Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕредмет вивченн€ еколог≥њ на час формуванн€ њњ €к науки ≥ в ’’ Ц ’’≤ст




ѕредмет, метод ≥ завданн€ еколог≥њ

 

ѕлан

 

1.ѕредмет вивченн€ еколог≥њ на час формуванн€ њњ €к науки ≥ в ’’ Ц ’’≤ст.

2. омплекс еколог≥чних наук сьогодн≥.

3.ќсновн≥ напр€ми розвитку еколог≥чноњ науки.

4.ѕ≥дрозд≥ли еколог≥њ.

5.ћетоди досл≥дженн€.

 

 

ѕредмет вивченн€ еколог≥њ на час формуванн€ њњ €к науки ≥ в ’’ Ц ’’≤ст.

¬перше терм≥н ≥ загальне визначенн€ еколог≥њ запропонував н≥мецький б≥олог ≈.√еккель у 1866 роц≥ в своњй прац≥ Ђ«агальна морфолог≥€ орган≥зм≥вї. ≈.√еккель писав: Ђѕ≥д еколог≥Їю ми розум≥Їмо суму знань, €к≥ належать до економ≥ки природи: вивченн€ вс≥Їњ сукупност≥ взаЇмов≥дносин тварин з навколишн≥м середовищем €к орган≥чним, так ≥ неорган≥чним ≥, насамперед, - њњ дружн≥х ≥ ворожих стосунк≥в з тими тваринами ≥ рослинами, з €кими вона пр€мо чи опосередковано вступаЇ в контакт. ќдним словом, взаЇмов≥дносин, що њх ƒарв≥н називаЇ умовами, €к≥ породжують боротьбу за ≥снуванн€ї.1

” досл≥вному переклад≥ (oikos Ц з грецькоњ означаЇ д≥м) еколог≥€ Ц це наука про д≥м, про природу, що оточуЇ нас.

≤стор≥€ розвитку еколог≥њ €к науки сходить до праць натурф≥лософ≥в ƒревньоњ √рец≥њ та стародавнього –иму. ѕочаток њњ с€гаЇ стародавн≥х час≥в:

- перш≥ рел≥г≥йно Ц ф≥лософськ≥ погл€ди на природу ≥ м≥сце людини в н≥й знайшли в≥дображенн€ у таких вченн€х:

- брахман≥зм≥ Ц в основ≥ €кого лежить у€вленн€ про творц€ ¬сесв≥ту ≥ перевт≥ленн€ живих речовин;

- конфуц≥анств≥ Ц в основ≥ €кого лежить гармон≥€ людини з природою (ƒревн≥й  итай, етико-пол≥тичне вченн€ ”≤ ст. до н.е.);

- буддизм≥ (ƒревн€ ≤нд≥€) Ц в основ≥ €кого лежить звФ€зок життЇд≥€льност≥ особистост≥ ≥з зовн≥шн≥м св≥том;

- давньогрецькоњ ф≥лософ≥њ Ц г≥потези, теор≥њ јр≥стотел€ (про зм≥ни в природ≥), “еофраста (географ≥€ рослин, ф≥зична, географ≥чна, еколог≥чна);

- в епоху —ередньов≥чч€ Ц наука знаходилас€ в занепад≥ (пануванн€ схоластики, рел≥г≥њ);

- в епоху в≥дродженн€ (’≤≤≤ Ц ’”≤ ст.) пройшло становленн€ наукового св≥тогл€ду, почались проводитис€ науков≥ досл≥дженн€;

- в ’”≤ Ц ’”≤≤≤ ст. знов почавс€ розвиток природничих наук, зокрема,  .Ћ≥нней, ∆.Ѕюффон, ѕ.ѕаллас, ≤.≤.ЋЇпЇх≥н ≥ ≥н. зробили внесок в становленн≥ науки;

- ’≤’ ст. висунута теор≥€ катастроф: створюЇтьс€ спочатку орган≥чний св≥т

в кожн≥й геолог≥чн≥й епос≥ заново, цей орган≥чний св≥т ≥снуЇ недовго ≥ гине внасл≥док катастрофи, а пот≥м утворюЇтьс€ новий  ювФЇ).

‘ормуванн€ еколог≥њ €к науки розпочалос€ з початку ’’ ст. —еред еколог≥в р≥зних крањн не було Їдност≥ в погл€дах на обФЇм еколог≥њ. ¬чен≥ н≥мецькомовних крањн та багато вчених бувшого —–—– розум≥ли еколог≥ю у вузькому розум≥нн≥ слова Ц €к взаЇмод≥ю орган≥зм≥в ≥ середовища, традиц≥йно в≥докремлюючи њњ в≥д сформованих п≥зн≥ше б≥оценолог≥њ та б≥огеоценолог≥њ (Ѕ≥оценолог≥€ -наука про б≥олог≥чн≥ угрупуванн€, в €ких взаЇмод≥ють рослини, тварини ≥ м≥кроорган≥зми. Ѕ≥огеоценолог≥€ вивчаЇ б≥оценотичне середовище, склад, структуру, динам≥ку б≥оценоз≥в. Ѕ≥огеоценолог≥€ Ц наука, що вивчаЇ б≥огеоценози ≥ њх сукупн≥сть (основоположник Ц ¬.—укачов). Ѕ≥огеоценоз Ц ≥сторично сформований взаЇмообумовлений комплекс живих ≥ неживих компонент≥в однор≥дноњ д≥л€нки земноњ поверхн≥, повФ€заних м≥ж собою обм≥ном речовин, енерг≥њ ≥ ≥нформац≥њ. Ѕ≥оценоз Ц це сукупн≥сть вс≥х живих орган≥зм≥в.) ¬чен≥ англомовних крањн та де€к≥ вчен≥ —–—– розум≥ли еколог≥ю б≥льш широко ≥ в≥дносили до предмету њњ вивченн€ не т≥льки взаЇмод≥ю орган≥зм≥в ≥ середовища, але ≥ структуру, розвиток б≥олог≥чних систем р≥зного р≥вн€ (включаючи найб≥льшу екосистему «емл≥ Ц б≥осферу), а також взаЇмод≥ю природи ≥ людини.

ƒл€ розвитку еколог≥њ в –ос≥њ велике значенн€ мали прац≥ професора ћосковського ун≥верситету  .–ульЇ, зоогеографа Ќ.—ЇвЇрцева, €к≥ вперше висловились всередин≥ ’≤’ ст. про необх≥дн≥сть вивченн€ тварин у взаЇмод≥њ з ≥ншими орган≥змами ≥ аб≥отичним середовищем.

Ќа формуванн€ еколог≥њ €к самост≥йноњ науки вир≥шальний вплив мала прац€ „.ƒарв≥на Уѕоходженн€ вид≥вФ (1859), п≥д безпосередн≥м впливом ≥дей €кого ≈.√еккель прийшов до необх≥дност≥ вид≥ленн€ еколог≥њ в особливу б≥олог≥чну дисципл≥ну.

Ќа початку ’’ ст. ставитьс€ комплексне завданн€ Ц досл≥дженн€ сукупност≥ рослин ≥ тварин у њх взаЇмод≥њ з аб≥отичним середовищем, розпочат≥ перш≥ досл≥дженн€ рол≥ орган≥зм≥в у кругооб≥гу речовин ≥ трансформац≥њ енерг≥њ в природ≥.  ≥льк≥сне вивченн€ кругооб≥гу речовин на суш≥ (30-50 р.р. ’’ст.) стало можливим завд€ки розробленим ¬.ƒокучаЇвим в к≥нц≥ ’≤’ст. у€вленн€м про грунт €к особливе природничо-≥сторичне т≥ло, що утворилось внасл≥док аб≥отичних ≥ б≥отичних компонент≥в середовища, €к≥ ¬.¬ернадський пот≥м назвав б≥окосними т≥лами (речовина, €ка виникаЇ в результат≥ сп≥льноњ д≥€льност≥ орган≥зм≥в ≥ аб≥огенних процес≥в: води, грунту, атмосфери). Ќайб≥льша частина еколог≥чних досл≥джень на суш≥ велась у цей пер≥од ботан≥ками ≥ зоологами ≥ знайшла в≥дображенн€ в перших еколог≥чних зведенн€х: з еколог≥њ рослин датського ботан≥ка ….¬арм≥нга (1895) ≥ н≥мецького вченого ј.Ўимпера (1898), з еколог≥њ тварин - н≥мецького зоолога –.√есса (1912) ≥ американського „.јдамса (1913). «начними в≥хами у розвитку еколог≥њ були роботи √.ћорозова У¬ченн€ про л≥сФ (1912) ≥ ¬.—укачова (1915). Ќа розвиток теоретичноњ еколог≥њ великий вплив мала книга англ≥йського вченого „.≈лтона У≈колог≥€ тваринФ (1987), в €к≥й формулюЇтьс€ проблема вивченн€ орган≥зац≥њ угрупувань, даЇтьс€ пон€тт€ еколог≥чноњ н≥ш≥ (еколог≥чна н≥ша Ц функц≥ональне м≥сце виду в екосистем≥, €ке в≥н займаЇ. не конкуруючи з ≥ншими видами за джерело енерг≥њ).

¬ еколог≥њ тварин розгортаЇтьс€ експериментальне вивченн€ попул€ц≥й. ≤тал≥йський досл≥дник ¬.¬ольтерра (1926) ≥ американський ј.Ћотке (1925) розробили математичн≥ модел≥ росту окремих попул€ц≥й ≥ динам≥ки попул€ц≥й.

ѕ≥сл€ публ≥кац≥њ ¬.¬ернадським (1926) прац≥ УЅ≥осфераФ зФ€вилась фундаментальна природничо-наукова основа глобального еколог≥чного синтезу ≥ першим, хто намагавс€ обФЇднати еколог≥ю з вченн€м про б≥осферу був зоолог ¬.—танчинський. ¬≥н вв≥в у 1927 роц≥ у вченн€ про б≥осферу еколог≥чн≥ характеристики ≥ при цьому дов≥в, що жива речовина в масштаб≥ б≥осфери п≥дкор€Їтьс€ не т≥льки б≥огеох≥м≥чним законом≥рност€м, але й законом≥рному розпод≥лу б≥отон≥в (Ѕ≥отон Ц д≥л€нка земноњ поверхн≥ з однотипними умовами рельЇфу, кл≥мату та ≥нших аб≥отичних фактор≥в, зайн€та певним б≥оценозом).

¬ 30-50 Цх рр. отримують широке поширенн€ експериментальн≥ досл≥дженн€ ≥з залученн€м к≥льк≥сних метод≥в €к в наземних, так ≥ у водних екосистемах. –озвиваЇтьс€ еколог≥чний напр€м в ф≥з≥олог≥њ.

¬ 50-х рр. формуЇтьс€ загальна еколог≥€, передумовами €коњ послужили дос€гненн€ продукц≥йно-енергетичних напр€м≥в в г≥дроб≥олог≥њ, осмисленн€ значного фактичного матер≥алу, накопиченого еколог≥Їю наземних тварин та еколог≥Їю рослин, широке впровадженн€ математичних метод≥в, системного анал≥зу ≥ у€влень про р≥вн≥ орган≥зац≥њ живоњ матер≥њ. ” перших зведенн€х загальноњ еколог≥њ (амер. екологи  ларк, ќдум) значна увага прид≥л€Їтьс€ розгл€ду екосистем.

¬ 60-70-х рр. в св≥т≥ спостер≥гаЇтьс€ бурхливий р≥ст практичних ≥ теоретичних напр€мк≥в еколог≥њ в звФ€зку з р≥зко зростаючими в умовах Ќ“– проблемами природи. ѕрикладне значенн€ еколог≥њ виражаЇтьс€ в ≥нтерпретац≥њ в≥домих ≥ у встановленн≥ нових факт≥в в землеробств≥, мисливств≥, рибол≥сництв≥ ≥ ≥нших галуз€х народного господарства, повФ€заних з природокористуванн€м.

«начний внесок в розвиток еколог≥њ €к науки зробили украњнськ≥ вчен≥:

1-им центром еколог≥чних досл≥джень у 1930 р. став сектор еколог≥њ при ≤нститут≥ ботан≥ки ≥ зоолог≥њ ’арк≥вського державного ун≥верситету (¬,¬,—танчинський). ѕрац€ ¬.—танчинського Уƒо розум≥нн€ б≥оценозуФ (1933) Ї класичною в област≥ вивченн€ звФ€зк≥в м≥ж орган≥змами в ценотичних системах.

—в≥тове визнанн€ отримали досл≥дженн€ украњнських вчених ≤.ѕ≥допл≥чка, ‘.√рин€, —.—тойки, ѕ.ѕогребн€ка, ƒ.¬оробйова ≥ ≥н. у 1940-1980-х рр. Ўироку в≥дом≥сть отримали досл≥дженн€ штучних л≥с≥в ”крањни, виконан≥ ќ.Ѕельгардтом (1971), ј.“равлЇЇвим (1980-1985). ” сучасний пер≥од в ”крањн≥ широке визнанн€ отримали еколог≥чн≥ роботи академ≥к≥в ћ.’олодного, ћ.√олубц€,  .—итника, ё.Ўел€г-—осонки, ¬. рисаченка, ™. ондратюка ≥ ≥н.

¬ розвитку еколог≥њ вид≥л€ють так≥ етапи ≥ пер≥оди1:

ѕерший пер≥од Ц до 1866р. (визначенн€ Уеколог≥њФ ≥ обгрунтуванн€ њњ в €кост≥ самост≥йноњ науковоњ дисципл≥ни). ÷е був п≥дготовчий пер≥од, пер≥од нагромадженн€ еколог≥чноњ Уфактолог≥њУ, пер≥од Унањвноњ еколог≥њФ, коли њњ елементи по€вл€ютьс€ в прац€х ботан≥к≥в, зоолог≥в ≥ ≥нших природодосл≥дник≥в. ’арактерна риса даного пер≥оду Ц в≥дсутн≥сть власного пон€т≥йного апарату.

ƒругий пер≥од Ц в≥д 1866р. до 1936р. ¬перше дано визначенн€ УекосистемФ. ÷е пер≥од формуванн€ фактор≥альноњ еколог≥њ, в≥дкритт€ законом≥рностей в≥дношенн€ тварин або рослин до р≥зних аб≥отичних фактор≥в. ј.√≥л€ров назвав його Уаутеколог≥чним редукц≥он≥змомФ (1981).

“рет≥й пер≥од Ц з 1936 до початку 70-х рр. ÷е пер≥од синеколог≥чних досл≥джень, коли на передн≥й план висунуто вивченн€ взаЇмов≥дносин попул€ц≥й в екосистемах. ќсновою методолог≥њ стаЇ системний п≥дх≥д (розвиток математичноњ еколог≥њ, р≥зновидн≥сть анал≥тичних ≥ ≥м≥тац≥йних моделей екосистем).

ќснову цього пер≥оду складали 6 положень:

1) оформленн€ еколог≥њ €к фундаментально-теоретичноњ дисципл≥ни;

2) у€вленн€ про переважне знаходженн€ природи в р≥вноваз≥;

3) синеколог≥чний п≥дх≥д;

4) примат конкурентних в≥дносин;

5) мала УвагаФ еволюц≥йних фактор≥в в розвитку екосистем;

6) спроби до њх класиф≥кац≥њ (т.б. у€вленн€ про дискретн≥сть екосистем).

„етвертий пер≥од Ц з початку 70-х рр. до середини 80-х рр. ¬ цей час шести Утезам У третього пер≥оду були протиставлен≥ в≥дпов≥дн≥ УантитезиФ:

1) труднощ≥ у ви€вленн≥ €кихось загальних закон≥в розвитку угрупувань;

2) пост≥йн≥ порушенн€ р≥вноважних стан≥в;

3) знову зростаючий ≥нтерес до попул€ц≥йних досл≥джень;

4) в≥дмова в≥д конкуренц≥њ €к основного фактору формуванн€ угрупувань;

5) вивченн€ екосистем у њх розвитку;

6) превалюванн€ концепц≥њ континууму над концепц≥Їю дискретност≥ екосистем. ( онтинуум Ц безперервний р€д рослинних угрупувань, €к≥ пост≥йно зм≥нюютьс€ та спостер≥гаютьс€ в географ≥чних умовах.)

ѕФ€тий пер≥од Ц з 80-х рр. до тепер≥шнього часу, коли нам≥тилась тенденц≥€ обФЇднанн€ у€влень детерм≥новано-попул€ц≥йного другого пер≥оду, третього, четвертого пер≥од≥в, що дозвол€Ї говорити про початок становленн€ ≥стинно системного п≥дходу до вивченн€ еколог≥чних обФЇкт≥в цих факт≥в ≥ спостережень.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 952 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли президенты не могут делать этого со своими женами, они делают это со своими странами © »осиф Ѕродский
==> читать все изречени€...

1680 - | 1625 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.