Тема 4. Корпоративна культура і корпоративна етика

Мета: вивчити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:

- сутність понять корпоративної культури та корпоративної етики;

- місце і роль естетичного компоненту корпоративної культури;

- фактори впливу на формування корпоративної культури;

- типологію корпоративних культур;

- засоби та методи підвищення етичного рівня організації.

План вивчення теми

1. Поняття корпоративної культури і корпоративної етики. Місце корпоративної етики в системі корпоративної культури.

2. Естетичний компонент корпоративної культури.

3. Фактори, що впливають на формування певного типу корпоративної культури.

4. Типологія корпоративних культур.

5. Засоби формування єдиної корпоративної культури організації.

6. Методи підвищення етичного рівня організації.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення поставлених питань повинно ґрунтуватись на розумінні того факту, що у сучасних умовах, коли персонал стає основним ресурсом організації, дуже важливого значення набуває діяльність кожного члена колективу. Серед чинників, що сприяють трудовій активності працівників або, навпаки, що перешкоджають цьому, важливу роль грає їхня міжособистісна сумісність. Починається вона із середовища усередині організації: із культури взаємовідносин персоналу різних рівнів між собою і з керівництвом, із шанобливого ставлення керівництва до своїх підлеглих, із визнання організацією їхніх заслуг і заохочення за досягнення. Її основу складають ті ідеї, погляди та базові цінності, що розділяються членами організації. Із цінностей випливає стиль поведінки, спілкування тощо. Так формується культура організації. Якщо культура є виразом ставлення людини до навколишнього світу, то, безперечно, і людина виступає в якості суб’єкта культурної творчості. Звідси призначення її – внесення суб’єктивного смислу в історію соціальної організації. Отже, корпоративна культура постає продуктом творчості людини як суб’єкта організації.

Доцільно акцентувати увагу на тому факті, що корпоративна культура як термін застосовується для розгляду загальної культури організації, яка складається із окремих часток, окремих культур груп. Корпоративна культура спрямовує поведінку працівників на виконання статутних завдань та підтримку певного рівня відносин між учасниками процесу діяльності. На основі колективної системи цінностей виникає відповідна система норм та стандартів поведінки сукупного працівника. При цьому керівництво організації впроваджує такий арсенал стимулів, який не повинен вступати в протиріччя з корпоративною мораллю та загальнолюдськими цінностями. Корпоративна культура є організацією тих явищ діяльності (норм, вчинків), предметів (засобів, речей створених з допомогою знарядь), ідей (віри, знань) і почуттів (настанов, цінностей), які пов’язані з використанням символів. Отже, символічна оболонка людської діяльності може служити «іміджем» культури.

Важливо усвідомити, що корпоративна культура, яка створює загальну сприятливу атмосферу серед персоналу усіх рівнів, це ефемерне явище, яке не можна помацати в буквальному значенні, але чиї плоди дуже матеріальні, тому що сприяють збільшенню результативності організації. До того ж, корпоративну культуру правомірно розглядати як базисну дисципліну, оволодіння якою дозволяє керівництву глибше зрозуміти причини і фактори поведінки людей у господарській організації і на цій основі підвищити ефективність управління головним чинником діяльності організації – персоналом – і забезпечення конкурентоспроможності і виживаності організації. Цілі управління організацією і розвитку корпоративної культури спільні: забезпечити задоволення потреб суспільства, споживачів і працівників, підвищити ефективність їх праці, реалізувати економічні та інші утилітарні завдання функціонування організації.

Питання для самоконтролю

1. Що таке корпоративна культура?

2. Які складові елементи корпоративної культури?

3. Які функції виконує корпоративна культура?

4. Які фактори впливають на формування певного типу корпоративної культури?

5. У чому особливості патріархальної організаційної культури?

6. Чим вирізняється бюрократична корпоративна культура?

7. У чому полягають переваги творчого типу культури?

8. Яким чином можливо досягнути формування єдиної корпоративної культури організації?

9. Що таке корпоративна етика?

10. Яке місце займає корпоративна етика в системі корпоративної культури?

11. У чому полягає складність вирішення етичних питань на роботі?

12. Які засоби використовуються організаціями для підвищення морального рівня співробітників?

13. Яке місце займає естетичний компонент у корпоративній культурі?

14. У чому полягає зміст поняття іміджу?

15. Які чинники спливають на формування іміджу організації?

Бібліографічний список

Основна література: 2, 5, 6, 9.

Додаткова література: 2, 10, 16, 23, 24, 27, 30.

Тема 5. Службовий етикет

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- етикет як елемент культури спілкування;

- особливості культури поведінки ділової людини;

- морально-етичні та естетичні правила професійної поведінки;

- поняття та вимоги професійного такту.

План вивчення теми

1. Етикет як важливий елемент культури спілкування.

2. Культура поведінки ділової людини.

3. Морально-етичні та естетичні правила професійної поведінки.

4. Професійний такт.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні даної теми необхідно підкреслити, що службовий етикет – це загальноприйняті (або декларативно встановлені) правила соціальної поведінки у професійному спілкуванні в конкретній організації. Це система норм та атрибутів ділового етикету, притаманна конкретній організації: вимоги до естетизації внутрішнього середовища організації, стиль спілкування, стандарти спілкування, ведення справ з суб'єктами зовнішнього оточення організації, сукупність заходів щодо формування іміджу організації.

Доцільно відзначити, що службовий етикет має, з одного боку, забезпечувати нормативну регуляцію процесу спілкування нерівних за соціальним статусом партнерів шляхом вирівнювання їх позицій, але не в соціальному, а тільки в комунікативному плані. З іншого – зберігати і підтримувати певну «нерівність» партнерів, що мають різний службовий статус, для забезпечення належної субординації і дисципліни. Керівники провідних організацій звертають особливу увагу на питання ділового спілкування. Відомий американський підприємець Дж. Рокфеллер, добре розуміючи значення спілкування для ділової діяльності, казав: «Вміння спілкуватися з людьми – такий же товар, як цукор або кава. Але воно є таким важливим, що я готовий платити за це вміння більше, ніж за будь-яких інший товар у цьому світі».

Необхідно усвідомити, що сучасний загальний етикет та службовий етикет державної установи зорієнтовані на єдність форми та змісту вчинків їх посадових осіб та працівників. Тому доброзичливе ставлення до людей має бути естетично оформлене, бо будь-який вишуканий і шляхетний за намірами вчинок може за формою виглядати непривабливо й безглуздо або й втратити свій благородний моральний зміст. Найбільше це виявляється в манерах, жестах, міміці.

Важливо підкреслити, що основним принципом поведінки з точки зору службового етикету можна вважати глибоку повагу до інтересів та почуттів інших співпрацівників, усіх громадян, які переступають не лише поріг установи, а й контактують у неформальній ситуації.

Потрібно зауважити, що у багатьох зарубіжних фірмах багато уваги приділяється саме створенню сприятливого морально-психологічного клімату шляхом упровадження і дотримання певних правил етикету. У багатьох японських фірмах, офісах усі працівники сидять обличчям одне до одного, аби легше було спілкуватися. У цьому самому приміщенні працює їхній керівник, з яким у таких умовах легше розв’язувати ділові проблеми. Керівники та пересічні працівники не мають жодних відмінностей щодо умов праці та відпочинку. Це дає всім відчуття рівноправності. Багато великих фірм і корпорацій на Заході вводять до штатного розкладу психологів та спеціалістів з етики. Тепер це вже норма, а не виняток. Досвід у цьому напрямку США, Німеччини, Японії свідчить, що витрати на морально-психологічну підтримку персоналу є не тільки об’єктивно необхідними, а й такими, що окупаються. Для фірми набагато дешевше створити нормальні умови для продуктивної діяльності своїх працівників, аніж компенсувати додаткові витрати на навчання та перепідготовку нових людей або на відшкодування витрат через конфлікти й страйки. Окремі організації в Україні також мають певний досвід організації психологічної підтримки працівників. Проте поки що він упроваджується надто повільно. Більшість керівників не усвідомили необхідності морально-психологічної підтримки людей, не вистачає відповідних методичних розробок, немає коштів для розв’язання цієї проблеми.

Питання для самоконтролю

1. Що таке етикет?

2. Як співвідносяться моральні норми і етикет?

3. У чому специфіка службового етикету?

4. Яку роль відіграє службовий етикет у культурі ділового спілкування?

5. У чому проявляється рівень культури поведінки ділової людини?

6. Яке значення для діяльності організації має дотримання норм ділового етикету?

7. Які основні вимоги висуваються щодо ділового етикету у спілкуванні із співробітниками?

8. Що таке моральний конфлікт у діловому спілкування та які існують засоби його подолання?

9. Що таке професійний такт?

10. Які основні вимоги професійного такту у сучасному діловому спілкуванні?

11. У чому специфіка умов становлення сучасного ділового етикету в Україні?

12. Які перспективи становлення сучасного ділового етикету в Україні?

Бібліографічний список

Основна література: 2, 6, 9, 10.

Додаткова література: 2, 5, 10, 11, 16, 18, 19, 20, 28, 30.