Порівняльна характеристика обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за національними та міжнародними положеннями обліку

В сучасних умовах в Україні здійснюється адаптація національної системи обліку та звітності до міжнародних стандартів, впроваджуються у практику нові підходи і методики обліку активів суб’єктів господарювання та джерел їх фінансування. Це нерозривно пов’язано з удосконаленням системи бухгалтерського обліку, одним із центральних елементів якої є поточні зобов'язання підприємства.

Як зазначалось в параграфі 1.3 у вітчизняній практиці облік розрахунків з постачальниками та підрядниками регламентується Положенням бухгалтерського обліку (ПБО) 11 «Зобов’язання». Відповідно до данного П(С)БО, кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги відноситься до поточних зобов`язань підприємства. Відображення в обліку даних операцій регулюється і Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку (МСБО) 13 «Подання поточних активів і поточних зобов’язань». Ознайомившись з вищезазначеними Положеннями слід зазначити певні відмінності певні відмінності.

Для визнання заборгованості перед постачальниками та підрядниками, у відповідності до міжнародних та національних вимог, повинні виконуватись такі вимоги:

- її оцінка може бути достовірно визначена;

- існує ймовірність зменшення економічних вигід внаслідок погашення даної заборгованості.

Щодо оцінки заборгованості перед постачальниками та підрядниками, то тут виникають певні відмінності. Відповідно до ПБО 11, такі зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення, а от МСБО13 наголошує на тому, що для визначення балансової вартості використовують такі види оцінок як історична собівартість, поточна собівартість, вартість розрахунку (платежу), теперішня вартість, справедлива вартість.

Не помічено відмінностей і у вимогах щодо списання заборгованості. Відповідно до Національних положень та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку момент списання заборгованості перед постачальниками та підрядниками виникає тоді, коли вона погашена, анульована або строк її дії пройшов.

Порядок розкриття інформації про зобов'язання у звітності за ПБО також дещо відрізняється від МСБО. Різниця відображення в балансі полягає лише у відмінності структури статей вітчизняної та міжнародної звітності.

За ПБО 11 в балансі всі поточні зобов’язання відображаються за сумою погашення, тобто в розділі IV «Поточні зобов'язання» відображається сума, яка буде фактично сплачена суб’єктом господарювання при погашенні таких зобов’язань.

За МСБО зобов’язання відображаються в пасиві балансу як сальдо рахунку «Рахунки до сплати» в розділі «Поточні зобов’язання».

Як відомо, внаслідок відносин із постачальниками та підрядниками може виникати не лише кредиторська заборгованість, адже постачання цінностей або виконання послуг досить часто відбувається на умовах передоплати. В такому випадку в підприємства виникає дебіторська заборгованість по товарах, роботах та послугах.

Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи.

В національній практиці особливості відображення дебіторської заборгованості в обліку регламентуються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Відповідно до даного Положення дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги класифікується шляхом групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Розглядаючи це питання, доречно взяти до уваги П(С)БО 13 «Фінансові інструменти». Відповідно до класифікації наведеної у даному П(С)БО, фінансові активи включають дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу (дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу).

Узагальнюючи вище наведений матеріал, слід зазначити, що відображення в обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками відповідно до національних стандартів дещо відрізняється від міжнародних вимог. Але це все питання часу, адже наразі відбувається адаптація бухгалтерського обліку до МСБО. Щодо заборгованості за товари, роботи та послуги, то тут також пропонуються певні зміни. Зокрема дослідники цього питання пропонують розділити рядок 530 «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» на дві статті: «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, термін сплати якої не настав» та «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, не сплачена в належний термін» з метою посилення аналітичної ємності балансу, його інформативності, співставленості показників та для надання можливості користувачам оцінити суму реальної заборгованості підприємства.

Отже, удосконалення існуючої в Україні системи обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками можливе лише за умови її уніфікації, з міжнародною, але при одночасному урахуванні національних особливостей. Це дозволить повністю розкрити облікову інформацію для ефективного управління господарською діяльністю підприємств.