Формування системи забезпечення запасними частинами

Діяльність підприємства залежить від наявності і правильного функціонування необхідного устаткування. Відмова устаткування може призвести до зниження обсягів виробництва продукції, втрати уваги клієнтів до підприємства, необґрунтованої витрати матеріалів і простою потужностей. Ось чому однією з важливих складових логістичного сервісу є підтримка устаткування та ремонтної бази запасними частинами і обмінним фондом вузлів та агрегатів.

Запасні частини — заздалегідь виготовлені деталі та вузли устаткування, призначені для заміни зношених при експлуатації з метою відновлення його робочих показників.

Розрізняють запасні частини основного і допоміжного виробництва.

Запасні частини основного виробництва — деталі та вузли устаткування, що включаються, як правило, в номенклатуру продукції підприємства і призначені для поставки (реалізації).

Запасні частини основного виробництва підприємство виготовляє самостійно, або купує їх в інших підприємств у готовому вигляді чи як напівфабрикати. У такому випадку запасні частини називають купованими (крім виробів, які отримують на умовах кооперації).

Запасні частини допоміжного виробництва — деталі та вузли устаткування, які підприємство виготовляє тільки для власних потреб. Такі запасні частини являють собою конструктивно закінчені предмети виробництва підприємства і призначені для забезпечення власних технологічних процесів.

Основні задачі, що постають перед логістичним сервісом у забезпеченні запасними частинами:

• аналіз запасних частин, що виробляються конкуруючими підприємствами;

• збирання й опрацювання статистичних даних за минулі періоди стосовно продажу запасних частин;

• узагальнення результатів і формулювання висновків;

• визначення номенклатури запасних частин, що продаються;

• економічні розрахунки, аналіз і прогнози очікуваної діяльності;

• відпрацювання стратегії торгової політики;

• опрацювання замовлень клієнтів;

• визначення постачальників;

• розробка планів розміщення замовлень на виробництво запасних частин;

• укладення договорів із постачальниками;

• розробка планових оптових цін, знижок, прейскурантів, фор­мування і видання каталогів, знижок у системі забезпечення в цілому;

• організація роботи складів;

• підготовка кваліфікованих працівників;

• організація документообігу;

• розрахунки з постачальниками та клієнтами, облік і контроль за фінансовою діяльністю.

Ефективна система забезпечення запасними частинами передбачає необхідність формування планів маркетингу і логістики запасних частин, їх координації з виробничим планом підприємства. Е. Мате визначає зміст такого плану наступним чином (рис. 8.1.):

При формуванні системи забезпечення запасними частинами враховують:

• термін служби експлуатованого устаткування окремо за кожним
роком введення в експлуатацію;

• середній термін служби устаткування даного типу в кожного споживача;

• якість паливно-мастильних матеріалів;

• кваліфікацію персоналу, який обслуговує та експлуатує устат­кування;

• технічні можливості ремонтних підприємств і якість ремонту;

• перелік деталей, що найбільш часто виходять із ладу;

• умови роботи споживачів устаткування (розташування підприєм­ства, інфраструктурне забезпечення тощо).

Попит на запасні частини зберігається на протязі терміну служби устаткування при рентабельності його експлуатації. В цілому підприємства-виробники мають гарантувати споживачам забезпечення їх за­пасними частинами протягом 10-15 років після зняття продукції із виробництва.

 

 

Рис. 8.1. План системи встановлення потреби у запасних частинах

 

Ефективність системи забезпечення запасними частинами значною мірою залежить від створення відповідної матеріально-тех­нічної бази (МТБ).

Вона визначається таким:

• змістом, призначенням, розміщенням основних її елементів;

• раціональністю зберігання окремих видів запасних частин;

• визначенням необхідних для цього видів і кількості устаткуван­ня.

Узагальнений підхід до формування МТБ представлений на рис. 8.2.

 

Рис. 8.2. Узагальнена структура формування МТБ у системі забезпечення запасними частинами

 

МТБ запасних частин визначається станом складського господар­ства. До особливостей організації зберігання запасних частин відносять до­статньо чіткий їх розподіл на групи за експлуатаційними ознаками.

Центральний склад нових, відремонтованих і відновлених за­пасних частин. На нього покладаються функції:

• отримання від постачальників нових, відремонтованих, відновле­них деталей і агрегатів;

• зберігання цих деталей і агрегатів та їх періодична поставка за призначенням;

• отримання від постачальників капітально відремонтованого вітчизняного і зарубіжного устаткування;

• зберігання і відправлення запасних частин у підрозділи підприємства.

Склад деталей і агрегатів, що погребують ремонту. Він має забезпечити:

• отримання агрегатів і деталей, що потребують ремонту чи від­новлення;

• зберігання цих деталей і агрегатів та їх подальше відправлення за призначенням у ремонт;

• здійснення заміни вітчизняного і зарубіжного устаткування, відправленого в капітальний ремонт, резервним устаткуванням;

• отримання устаткування, що потребує капітального ремонту, його зберігання та відправлення на ремонтні підприємства.

Система забезпечення запасними частинами є складною ймовірною системою. В цілому будь-яке устаткування можна розглядати як систему, що складається із великої кількості різних елементів. Вони, не зважаючи на те, що залежать один від одного, певною мірою характеризуються різними експлуатаційними показниками — безвідмовністю, надійністю, масою тощо. За цих умов у якості об'єкту управління доцільно розглядати не окрему запасну частину, а виріб в цілому. При розподілі виробу на складові частини, визначають його конструктивні елементи, які потребують найбільшої уваги з позицій забезпечення запасними частинами.

Як структурні складові визначено чотири рівні поділу виробу за принципом декомпозиції: виріб — комплект — складальна одиниця — деталь.

Відповідність елементів конкретного виробу даній класифікації та рівень їх важливості в системі забезпечення запасними частинами визначаються ретельним статистичним аналізом як усього виробу так і його основних складових.

Таким чином розробляються таблиці сервісного обслуговування певних видів устаткування. До основних розділів таблиці відносять:

1. Виріб:

• найменування, тип;

• термін експлуатації;

• умови експлуатації (споживач, регіон);

• ціна (початкова, залишкова);

• збитки від простою виробу;

• укомплектованість виробу запасними частинами;

• показники експлуатаційної надійності;

• забезпечення експлуатаційною документацією.

2. Запасна частина:

• найменування, тип;

• номенклатура;

• забезпеченість поставки (виробник, постачальник, умови тощо);

• ціна.

3. Центральний склад:

• номенклатура запасних частин;

• кількість запасних частин;

• витрати на зберігання запасних частин;

• транспортні витрати (завезення на склад, доставка);

• термін доставки;

• регіони доставки (сервісні центри).

4. Регіональний сервісний центр:

• вид сервісного обслуговування;

• склад;

• умови сервісного обслуговування;

• інформаційне забезпечення роботи (контроль, консультуван­ня тощо);

• персонал (професійний рівень, укомплектованість тощо).

Набір таких таблиць (за визначеним вище принципом декомпозиції) становить табличний комплект сервісного обслуговування виробу, де передбачається визначення об'єктів декомпозиції виробу, ресурсу до капітального ремонту, ціни, розподілу по складам тощо.

Питання для поточної перевірки знань

1. В чому основний зміст поняття «логістичний сервіс»?

2. В чому полягають основні підходи до управління логістичним сервісом на етапі розробки нової продукції?

3. В чому полягають основні підходи до управління логістичним сервісом на протязі експлуатації виробу?

4. Що таке запасні частини, та яка їх роль у організації виробни­чого логістичного сервісу?