Мотиваційний аспект системи управління витратами (МАСУВ) полягає у спонуканні працівників до дотримання ними встановлених планом витрат і пошуку шляхів до їх зниження. Цей процес відбувається через долучення заробітної плати, премій, перспектив службового просування до основних показників діяльності підприємства, зокрема до величини здійснених витрат. Вибір факторів спонукання потребує певної обачливості. Як справедливо зауважують з цього приводу фахівці [8], не можна замість винагороди за дотримання і зниження витрат використовувати покарання за перевитрати, оскільки за такого підходу працівники спрямовуватимуть свої зусилля не на виконання плану витрат і пошук шляхів їх зниження, а на тому, щоб охоронити себе від можливих небажаних подій через завищення рівня витрат на стадії їх планування.
Характеристика показників ефективності управління витратами
Для оцінки економічної доцільності застосування методів управління витратами, що вибираються підприємством, пропонується використовувати формулу щодо розрахунку коефіцієнту екон.доцільності:
К е.д. = [(З пост1: О в 1): (З пост.0: О в 0) ] * (Зз1: Зз 0)
де З пост1 – постійні витрати звітного періоду на весь обсяг,
О в 1 – обсяг вир-ва звітного періоду,ї
З пост.0 –постійні витрати базового періоду,
О в 0 – обсяг вир-ва базового періоду,
Зз1 – змінні витрати звітного періоду на 1-цю продукції,
Зз - змінні витрати базового періоду на 1-цю продукції.
Граничним значенням даного коефіцієнта є 1. Якщр значення < 1, то це хзарктеризує економічну доцільність обраних методів управління витратами. Якщо ж Ке.д. > 1, то це вказує на відсутність економічної доцільності управління витратами.
Мета діагностики і передбачуваний нею підсумок визначають вибір подібних для вивчення характеристик управління витратами під-ва.Вибрані характеристики впливають на вибір показників оцінки та порядок їх отримання. Наявні джерела дають змогу отримувати первинну інформацію для розрахунку кількісних показників відносно оцінки управління витратами.
Кількісні показники для оцінки управління витратами:
| Хар-ка управл.витратами | Показники для оцінки хар-ки | Формула розоро. показника | Оптимальне значення |
| 1)планомірність | Співзалежність між факт. Та плановими витратами періоду | Повні витрати факт / повні витрати планові | |
| 2) ефективність | Величаве доходу під-ва на грн.. затрачених витрат | Дохід від реалізації / повні витрати | максимальне |
| Загальна відшкодованість затрат під-ва | ∑ Затрат відшкодованих і / ∑ повних витрат і | ||
| 3) Адекватність | Співзалежність між витратми, потрібнимт для реалізації функції управління й повноими витратми під-ва | Витрати функції управління / повні витрати | мінімальне |
Види обліку витрат під-ва
Облік витрат на виробництво дозволяє дати їх фактичну кількісну оцінку і цим визначає його роль в контролі і управління витратами. Об’єктом обліку являються витрати, що класифікуються за різними ознаками. Важливими характеристиками обліку витрат є повнота, точність, оперативність і достовірність. Облік витрат надає управлінцям всю економічну інформацію яка необхідна для прийняття господарських рішень.
Система обліку витрат підприємства поєднує в собі три види обліку: оперативний, бухгалтерський та статистичний.
Оперативний облік обслуговує потреби повсякденного управління витратами під час реалізації підприємством його виробничої діяльності. Інформація оперативного обліку характеризує окремі господарські операції чи їх комплексні групи: випуск продукції окремими дільницями, цехами, рух деталей, напівфабрикатів у виробництві і т. п. Оперативний облік точно і докладно відображує численні якісні та кількісні характеристики господарської операції, які є несуттєвими для інших видів обліку і відповідно не відображаються в них. Саме ця властивість оперативного обліку робить його необхідним незалежно від можливості оперативного отримання інформації за іншими видами обліку. Зміст оперативного обліку завжди спрямований на управління конкретними господарськими операціями. Отже, необхідність і використання інформації оперативного обліку обмежені часом здійснення цих операцій.
Для потреб управління різними господарськими операціями застосовують різні спеціальні види оперативного обліку: оперативно-технічний; оперативно-виробничий; оперативно-торговий тощо. У системі бухгалтерського обліку здійснюється суцільне, безперервне взаємозв'язане відображення господарської діяльності підприємства, узагальнення всіх господарських операцій у вартісному вимірі. В загальній системі обліку інформаційним ядром є саме дані бухгалтерського обліку (близько 80 % усього обсягу І-інформації щодо діяльності підприємства), оскільки в ньому реєструються всі без винятку операції.
Процес реєстрації явищ та операцій, які виникають під час проведення підприємством його господарської діяльності, посідає особливе місце в будь-якому виді обліку. Для бухгалтерського обліку, враховуючи його завдання (яких нині налічується близько 30), формування обґрунтованої реєстраційної системи, тобто такої, що на належному рівні відповідає потребам господарської діяльності, з мінімальними витратами на її створення та підтримування, — питання виключної важливості. Зрозуміло, що якісне вирішення його важливе й для ефективного функціонування СУВ.
Матеріальними носіями результатів бухгалтерської реєстраційної діяльності є первинні та вторинні документи. Множина вторинних документів утворює систему облікових регістрів, з допомогою якої відбувається систематизація інформації. У бухгалтерському обліку при цьому як специфічний обліковий прийом у системі облікових регістрів використовуються бухгалтерські рахунки.
Розрізняють бухгалтерські рахунки синтетичні та аналітичні. Синтетичні рахунки являють собою узагальнені дані щодо господарських явищ і процесів. Аналітичні рахунки будуються в рамках синтетичних і відображають інформацію за ними в певному розрізі. Варто наголосити, що система бухгалтерських рахунків на підприємстві може будуватися за різними принципами. Це пов'язане з тим, що поряд із веденням обліку для власних потреб підприємство повинне вести облік, зорієнтований головним чином на зовнішніх користувачів. Зазначені види бухгалтерського обліку можна визначити відповідно як внутрішній (управлінський) та зовнішній (фінансовий) облік. Зрозуміло, що облік у системі функцій управління витратами є внутрішнім. Принципи і методи його ведення обираються підприємством самостійно.
На відміну від бухгалтерського фінансовий облік ведеться із дотриманням певних офіційних регламентів. Зокрема, для фінансового обліку в Україні встановлено єдиний національний план синтетичних рахунків. Його структура дає змогу господарським структурам досить ефективно реалізовувати інтегрований принцип у побудові системи рахунків бухгалтерського обліку в цілому, коли рахунки внутрішнього обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.
Статистичний облік формує дані про масові якісно однорідні явища. Статистичні дослідження дають змогу отримати важливу інформацію про закономірності масових господарських явищ. Щодо управління витратами, то з допомогою статистичного обліку отримують відомості стосовно використання робочого часу, виконання норм виробітку, норм витрачання матеріальних ресурсів та ін. На відміну від бухгалтерського обліку, який є суцільним, статистичний облік може бути як суцільним, так і вибірковим. Для своїх потреб статистичний облік використовує дані бухгалтерського та оперативного обліку, а також організує самостійні спостереження.
