Вміст 137Cs і важких металів у кормах і тваринницькій продукції зони гарантованого добровільного відселення

Чисельними багаторічними дослідженнями доведено, що корми є основним джерелом надходження токсичних речовин в організм тварин, які потім з продуктами тваринництва потрапляють до організму людини. До 90 % загальної кількості випадків отруєння сільськогосподарських тварин виникають «через травний канал», з них близько 80 % - внаслідок поїдання корму. Вміст в кормах у великих кількостях шкідливих речовин може бути причиною токсикозів та інших захворювань тварин і людей.

Визначення питомої активності ¹³⁷Cs у зразках врожаю сільськогосподарських культур, вирощених у польових дослідах при забрудненні ґрунту 3-5 Кі/км², показало, що найбільше радіоцезію нагромаджується в зерні люпину, ярого ріпаку, пелюшки та вівса, відповідно, до 842 Бк/кг, 374, 370 та 95 Бк/кг, сіні конюшини лучної і сухій масі люпину – до 137-298 Бк/кг. Накопичення ¹³⁷Cs в зерні озимої пшениці та жита було незначним.

Дослідження, проведені в господарствах поліської зони, свідчать про те, що вміст цезію-137 коливається залежно як від виду кормів, так і щільності радіоактивного забруднення території (табл. 4.2).

Так, найвищу концентрацію ¹³⁷Cs виявлено у грубих кормах (сіні злаковому та соломі озимих зернових – 53,1-161,2 Бк/кг) та зеленій масі багаторічних трав (71,3-140,1 Бк/кг), а найменшою його активністю відзначався кормовий буряк (22,9-40,9 Бк/кг).

Встановлено чітку закономірність між питомою активністю радіоцезію кормів та рівнем радіоактивного забруднення території – зі збільшенням щільності забруднення ґрунту вміст ¹³⁷Cs підвищується в грубих кормах у 3,0 рази (Р > 0,999), силосі та сінажі – 2,5 (Р > 0,999), кормовому буряку - 1,6, зернофуражі 2,8 (Р > 0,999) та зеленій масі в 2,0 рази (Р > 0,95).

 

Таблиця 4.2.

Концентрація ¹³⁷Cs в кормах залежно від забруднення території, Бк/кг

Корми	Щільність радіоактивного забруднення території, Кі/км2
до 1	1-5	більше 5
n	M ­± m	n	M ­± m	n	M­ ± m
Сіно злакове, солома озимих		53,1­ ± 8,5		88,9­ ± 7,2**		161,2­ ± 17,4***
Силос кукурудзяний, сінаж злаково-бобо-вий і різнотравний		27,6­ ± 7,1		52,5­ ± 6,6*		69,8­ ± 8,6***
Буряк кормовий		24,9 ± 7,2		22,9­ ± 3,2		40,9­ ± 5,2
Зернофураж		18,7 ± 4,4		31,8­ ± 3,4*		52,7­ ± 7,9***
Зелена маса багаторічних трав	-	-		71,3­ ± 9,8		140,1­ ± 23,6*

Примітки:

1.* - Р > 0,95

2.** - Р > 0,99

3.*** - Р > 0,999

 

Слід зазначити, що згідно з чинним законодавством сільськогосподарське виробництво дозволено вести на землях із щільністю забруднення: цезієм-137 – до 15 Кі/км², стронцієм-90 – 0,15 і плутонієм-239 – 0,1 Кі/км², але у більшості випадків контроль ведеться за найпоширенішим радіонуклідом - ¹³⁷Cs.

При виробництві тваринницької продукції в зоні радіоактивного забруднення дуже важливо, щоб вона відповідала вимогам допустимих рівнів по вмісту радіонуклідів.

При вивченні динаміки накопичення ¹³⁷Cs у молоці корів сільськогосподарських підприємств і особистих господарств населення встановлено, за даними максимального забруднення, що концентрація радіонукліду, як у 1994 році, так і в 2010-2011 роках була вище вимог ДР-97 (100 Бк/л). При цьому протягом даного періоду найбільше зразків молока з підвищеним рівнем забруднення ¹³⁷Cs виявлено у Народицькому, Лугинському та Ємільчинському районах (4,6-19,4 %).

Відсоток зразків молока з найвищими показниками забруднення по радіоцезію був у 2008 році майже у всіх північних районах Житомирщини, за винятком Коростенського та Новоград-Волинського. Лише в останньому районі з 2011 року виробляється молоко з вмістом ¹³⁷Cs нижче вимог ДР-97. Рівень забруднення молока цезієм-137 в динаміці по роках у розрізі районів наведений на рисунку 4.2.

2009 2010 2011 2012 2013

Рис. 4.2. Динаміка радіоцезію в молоці по роках за даними максимального забруднення, Бк/л

 

До 1997 року для м’яса та м’ясопродуктів по вмісту радіоцезію діяли тимчасово допустимі рівні (ТДР-91), згідно яких ця продукція тваринництва допускалась до використання в межах 740 Бк/кг. У 1997 році на сільськогосподарську продукцію були затверджені нові нормативно-допустимі рівні (ДР-97), а у 2012 році – ДР-2012, у відповідності з якими м’ясо можна було використовувати при концентрації ¹³⁷Cs – 200 Бк/кг.

 

Рис 4.3. Вміст ¹³⁷Cs у молоці (середні значення 1991-2012 рр.)

 

Максимальне забруднення м’яса в 1994 році в північних районах області (за винятком Народицького та Новоград-Волинського) перевищувало ТДР-91 (табл. 4.4). Проте, і в більш віддалений період після аварії на ЧАЕС (2010-2012 роки), цей показник у більшості районів залишався вище вимог ДР-97.

Таблиця 4.4.

Динаміка ¹³⁷Cs у м’ясі по районах Житомирської області

(за даними максимального забруднення)

Райони	Максимальне забруднення та % проб понад ДР-97
Бк/кг	% проб понад ДР-97	Бк/кг	% проб понад ДР-97	Бк/кг	% проб понад ДР-97	Бк/кг	% проб понад ДР-97	Бк/кг	% проб понад ДР-97
Народицький		Х		2,0		2,5		4,1		5,5
Овруцький		Х		1,7		1,1		0,4		0,2
Лугинський		Х		7,2		4,3		1,5		0,4
Олевський		Х		1,0		0,7		1,1		1,2
Коростенський		Х		-		-		6,5		-
Ємільчинський		Х		-		-		-		-
Новоград-Волинський		Х		-		-		-		-

 

М’ясопродукція Коростенського, Ємільчинського та Новоград-Волинського районів в останні роки (2009-2012) відповідала вимогам ДР-2006. Найбільш «умовно» чисте м’ясо, як і молоко, виробляється у господарствах Новоград-Волинського району. Це пояснюється найменшою щільністю радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь у цьому районі. Серед районів найвищий і стабільніший рівень концентрації радіоцезію спостерігається у м’ясопродукції, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами та господарствами населення Народицького району.