Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту, фінансів і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей в єдину систему, що має підвищити. ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність.
Основні принципи для підприємницької логістики можуть бути такі1:
— погодження логістики з корпоративною стратегією;
— удосконалення організації руху матеріальних потоків;
— забезпечення надходження необхідної інформації та сучасної технології її обробки;
— прагнення до ефективного управління людськими ресурсами;
— підтримка тісного зв'язку з іншими фірмами у виробленні стратегії;
— облік прибутку від логістичної діяльності в системі фінансових показників;
— визначення оптимальних рівнів логістичного обслуговування з метою підвищення рентабельності виробництва;
— ретельна розробка логістичних операцій;
— прагнення до укрупнення партій товарів;
— сприйняття логістики як унікальної сфери творчості для стратегічної орієнтації фірми;
— оцінка ефективності діяльності логістичних підрозділів.
Методи дослідження. Методологія теорії логістики як навчання про комплекс методів і засобів вивчення її об'єкта і предмета дослідження має кілька рівнів - від методологічної бази логістики у формі парадигми - системи концепцій до спеціальних методів дослідження.
Логістика ґрунтується на таких методологічних дисциплінах:
1) загальна теорія систем;
2) кібернетика;
3) дослідження операцій;
4) прогностика.
Загальнонаукові методи, що використовуються в логістиці:
1) матеріалістична діалектика з її причинно-наслідковою логікою;
2) аналіз і синтез систем;
3) метод переходу від абстрактного до конкретного.
До конкретних логістичних підходів і методів належать:
1) потоково-процесний метод, який полягає в тому, що будь-яка господарсько-економічна, підприємницька і комерційна діяльність спершу може бути представлена у формі потоку конгломерату процесів, різних за своєю природою і субстантною сутністю (інтелектуальної роботи: наукових досліджень, проектно-конструкторських робіт; організаційної роботи: документообігу, менеджменту; фізичної роботи: на-вантаження-розвантаження, складування, просторове переміщення), а потім на його основі синтезується система в межах досліджуваного циклу (або його періоду) змістовної цільової діяльності. Зважаючи на те, що будь-яка економічна діяльність - це слабко структуроване (або навіть поляризоване) середовище, цей логістичнии метод (прийом) усе-таки дає змогу наближатися до адекватного моделювання досліджуваного об'єкта (у рамках реалістичної фактології) та до можливості
кількісного виміру, аналізу й оцінки досліджуваних у такий спосіб процесів з метою їх удосконалювання;
2) методи статистико-економічного аналізу (балансовий, графічний методи, групування, порівняння, прийоми елімінування);
3) математичні методи вирішення логістичних завдань:
— лінійне програмування;
— теорія черг;
— імітаційне моделювання;
— експертні оцінки;
— транспортні матриці;
— теорія керування запасами;
— мережні моделі;
— математична оптимізація;
— методи прогнозування попиту.
Види логістики
З метою формалізації наукових досліджень і практичних розробок логістика класифікується за такими ознаками1:
1) характер зон управління:
— зовнішня;
— внутрішня.
Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.
Внутрішня логістика спрямована на координацію й удосконалення господарської діяльності, пов'язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства або корпоративної групи підприємств;
2) характер господарської діяльності (функціональні області):
— закупівельна;
— виробнича;
— розподільча;
— транспортна;
— складська;
— запасів;
— інформаційна і т. ін.
Зазначені сфери застосування логістики будуть розглянуті нами докладніше в наступних темах;
3) масштаб розроблюваних проблем (рівні логістики):
— макрологістика;
— мікрологістика.
Сутність мікро логістики
У сферу досліджень макрологістика включаються процеси, які протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівнях.
Мікрологістика займається комплексом питань з управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.
Мікрологістика є внутрішньовиробничою логістикою, що пов'язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.
Усі ці види логістики обов'язково передбачають наявність логістичного інформаційного потоку, що включає надходження даних про матеріальний потік. Мікрологістика, на думку А.Г. Кальченко1, в свою чергу поділяється на три види:
1) логістика, пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);
2) виробнича логістика;
3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика).
Сфери і функції мікрологістики полягають у таких процесах:
1) планування виробничих завдань із детальним розкладом випуску виробів;
2) розподіл плану випуску продукції за виробничими дільницями підприємства;
3) контроль за якістю праці;
4) переробка вантажів, що транспортуються;
5) управління запасами;
6) організація інформаційних потоків;
7) пакування виробів, їх зберігання;
8) складування;
9) вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;
10) маркетингові дослідження ринку — вивчення ринку, організація служби постачання, фінансування та розрахунки, матеріальне заохочення;
11) проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.
Мікрологістична система вирішує питання в межах окремих функціональних елементів логістичної системи (інтегруються процеси планування, виробництва, збуту, транспортно-складських та вантажно-розвантажувальних робіт, фінансування, інформаційного забезпечення).
Розділ 2
КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ЛОГІСТИЧНИХ УТВОРЕНЬ
2.1. Логістичні ланцюги.
2.2. Види логістичних ланцюгів розподілу.
2.3. Основні інструменти управління логістикою.
2.4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах.
2.1. Логістичні ланцюги
У вітчизняній і закордонній літературі широко використовуються поняття "логістичний ланцюг" і "логістичний канал". У багатьох випадках ці поняття не дуже чітко розмежовані, а іноді вживаються як синоніми.
В англо-американській літературі з логістики використовують поняття: логістичний канал, канал розподілу та ін.
У Німеччині дуже поширеним терміном є логістичний ланцюжок, що відображено в одному з національних стандартів.
Ґрунтуючись на визначенні А.Г. Кальченко1, дещо розширимо його (включивши інформаційні та фінансові потоки). Воно виглядатиме так:
На рис. 2.1 наведено приклад простого логістичного ланцюга прямого збуту, який включає такі ланки логістичної системи (ЛЛС): фірму — виробника готової продукції (ГП), споживача (покупця) і логістичного посередника, який доставляє товар покупцю1.
| Виробник | ГП | Перевізник | ГП | Споживач | |||
| Продавець ГП | ^ | -^ | Покупець | ||||
| ЛЛС1 | ЛЛС 2 | ЛЛСЗ | |||||
Логістичний ланцюг — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів тощо), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріальних потоків від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача та оптимізацію супутніх їм інформаційних і фінансових потоків.
Логістичний канал — це частково впорядкована множина різних посередників, які реалізують доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживачів2.
Таким чином, основною відмінністю логістичного ланцюга від логістичного каналу (каналу розподілу) є те, що ланцюг включає і виробника, і посередників, і обслуговуючі структури (склади, транспортні організації), а канал — лише посередників і виробника.
1 Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 21.
8 Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 с.
Інформаційний і фінансовий потоки
Рис. 2.1. Приклад простого логістичного ланцюга: ЛЛС — ланки логістичної системи; ГП — готова продукція.
•
У цілому в логістичному ланцюзі виділяють такі головні ланки:
— постачання матеріалів, сировини і напівфабрикатів;
— зберігання продукції та сировини;
— виробництво товарів;
розподіл, включаючи відправлення товарів зі складу готової продукції;
— споживання готової продукції;
— сервісне обслуговування споживачів чи замовників. Організаційна побудова логістичних ланцюжків може бути
різноманітною і залежить від2:
1) розмірів підприємств;
2) масштабів їх діяльності;
1 Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. — М.: ИНФРА-М,
2001.—С. 63.
2 Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. —
284 с.
3) концепції управління;
4) матеріаломісткості; 5)галузі економіки.
Логістичні мережі — це складні логістичні утворення взаємопов'язаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів'.
2.2. Види логістичних ланцюгів розподілу
Між маркетологами і логістами виникають суперечки з приводу того, до якої сфери (маркетингу чи логістики) належить канал розподілу.
Маркетинговий канал утворюють фірми, котрі беруть участь у процесі купівлі-продажу. Завдання маркетингу в цьому разі — проведення переговорів, укладення контрактів та управління угодами купівлі-продажу.
Логістичний ланцюг — це мережа робочих взаємозв'язків, котрі забезпечують оптимальний рух та розміщення запасів. До складу логістичних операцій входять також транспортування, збереження запасів, вантажопереробка, обробка замовлень, а крім того, різні види послуг, що створюють додаткову вартість.
| Канали розподілу, | як логістичні, | так і маркетингові, | мають дві |
| такі характеристики: | |||
| — довжина; | |||
| — ширина. |
Рівень каналу розподілу — це будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача. Декілька каналів різної довжини зображено на рис. 2.2.
Довжину каналу визначає кількість рівнів.
1 Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 с.
Рис. 2.2. Характеристика каналів розподілу
Канал нульового рівня має місце, якщо фірма використовує пряму систему розподілу "виробник — споживач", де відсутні посередницькі ланки в ланцюзі руху товарів і сировини.
Однорівневий канал включає одного посередника: "виробник — роздрібна торгівля — споживач", "виробник — торговельний агент — споживач".
Дворівневий канал представлений двома посередниками: "виробник — оптовик — роздрібний торговець — споживач" (схема, за якою діють виробники споживчих товарів); "виробник — брокер — роздрібний торговець — споживач" і т. ін.
Ширина каналу — кількість посередників на кожному рівні каналу розподілу. Тобто ширина каналу визначається тим, скільки незалежних учасників каналу розподілу є на окремому рівні збутового ланцюга: скільки оптових покупців буде притягнуто до збуту, скільки збутових агентів потрібно та ін.
2.3. Основні інструменти управління логістикою
Інструменти управління логістикою та основні логістичні показники розглянуті в праці А.Г. Кальченко1.
До основного інструментарію управління логістикою належать:
1) бюджет логістики, що враховується як складова загального бюджету фірми при плануванні її господарської діяльності;
2) показники логістики;
3) планування номенклатури товарів згідно з методом ABC;
4) методи дослідження операцій.
У розвинутих країнах до основних логістичних показників належать:
1) частота оборотності всіх запасів, що визначається як відхилення розміру товарообороту до обсягу складських запасів;
2) загальні витрати на матеріально-технічне забезпечення, що припадають на одиницю товарообороту;
1 Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 21.
3) ступінь готовності постачальника (у %), який визначається як частка від поділу обсягу потреб, що задовольняються у визначений строк, на загальний обсяг потреб;
4) витрати на логістику (у % від загальних витрат);
5) швидкість обороту матеріальних ресурсів для окремих складів;
6) витрати на відправлену одиницю продукції;
7) витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;
8) завантаження складу та парку транспортних засобів;
9) ступінь ризику, пов'язаного зі складуванням запасів.
2.4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах
Між учасниками одного каналу, а також між різними каналами можуть спостерігатися:
1) різні ступені співпраці;
2) конфлікти;
3) конкуренція.
Співпраця характерна для учасників одного каналу розподілу. Завдяки співпраці вони мають змогу гостріше відчувати, краще обслуговувати й повніше задовольняти цільовий ринок.
Конфліктувати можуть:
1) представники різних рівнів одного й того самого каналу;
2) фірми одного рівня. Конкуренція може виникати між:
1) фірмами і системами, що намагаються обслуговувати одні й ті самі ринки;
2) комплексними системами, що обслуговують конкретний ринок.
Останнім часом як засіб уникнення конфліктів між учасниками товароруху виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС).
Традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох
роздрібних торговців. Кожен член каналу — це окреме підприємство, яке намагається забезпечити собі максимальний прибуток, навіть на шкоду отримання максимального прибутку системою в цілому. Жоден із членів каналу не має повного чи навіть достатнього контролю над діяльністю решти членів.
Вертикальна маркетингова система складається з виробника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина система. У цьому разі один із членів каналу є або власником роздрібних торговців, або надає їм торговельні привілеї, або має можливості забезпечити їх певну співпрацю. Домінувати у межах вертикальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець.
Основні типи вертикальних маркетингових систем1:
1) корпоративні — в межах корпоративної ВМС послідовні етапи виробництва та розподілу перебувають в одноосібному володінні;
2) договірні — складаються з незалежних фірм, що пов'язані між собою договірними відносинами і координують програми своєї діяльності для спільного досягнення більшої економії та вищих комерційних результатів;
3) керовані — координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могутності та розмірам одного з їх учасників. Виробник основного марочного товару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару. __
1 Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 31
НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ
Короткі методичні рекомендації до вивчення теми
Основні терміни: логістичний ланцюг, логістичний канал, логістична мережа, канал розподілу, дистрибуція, вертикальні маркетингові системи.
