У природі існують численні хвороботворчі для людини фактори, однак природа ж і озброїла її захисними механізмами та лікувальними засобами. Серед захисних засобів можна виділити: власні, або ендогенні, які утворюються всередині організму при участі нервово-ендокринних і ряду інших складних біохімічних і фізіологічних механізмів (до них належать імунно-біологічні захисні сили організму); лікувальні засоби природного походження складають цілющі речовини, що утворюються в різних рослинах, фруктово-ягідних і овочевих культурах (вони містять більш ніж 100 біологічно активних речовин, які мають найрізноманітнішу природу).
Фітопрофілактика — це ефективний метод використання біологічно активних речовин рослин для зміцнення здоров'я у первинній і вторинній профілактиці.Метод фітопрофілактики входить складовою частиною в цілісну систему комплексної індивідуальної профілактики захворювань.
Добре відомо, що за допомогою фітопрофілактики можна підвищити адаптаційний рівень організму та ефективність терапевтичних курсів, які проводяться одночасно з фітопрофілактикою.
Перевага "зеленої аптеки" полягає в тому, що, на відмінну від очищених і синтетичних препаратів, більшість лікарських рослин вміщує велику кількість органічних і неорганічних речовин з широким спектром дії. Сюди входять такі фармакологічно активні речовини, як алкалоїди, глюкозиди, ефірні олії, органічні кислоти, а також мікро- і макроелементи.
Багато з цих речовин беруть участь в окислювально-відновлювальних процесах, які відбуваються в організмі людини. Майже всі вищі рослини, що застосовуються як лікарські препарати, містять вітаміни. Причому, не виключено, що в них є ще невідомі вітаміни, оскільки хімічний склад багатьох лікарських рослин розшифрований далеко не повністю.
Необхідно відзначити, що вживання лікарських трав не тільки з метою впливу на той чи інший хворий орган, але й для збільшення вітамінного запасу організму (особливо в осіб похилого віку) вдало поєднується з фруктово-молочною дієтою та іншими нетрадиційними методами лікування, оскільки служить додатковим джерелом натуральних вітамінів.
Крім того, багато лікарських рослин безпосередньо активізують захисні сили організму, а також мають антимікробні властивості.
Необхідно пам'ятати, що в надлишку все буває шкідливим: будь-яка зелень або фрукти, вжиті у великій кількості, можуть негативно вплинути на організм людини. Має значення не тільки доза продукту, але й час прийому.
У хімічний склад рослин, крім води (70-90%), входять різноманітні органічні та мінеральні речовини.
Алкалоїди є важливою групою біологічно активних речовин, з яких одержують велику кількість високоефективних профілактичних і лікарських препаратів. Зокрема, спеціалістами встановлено, що в рослинах знаходиться близько 500 різних алкалоїдів. Це складні хімічні сполуки, котрі відрізняються винятково різноманітним хімічним складом і будовою. Більшість із них має основний характер, що й визначило їх назву. Для алкалоїдів характерна вибіркова дія у відношенні до тих чи інших органів людини, що й визначає їх широке застосування в медичній практиці.
Глюкозиди — важлива група біологічно активних речовин, які досить поширені (як правило, в рослині міститься декілька видів глюкозидів). Усі глюкозиди — дуже нестійкі речовини, швидко розкладаються за наявності води, тому зібрані рослини необхідно якнайшвидше висушити (при температурі 60-70%), зберігати в сухому приміщенні. Найбільший інтерес викликають сердечні глюкозиди, досить широко представлені в природі. Вони містяться у таких рослинах: наперстянка, конвалія, олеандр, жовтушник та ін. Рослинні препарати займають провідне місце в лікуванні серцево-судинних захворювань.
Сапоніни — найпоширеніші глюкозиди, виявлені в рослин 70 родин, їх застосовують у лікуванні багатьох хвороб як відхаркуючий засіб (первоцвіт, солодка, синюха), сечогінні, жовчогінні (звіробій). Деякі сапоніни знижують кровяний тиск, є потогінними, викликають блювання.
Антраглікозиди — володіють послаблюючою дією. Деякі з антраглікозидів вживають для лікування ниркових захворювань, жовчокам'яної хвороби, при подагрі, при лікуванні шкіряних захворювань як протизапалюючі, в'яжучі засоби.
Глікозиди — це в основному гіркоти, їх використовують як засоби, що збуджують апетит, поліпшують травлення, вони входять у склад апетитних крапель. Рослини, які їх містять, як правило, гіркі на смак (полин, кульбаба).
Фенольні сполуки і їх глюкозиди. До фенольних відносяться прості феноли, фенолокислоти, фенолоспирти, оксикорочні кислоти (кумарова, кофейна, хлорогенова та ін.), лігнани, кумарини. Серед простих фенолів лікарське значення мають фенол, пірокатехін, гідрохінон і його глікозид арбутин (міститься в листках мучниці звичайної, брусниці), фтороглюцин і його похідні, які є ефективним протиглистним засобом.
Лігнани представлені в рослинному світі, накопичуються вони головним чином у насінні, коренях, деревині. Вони мають стимулюючу дію, застосовуються для лікування різних пухлин і новоутворень.
Кумарини накопичуються в корі, коренях, плодах. Деякі кумарини стимулюють ЦНС, виявляють бактеріостатичну, антигрибкову дію, деяку протипухлинну активність.
Флавоноїди (фенольні сполуки) бувають у вільному стані, але найчастіше трапляються у вигляді глікозидів. Вони дуже різноманітні за хімічним складом, серед них виділяють ряд груп (катехіни, антоціани, флавони, халкони та ін.). їх сполуки у квітах, плодах обумовлюють те чи інше забарвлення. Вони володіють різноманітно фармакологічною дією, застосовуються як сердечні, жовчогінні, відхаркуючі засоби, сприяють видаленню радіоактивних речовин з організму.
Джерелом флавоноїдів є багато рослин. Багаті ними плоди мандарина (геспередин), чорноплідної горобини (рутин, геспередин, кверцетин, кропива п'ятилопатева), пустирник (рутин), безсмертка звичайна, солодка шорстка та ін. Із плодів цитрусових видаляється цитрин (вітамін Р). За лікарськими властивостями до вітаміну Р близький рутин. До цієї ж групи належить і вітамін В2 (рибофлавін).
Дубильні речовини (полімерні фенольні сполуки). Препарати дубильних речовин як в'яжучі, бактерицидні засоби застосовуються при шлунково-кишкових захворюваннях, для полоскання горла.
Дубильні речовини одержують з корневищ змійовика (горець зміїний), який вміщує до 15-25% цих речовин, з коренів і кореневищ родовика лікарського (до 28%), вільхових шишок, кори дуба (7-12%), кореневищ перстача гусячого (15-30%), плодів черемхи (біля 15%). Популярний засіб при проносах — ягоди черниці — містять до 12% дубильних речовин.
Ефірні олії — пахучі речовини, яким властива сильна леткість, обумовлюють специфічний запах рослини. Відомо близько 2000 ефіроолійних рослин. До них належать троянди, коріандр, лимон, м'ята, евкаліпт, кмин, кріп пахучий, валеріана, липа, береза, полин лікарський, чебрець і багато інших. З таких рослин виробляють олії — м'ятну, трояндову, камфорну, евкаліптову, кминну, анісову тощо. Ефірні олії (схожість їх з жирами зовнішня) володіють протизапальною, антимікробною і протиглистною активністю.
Смоли близькі за складом до ефірних олій. Смоли, які довго не висихають, називаються бальзамами. Смоли виявляють бактерицидну, антигнилісну дію (саме тому вони входять у склад пластирів).
Органічні кислоти є постійними компонентами поряд з вуглеводами і білками, іноді перевищують вміст останніх. Вони визначають смак, а іноді й запах рослини. Ряд органічних кислот володіє біологічною активністю (лимонна, аскорбінова, нікотинова та ін.). Джерела різних органічних кислот — малина (лимонна, яблучна, саліцилова), журавлина болотна (лимонна, бензойна, хінна), лимони, гранати (лимонна кислота).
Фітонциди — особливі речовини різного хімічного складу виробляються деякими рослинами і володіють здатністю подавляти ріст бактерій, грибів, паразитичних найпростіших. Препарати їх призначають при лікуванні запальних захворювань, при гіпертонії, атеросклерозі. Фітонциди є у часнику, цибулі, хріні, черемсі, евкаліпті, тополі та ін.
Ферменти — речовини білкової природи, які прискорюють перебіг біохімічних процесів у організмі. Вони відіграють роль біокаталізаторів. Більшість відомих ферментів складається з білка (папаїн, пепсин та ін.). Деякі містять у своєму складі вітаміни та інші біологічно активні речовини. Ферментні препарати широко застосовуються як лікарські засоби.
Вуглеводи також містяться у рослинах. Найпростіші з них моносахариди (глюкоза, фруктоза), з'єднуючись між собою, утворюють більш складні сполуки — дисахариди (сахароза, мальтоза), три- і тетрасахариди, полісахариди, до яких відноситься ряд речовин, що застосовуються в медицині, — крохмаль, інулін, пектинові речовини, камеді, слизи, клітковина і та ін. Вуглеводи складають основну масу багатьох профілактичних і лікарських препаратів. Особливо широко використовується глюкоза — яка покращує роботу печінки, легко засвоюється організмом.
Велику лікарську і профілактичну цінність має мед. Як відомо, мед виробляється бджолами за рахунок солодкого соку, який вилучається з квітів деяких рослин. Мед містить до 75% суміші глюкози і фруктози, а також ферменти, різноманітні органічні кислоти (молочну, яблучну, лимонну, щавелеву і т.ін.). За рахунок пилку рослин у медові накопичуються деякі вітаміни (В, РР, С та ін.), ефірні олії, біологічно активні речовини відповідних рослин.
Крохмаль — поживна речовина рослин — на 96-98% складається з полісахариду. Основними крохмаленосними рослинами є злаки (пшениця, жито, ячмінь, рис), картопля.
Пектинові речовини містяться переважно в рослинах, у значній кількості знаходяться в соках стиглих фруктів, ягід і овочів. Найбільше їх значення в профілактиці захворювань шлунково-кишкового тракту. Пектинові речовини сприяють також виведенню з організму радіонуклідів.
До ліпідів відносяться жири і жироподібні речовини (ліпоїди). Накопичення жиру в деяких рослинах (у насінні і плодах) досягає значної кількості. Багато рослинних жирів застосовуються у профілактиці й лікуванні багатьох захворювань, наприклад, атеросклерозу. Широке застосування мають також ліпоїди (віск, фосфатиди). Найбільш поширеним фосфатидом є лецитин, який благодійно впливає на організм людини. У попередженні та лікуванні атеросклерозу значення його навряд чи можна переоцінити.
Вітаміни, які містяться в рослинах, необхідні для нормальної життєдіяльності людини. Порушення балансу вітамінів у їжі — їх нестача або надлишок — веде до тяжких порушень у здоров'ї.
За фізіологічною дією на організм людини вітаміни прийнято поділяти на такі групи:
1. Вітаміни, що підвищують загальну реактивність організму, регулюють функціональний стан центральної нервової системи, обмін речовин та живлення тканин: вітаміни В1, В2, РР, А, С.
2. Антигеморальні вітаміни — забезпечують нормальну проникливість та стійкість кровоносних судин, підвищують зсідання крові: вітаміни С, Р, К.
3. Антианемічні — нормалізують та стимулюють кровотворення — вітаміни В12, В6, С.
4. Антиінфекційні — підвищують стійкість організму до інфекцій: стимулюють вироблення антитіл, підвищують захисні властивості епітелію — вітаміни С, А.
5. Регулятори зору — підсилюють гостроту зору, розширюють коло кольорового зору: вітаміни А, В2, С.
Лікарські засоби застосовують як внутрішньо так і ззовні, найчастіше у вигляді сумішей. У практиці оздоровлення використовується багато лікарських засобів на основі рослинних препаратів, більшість з яких легко можна приготувати у домашніх умовах.
Основні форми лікарських засобів і принципи їх приготування такі:
