Радіоактивне забруднення основних видів сільськогосподарської продукції

На сьогодні, значний ступінь забрудненості сільськогосподарської продукції пов’язується із штучними та природними радіонуклідами, які потрапили в навколишнє середовище внаслідок аварії на ЧАЕС та при спалюванні вугілля на теплових електростанціях. Це, в свою чергу, приводить до значного ризику проживання населення на радіоактивно забруднених територіях і споживання ним продукції виробленої на місці проживання. Зокрема, колективна доза опромінення, обумовлена роботою теплових електростанцій, перевищує відповідне значення від АЕС, що працюють у штатному режимі [32].

Теоретичні та практичні аспекти визначення ефективності використання земельних ресурсів стали предметом дослідження багатьох відомих вітчизняних та зарубіжних науковців: з зарубіжних можна відмітити – Гусакова В.Г., Лещиловського П.В., Мінакова А.І.; з вітчизняних – Андрійчука В.Г., Добряка Д.С., Меселя-Веселяка В.Я., Саблука П.Т., Третяка А.М., Мацибору В.І., та інших. Особливості господарювання на ґрунтах забруднених ¹³⁷Сs та ⁹⁰Sr висвітлюються у працях Малиновського А.С., Павловської Л.Д., Славова В.П. Однією із головних задач сучасного ведення сільського господарства є отримання якісної, в екологічному розумінні, продукції. Така задача вирішується на фоні значного антропогенного тиску на навколишнє середовище. Так, у навколишнє середовище з різних причин потрапила велика кількість забруднювачів, в тому числі радіонуклідів, які розрізняються за часом життя, фізико–хімічними властивостями та біологічною доступністю і значимістю.

Радіоактивне забруднення території, обумовлене аварією на Чорнобильській АЕС, суттєво неоднорідне внаслідок як обставин вибуху на ЧАЕС, так і характеру осідання радіонуклідів із атмосфери на поверхню ґрунту. Тому забрудненість продукції, зокрема, рослинницької може змінюватися у відповідності із флуктуаціями у величині забрудненості та властивостей ґрунту, або, безпосередньо, у величині коефіцієнта накопичення [6; 23].

Існування неоднорідностей у радіоактивному забруднені ґрунту та його властивостях призводить до існування невизначеностей в оцінці ступеня забрудненості продукції сільськогосподарського виробництва тваринного та рослинного походження, а відтак і ризику проживання людини на забрудненій території. Такі невизначеності носять принциповий характер і не можуть бути усунуті шляхом удосконалення системи моніторингу забрудненої території. Існування таких невизначеностей потребує розвитку нових підходів до опису радіоекологічного стану забруднених радіонуклідами територій та оцінки ступеня забрудненості сільськогосподарської продукції та ризику проживання населення на забрудненій території.

У післяаварійний період, внаслідок розпаду ¹³⁷Сs та ⁹⁰Sr, їх вміст у ґрунті знизився на 45-50 % [23]. На період перших радіологічних обстежень найбільші площі ураження регіону ¹³⁷Сs відзначались щільністю від 1 до 5 Кі/км² та по семи найбільш забруднених районах Житомирської області становили 57 % до загальної обстеженої площі. Забруднення ⁹⁰Sr із щільністю від 0,02 до 0,15 Кі/ км² було зафіксовано на площі 345 тис. га сільськогосподарських угідь, або 73,3 % від загальної площі угідь регіону (рис 1.1).

Рис. 1.1. Забруднення земель сільськогосподарського призначення радіонуклідами у післяаварійний період

Останній тур обстеження фіксує зниження забруднення обстеженої території ¹³⁷Сs із щільністю 1-5 Кі/км² до 40 %, та ⁹⁰Sr з рівнями 0,02-0,15Кі/км² до 71% (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Забруднення земель сільськогосподарського призначення згідно останнього туру дослідження

Згідно досліджень Інституту сільського господарства Полісся, значні об’єми радіонуклідів і наразі зосереджені у орному шарі. Зокрема у профілі 0–20 см дерново-підзолистого супіщаного ґрунту вміст радіоцезію становить 67-79 % (за таких же умов для торфоболотного ґрунту цей показник є на рівні 81 %), у профілі 20-30 см – 11-17 % (для торфоболотного ґрунту 11 % відповідно) [6; 23]..

Зважаючи на забруднення радіонуклідами, рівень господарського використання земельних ресурсів у розрізі районів низький та коливається протягом останніх п’яти років у межах від 0,7 % (Олевський район - 2010 та 2011 рр.), до 8,9 % (Ємільчинський район у 2011 р), та має тенденцію до поступового зниження від 5,6 % у 2010 та 2011 роках до 3,7 % у 2013 році. На території досліджуваного регіону станом на 01.01.2013 здійснюють діяльність та звітують про результати 268 сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, що обробляють, 58,6 тис. га угідь, з яких під ріллею 48,8 тис. га (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Кількість сільськогосподарських підприємств у радіоактивно забруднених районах Житомирської області станом на 01.01.2013 р [8; 43]

Найбільшу частку з вищевказаних складають сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю, фермерські господарства та приватні підприємці – 88, 77 та 65 відповідно.

При загальній площі досліджуваного регіону 1303 тис. га, площа сільсько-господарських угідь розподілена між господарствами населення та сільськогосподарськими підприємствами у пропорції 1:5 (282 тис. га та 58 тис. га відповідно), багаторічні насадження займають 4 тис. га, однак їх розподіл 10:1 відносно господарств населення та сільськогосподарських підприємств свідчить про майже про повне їх виключення з господарської діяльності останніх [6]..

Протягом останніх п’яти років сільськогосподарськими підприємствами зайнято під багаторічними насадженнями лише 34 гектари (за виключенням Олевського району, де площі зайняті під садівництво займають в середньому від 260 до 330 га на рік) (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Структура сільськогосподарських угідь у радіоактивно забруднених районах станом на 01.01.2013р., тис. га

У середньому, по районам Житомирської області найбільшими землекористувачами (понад 3 тис. га в обробітку), зайнято 10,5 тис. га сільськогосподарських угідь на район.

За останні роки спостерігається позитивна тенденція вилучення площ із господарського використання, так по області за період 2011- 2013 роки сіль госппідприємствами вилучено з обробітку 19,9 тис. га. На фоні зменшення кількості сільськогосподарських угідь та збільшення розораності у розрізі господарств можна відмітити динаміку зменшення показників ефективності використання земельних ресурсів у грошовій формі. Тож суб’єкти господарювання нарощуючи об’єми виробництва все ще отримують збитки, при чому зростаюча частка збиткових господарств свідчить про зниження ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств по регіону загалом.

Сучасний стан використання сільськогосподарських земель у регіоні радіаційного забруднення потребує еколого-економічного обґрунтування у вигляді впорядкування угідь, розробки та дотримання сівозмін, відтворення та підтримання родючості ґрунтів на оптимальному рівні тощо.

Всі ці заходи є дієвими і для зменшення надходження радіонуклідів у готову продукцію. Тож такі реорганізації безумовно будуть мати дуалістичні наслідки: покращення якісних показників землі, як засобу виробництва, та ефективності її використання, з однієї сторони буде сприяти зменшенню надходження радіонуклідів у продукцію аграрного сектору з іншої, що скоріше за все є єдиним правильним напрямком на шляху до сталого розвитку регіону.