Основні напрями розвитку екології

Основні напрями стратегії охорони навколишнього середовища:

- раціональне використання природних ресурсів, які не відновлюються;

- раціональне використання природних ресурсів, які відновлюються;

- боротьба із забрудненнями;

- розробка нових продуктивних і екологічних схем очистки викидів;

- впровадження безвідходних виробництв, технологій.

Основні напрями екологічних досліджень:

- виявлення основних типів екосистем та ландшафтних одиниць, оцінка їх складу, функціонування і динаміку;

- розробка методів збору інформації та її аналізу й отримання інтегральних параметрів, що характеризують стан біосфери;

- надання оцінки рівностійкості біосфери та окремих екосистем щодо зовнішніх впливів, їх здатності повернення до першопочаткового стану після змін; вироблення рекомендацій щодо розміру і об”єму антропогенних змін біосфери;

- розробка пропорцій щодо створення охоронних і заповідницьких територій;

- обгрунтування пропозицій щодо розробки законодавства з питань експлуатації природних ресурсів і охорони навколишнього середовища;

- прогнозування на основі екологічних знань різних ситуацій (епідемій, землетрусів тощо) та проведення заходів щодо їх локалізації.

Якби людина не була людиною, вона б жила в гармонії з еволюційним середовищем, та й, можливо, і говорити про екологію не було б потреби. По суті справи, будь-яка сфера суспільної діяльності сучасного людства, розпочата з добрих намірів, в своєму розвитку нарощує загрозу і окремим людям, і людству в цілому. Все сказане не означає, що розвиток людства, в т.ч. і технологічний, не приносить користі. Мова йде про пошук розумного співвідношення користі і шкоди, про розпізнання цього “леза бритви”, по якому людство може прийти до майбутнього, уникаючи самознищення.

Загрожуюча швидкість забруднення планетарного середовища, зникнення лісів, озонові діри і ін. заставило усвідомити важливість стану навколишнього середовища. Виникли екологічні завдання, виникли громадські рухи (“Грінпіс”), державні інститути (міністерства, відомства тощо), засоби управління збереження природного середовища (заповідники) і контролю за її забрудненням (очисні споруди, штрафи тощо). І все це для того, щоб зберегти “чистим” фізичне тіло людини. Безумовно, завдання благородне. Але чи усвідомлюємо ми, в якому екологічно нечистому середовищі формується інтелект і мислення людини, здійснюються і усвідомлюються проступки людини в соціальному середовищі.

Так, екологія - це наука про стан середовища, що оточує людину. І з повним правом можна доповнити – людство. І головною метою цієї науки є розробка мір і міроприємств, які мінімізують негативні наслідки технологічної діяльності людства, яка погіршує стан природного і виробничого середовища. Хімічне і фізичне забруднення середовища і, як наслідок – вплив забруднень на здоров”я людини.

Зараз існують різні тлумачення терміну “екологія”:

- екологія – одна з біологічних наук, що вивчає живі системи в їх взаємодії з навколишнім середовищем;

- екологія – комплексна наука, яка синтезує дані природничих і суспільних наук про природу і взаємодію її і суспільства;

- екологія – особливий загальнонауковий підхід до дослідження проблем взаємодії організмів, біосистем і середовища;

- екологія – сукупність наукових і практичних проблем взаємовідносин людини і природи;

- екологія – дисципліна, що вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня;

- екологія – це комплексна наука, що досліджує середовище існування живих речовин;

- екологія – дослідження становища людини як виду і суспільства в екосфері планети, її зв”язків з екологічними системами і міри впливу на них;

- екологія – про способи обмеження споживання природних ресурсів біосфери для задоволення споживчих потреб господарської діяльності людини.

Екологія з врахуванням властивостей її структури створює фундамент для розв”язання проблем в області раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища, а також для створення сприятливих умов існування людської цивілізації на планеті.