Фактори, які впливають на життя екосистем

 

1. Фізичні: діапазон температур, характер геофізичного поля, дощі, висота над поверхнею землі, вітер, тип грунту, кількість світла, кількість завислого матеріалу у водних середовищах, вогонь.

2. Хімічні: солоність води. концентрація живильних речовин, розчинених у поверхневих водах та опадах, природні й штучні токсини, розчинні у воді, ступінь насиченості води киснем.

3. Природні катастрофічні: пожежі, повені, засухи, епідемії. землетруси.

4. Природні поступові: еміграція і іміграція видів, кліматичні зміни. пристосування й еволюція видів, сукцесія.

5. Антропогенні, соціально -економічні: значний вилов риби, браконьєрство, надінтенсивний туризм, розведення екзотичних видів, несумісна рекреаційна діяльність, пожежі, інфекції тощо.

Дослідженнями українських вчених М.Голубця та Й.Царика (1991р.) встановлено такі особливості екосистем: кожна жива система є саморегульованою, має свою програму розвитку і здатна фіксувати в пам”яті всі позитивні і негативні зовнішні впливи на стан її функціонування та розвитку. Система може вибирати таку форму реакції на зовнішні впливи (“збурення”), яка забезпечує їй найефективніший варіант захисту від “збурювальної” дії екологічного фактора.

Саморегуляція екосистем відбувається завдяки стабільності і стійкості.

Стабільність екосистеми – це закладена в її генетичній програмі здатність протягом усього періоду існування реалізувати в мінливих умовах зовнішнього середовища свою життєву програму розвитку. Стабільність – це сума різноманітних стійкостей у часі.

Стійкість живої системи – це її здатність завдяки внутрішнім механізмам захисту протистояти зовнішнім негативним впливам і адаптуватися до них без істотних змін.

Стабільність і стійкість – це узагальнена властивість живої системи, що нормально функціонує в конкретних умовах, і окрема властивість живої системи, яка характеризує її здатність протистояти її дії негативних екологічних факторів.

Сукцесії

 

Послідовний перехід одного біоценозу до іншого в просторі або в часі, що супроводжується зміною станів і властивостей всіх його компонентів називається сукцесією.

Цей перехід виникає на одній і тій же території (біотопі) і може виникати як під впливом природних факторів, так і під впливом людини. Тому розрізняють декілька форм сукцесій:

- антропогенна;

- пірогенна;

- катастрофічна тощо.

Антропогенна сукцесія – це послідовна зміна біоценозів, що поступово виникає на одному і тому ж біотопі під впливом господарської діяльності людини, її прямим або безпосереднім впливом на екосистему (наприклад, вирубки, загазованість атмосфери тощо).

Пірогенна сукцесія – це зміна біоценозів від пожеж, що виникають поза залежністю від причини: природної чи з вини людини.

Катастрофічна сукцесія – це сукцесія, що проходить внаслідок якихось катастрофічних для екосистеми, природних чи антропогенних факторів: вітрова ерозія, повінь, масове розмноження шкідників тощо.

 

Література

1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник. - М. –ЮНИТИ, 2000. – 105-122с., 160-193с.

2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань.- К.: «Либідь»,- 1997.- 63-70 с.

3. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф.,Аблова А.К., Хусаїнов Д.А., Чук Л.Г. Екологія: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: видавництво КНЕУ,1999.- 17-37 с.

4. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник.- Київ «Лібра».- 1998.- 52-77с., 77-95 с., 131-139с.

5. Киселев В.Н. Основы экологии: Учебное пособие.- Минск “Універсітэцкае”.- 1998.-229-273 с.

6. Кормилицын В.И., Цицкишвили М.С., Яламов Ю.И. Основы экологии: Учебное пособие.- М.- 1997.- 23-26 с., 27-29с., 85-86с., 115-125 с., 143-145с., 293-298с.

7. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.- Київ: Право, 1996.

8. Чернова Н.М., Билова О.М. Екологія.- К.: «Вища школоа»,1986.- 174-188с., 189-205с.

9. Чистик О.В. Экология: Учебное пособие. – Минск. ОО «Новое знание».-2000.-15-29с., 33-41с., 41-47с., 66-67с., 75-81с., 154-159с.

10. Экология и экономика: Справочник.- //Под ред. К.М.Сытника.- К.- Издательство политической литературы Украины,- 1986.- 193-241с.

 

Тема 4

 

 

Основні екологічні закони

 

 

Згідно з новими екологічними довідниками існує близько 40 різних екологічних законів, більшість яких має біоекологічний характер. Це – правила природно-історичного характеру (внутрішньо стійкі зв’язки природних явищ і процесів), які не мають виключень і не припускають альтернативних тлумачень. Прийнято вважати, що в біології закони – це середньостатистичні прояви якихось причиннообумовлених явищ і неадекватні законам фізики, математики чи хїмії.

Всі закони важливі, але наведемо декілька.

Американський еколог Баррі Коммонер у 1974 році вдало узагальнив екологічні закони, звівши їх до чотирьох:

1) “усе пов’язане з усім”;

2) “усе повинно кудись дітися” (закон збереження енергії);

3) “природа знає краще”;

4) “ ніщо не дається задарма” (за всі втручання в природні процеси треба платити).

 

Слід згадати також важливі екологічні закони, сформульовані в працях американського еколога Д.Чіраса у 1991/93 р.р. Він підкреслює, що природа існує вічно (з точки зору людини) й опирається деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів:

1) рециклічності або повторного багаторазового використання найважливіших речовин;

2) постійного відновлення ресурсів;

3) консервативного споживання (коли живі істоти споживають лише те і в такій кількості, скільки їм необхідно);

4) популяційного контролю (природа не допускає “вибухового” росту популяцій, регулюючий кількісний склад того чи іншого виду шляхом створення відповідних умов для його існування й розмноження. Найважливішим завданням екології Чірас вважає вивчення структури та функцій екосистем, їх врівноваженості або неврівноваженості.

Існує ряд інших законів;

Закон біогенної міграції атомів (В.Вернадський): міграція хімічних елементів на земній поверхні і в біосфері в цілому відбувається або за безпосередньої участі живої речовини, або в середовищі, геохімічні особливості якого (О₂, СО₂, Н₂ і ін.) зумовлені живою речовиною – тією, що існує сьогодні, і тією, що діяла на Землі за всю її геологічну історію.

Закон константності (В. Вернадський) – кількість живої речовини біосфери (для одного геологічного періоду) є константа.

Закон необоротності (Долло) – організм (популяція, вид) не може повернутися до попереднього стану, вже здійсненого в ряду його предків.

Закон толерантності (Шелфорд) – лімітуючим фактором процвітання організму (виду) може бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими визначає межу витривалості – толерантності організма.

Закон максимізації енергії (Одум) - збереження однієї системи в суперництві з іншими визначається найкращою організацією поступлення до неї енергії і використання її максимальної кількості найбільш ефективним способом.

В кожній системі для реалізації закона максимізації енергії містяться такі характерні положення:

- створення накопичувачів високоякісної енергії;

- затрати накопиченої енергії для забезпечення поступлення нової енергії;

- забезпечення кругообігу різних речовин;

- створення механізмів регулювання, які підтримують стійкість системи і її здатність пристосування до умов, що змінюються;

- налагодження з іншими системами обміну. необхідного для забезпечення потреб в енергії спеціальних видів.

Закон мінімуму (Лібіх) – життєві можливості організма лімітують екологічні фактори, кількість і якість яких близькі до необхідного для організма або екосистемі мінімуму. При подальшому їх зниженні проходить загибель організму. Закон мінімуму доповнюється правилом взаємодії факторів, згідно з яким організм у значній мірі здатний замінити дефіцитну речовину або інший діючий фактор іншою функціонально близькою речовиною чи фактором. Наприклад, одна речовина замінюється іншою, яка являється функціонально і хімічно близькою до першого.