Рейтинг являє собою перелік кращих коледжів, університетів або кафедр у деякій області знань, розташованих у порядку убування або зростання якості. При цьому кожен вуз або кафедра має свій власний рейтинговий бал, а не поєднується з іншими вузами в групи, однотипні за рівнем якості».
Цілі рейтингового оцінювання:
- сприяння модернізації та гнучкості освітянської сфери завдяки зворотному зв'язку з учасниками навчального процесу;
- класифікація різних типів освітніх закладів, навчальних програм та дисциплін, стимулювання конкуренції між ними;
- своєчасне інформаційне забезпечення абітурієнтів, студентів та батьків, інвесторів, роботодавців, адміністрації вузів, органів управління вищої освіти і суспільства в цілому про порівняльній характеристиці діяльності вузів, що впливає на залучення як державних, так і альтернативних джерел фінансування;
- стимулювання закладу освіти до самооцінки, визначення сильних і слабких сторін його діяльності, підвищення конкурентноздатності;
- забезпечення прав молодої людини на працевлаштування за рахунок покращення якості освіти.
Система рейтингування повинна поєднувати різноманітні підходи до оцінки внеску вузів до вищої освіти, навчальний процес і отримані результати. Система має надавати порівняльну інформацію та поліпшувати розуміння вищої освіти, але вона не повинна бути основним методом оцінки того, чим є вища освіта і що вона робить. Визначення рейтингів дає ринкову перспективу і може доповнити роботу уряду, органів акредитації і незалежних експертних агенцій. Система повинна бути зрозумілої щодо мети визначення рейтингів і оцінки діяльності цільових груп.
Система повинна визнавати різноманіття вищих навчальних закладів і враховувати їхні різні місії і завдання. Наприклад, підходи до оцінки діяльності установ, орієнтованих на дослідження, відрізняються від підходів до оцінки установ, що надають широкий доступ до освіти широких верств населення. Установи й експерти, що беруть участь у визначенні рейтингу, повинні проводити систематичні консультації.
Система повинна використовувати об'єктивні інформаційні джерела і дані, що надходять з кожного джерела з обов'язковим посиланням на нього. Результати визначення рейтингів залежать від аудиторії, що надає інформацію, — студентів, професорів, службовців, роботодавців, і джерел, з яких надходить ця інформація (баз даних, експертних груп, статистичних довідників). Доцільно робити порівняльний аналіз і поєднувати інформації з різних джерел для одержання більш повної картини діяльності кожного вищого навчального закладу, який бере участь у визначенні рейтингу.
При визначенні міжнародних рейтингів варто враховувати можливі відхилення або значні розбіжності окремих індикаторів і показників для різних країн. У таких випадках потрібно коректно формулювати задачу і чітко визначати мету цієї процедури. Не всі країни чи системи освіти однаково розуміють якість підготовки у вищих навчальних закладах. Тому, визначаючи рейтинги вузів, недоцільно наполягати на такому порівнянні.
Методологія визначення рейтингів вузів повинна бути прозорою, відбір методів - зрозумілим і однозначним, включати обґрунтоване визначення показників та чітку інтерпретацію даних.
Показники й індикатори варто обирати відповідно до їх значимості і вірогідності. Вибір повинний базуватися не тільки на наявності, а на можливості кожного індикатора адекватно представляти якість підготовки, важливі академічні й організаційні характеристики вузів. У кожному випадку необхідно чітко визначити, мету використання даних.
