Держава і громадянське суспільство доповнюють одне одного, вони є взаємообумовле-ними і залежними. Основний зміст діяльності держави не суперечить життєдіяльності громадянського суспільства, що наочно зображено на схемі (див. стор. 128).
Громадянське суспільство є сполучною ланкою між вільним індивідом і централізованою державною волею. Держава самою своєю природою покликана протидіяти дезінтеграції, кризовим явищам і деградації суспільства; вона створює належні умови для реалізації прав і свобод автономної особистості.
Довгий час не було змістовного і термінологічного розмежування понять громадянського суспільства і держави. Н. Макіавеллі зробив перший крок до їх розмежування (див. вище).
Ідея громадянського суспільства - одна з найважливіших політичних ідей Нового часу. Саме поняття «громадянське
Держава
Зміст:
- реалізація загальнозначущих інтересів соціальних груп, верств, класів, етнічних груп;
- політика інтеграції в єдине співтовариство;
- посередництво в регулюванні соціальних конфліктів;
- політична соціалізація.
Засоби реалізації:
- конституційно-правові ресурси;
- силові ресурси влади;
- інформаційно-ідеологічні ресурси влади.
Основи:
- політичні інститути (органи трьох гілок влади);
- політичні лідери, еліта, весь функціональний політичний істеблішмент.
Політичні сили:
- партії, рухи, групи тиску, які артикулюють, агрегу-ють і представляють інтереси громадян.
Громадянське суспільство
Зміст: - реалізація повсякденних інтересів індивідів.
Засоби реалізації:
- звичаї, традиції, переконання;
- правові і моральні норми;
- культура, соціалізація.
Основи:
- вільний індивід з невід'ємними природними правами;
- неполітичні організації (економічні, соціальні, культурні, конфесійні тощо), що забезпечують реалізацію цих прав;
- виробнича сфера, вільний робітник, ринок.
суспільство» виникло в середині XVII ст. в Європі і зазнало певної еволюції, хоча незмінно протиставлялось поняттю «держава».
Ліберальна трактовка громадянського суспільства презентована ідеями Д. Локка і Т. Гоббса. Вони ввели поняття «громадянське суспільство» для відображення історичного розвитку людського суспільства, переходу людини від природного до цивілізованого існування. Природному, додержавному стану суспільства вони протиставили цивілізоване, соціально-політичне суспільство, таке, що уособлює порядок і громадянські відносини. В основі процесу становлення незалежного індивіда, за Локком, лежить приватна власність. Відносини між державою і громадянським суспільством будуються на договірній основі. Держава охороняє невід'ємні права громадян, а громадянське суспільство стримує прагнення влади до панування.
Г. Гегель розглядав громадянське суспільство як сукупність індивідів, які задовольняють через працю свої повсякденні потреби. Основою тут є приватна власність. Однак, за Гегелем, рушійною силою соціального прогресу є держава, а не громадянське суспільство. Примат держави пов'язаний з тим, що вона уособлює всі чесноти і найбільш повно втілює «Абсолютну Ідею», що саморозвивається. Громадянське суспільство, навпаки, втілює «інакше буття» Духа-Ідеї.
Е. Маркс трактував громадянське суспільство як сукупність матеріальних стосунків індивідів. Економічний базис обумовлює надбудову: державу, право, мораль, релігію тощо. Услід тезі про залежність надбудови від базису К. Маркс вважав державу інструментом політичного панування класу, який володіє засобами виробництва. Отже, в буржуазній державі громадянами виявляються лише заможні класи і соціальні групи. Буржуазна держава реалізує волю економічно пануючого класу і перешкоджає вільному розвитку інших індивідів, поглинає більшість громадянського суспільства, що робить нерівними і договірні відносини між обома сферами.
