,999) та зеленій масі в 2,0 рази (Р > 0,95).
Таблиця 4.2.
Концентрація 137Cs в кормах залежно від забруднення території, Бк/кг
| Корми | Щільність радіоактивного забруднення території, Кі/км2 | |||||
| до 1 | 1-5 | більше 5 | ||||
| n | M ± m | n | M ± m | n | M ± m | |
| Сіно злакове, солома озимих | 53,1 ± 8,5 | 88,9 ± 7,2** | 161,2 ± 17,4*** | |||
| Силос кукурудзяний, сінаж злаково-бобо-вий і різнотравний | 27,6 ± 7,1 | 52,5 ± 6,6* | 69,8 ± 8,6*** | |||
| Буряк кормовий | 24,9 ± 7,2 | 22,9 ± 3,2 | 40,9 ± 5,2 | |||
| Зернофураж | 18,7 ± 4,4 | 31,8 ± 3,4* | 52,7 ± 7,9*** | |||
| Зелена маса багаторічних трав | - | - | 71,3 ± 9,8 | 140,1 ± 23,6* |
Примітки:
1.* - Р > 0,95
2.** - Р > 0,99
3.*** - Р > 0,999
Слід зазначити, що згідно з чинним законодавством сільськогосподарське виробництво дозволено вести на землях із щільністю забруднення: цезієм-137 – до 15 Кі/км2, стронцієм-90 – 0,15 і плутонієм-239 – 0,1 Кі/км2, але у більшості випадків контроль ведеться за найпоширенішим радіонуклідом - 137Cs.
При виробництві тваринницької продукції в зоні радіоактивного забруднення дуже важливо, щоб вона відповідала вимогам допустимих рівнів по вмісту радіонуклідів.
При вивченні динаміки накопичення 137Cs у молоці корів сільськогосподарських підприємств і особистих господарств населення встановлено, за даними максимального забруднення, що концентрація радіонукліду, як у 1994 році, так і в 2010-2011 роках була вище вимог ДР-97 (100 Бк/л). При цьому протягом даного періоду найбільше зразків молока з підвищеним рівнем забруднення 137Cs виявлено у Народицькому, Лугинському та Ємільчинському районах (4,6-19,4 %).
Відсоток зразків молока з найвищими показниками забруднення по радіоцезію був у 2008 році майже у всіх північних районах Житомирщини, за винятком Коростенського та Новоград-Волинського. Лише в останньому районі з 2011 року виробляється молоко з вмістом 137Cs нижче вимог ДР-97. Рівень забруднення молока цезієм-137 в динаміці по роках у розрізі районів наведений на рисунку 4.2.
2009 2010 2011 2012 2013
Рис. 4.2. Динаміка радіоцезію в молоці по роках за даними максимального забруднення, Бк/л
До 1997 року для м’яса та м’ясопродуктів по вмісту радіоцезію діяли тимчасово допустимі рівні (ТДР-91), згідно яких ця продукція тваринництва допускалась до використання в межах 740 Бк/кг. У 1997 році на сільськогосподарську продукцію були затверджені нові нормативно-допустимі рівні (ДР-97), а у 2012 році – ДР-2012, у відповідності з якими м’ясо можна було використовувати при концентрації 137Cs – 200 Бк/кг.
Рис 4.3. Вміст 137Cs у молоці (середні значення 1991-2012 рр.)
Максимальне забруднення м’яса в 1994 році в північних районах області (за винятком Народицького та Новоград-Волинського) перевищувало ТДР-91 (табл. 4.4). Проте, і в більш віддалений період після аварії на ЧАЕС (2010-2012 роки), цей показник у більшості районів залишався вище вимог ДР-97.
Таблиця 4.4.
Динаміка 137Cs у м’ясі по районах Житомирської області
(за даними максимального забруднення)
| Райони | Максимальне забруднення та % проб понад ДР-97 | |||||||||
| Бк/кг | % проб понад ДР-97 | Бк/кг | % проб понад ДР-97 | Бк/кг | % проб понад ДР-97 | Бк/кг | % проб понад ДР-97 | Бк/кг | % проб понад ДР-97 | |
| Народицький | Х | 2,0 | 2,5 | 4,1 | 5,5 | |||||
| Овруцький | Х | 1,7 | 1,1 | 0,4 | 0,2 | |||||
| Лугинський | Х | 7,2 | 4,3 | 1,5 | 0,4 | |||||
| Олевський | Х | 1,0 | 0,7 | 1,1 | 1,2 | |||||
| Коростенський | Х | - | - | 6,5 | - | |||||
| Ємільчинський | Х | - | - | - | - | |||||
| Новоград-Волинський | Х | - | - | - | - |
М’ясопродукція Коростенського, Ємільчинського та Новоград-Волинського районів в останні роки (2009-2012) відповідала вимогам ДР-2006. Найбільш «умовно» чисте м’ясо, як і молоко, виробляється у господарствах Новоград-Волинського району. Це пояснюється найменшою щільністю радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь у цьому районі. Серед районів найвищий і стабільніший рівень концентрації радіоцезію спостерігається у м’ясопродукції, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами та господарствами населення Народицького району.
