Державний вплив на зовнішню логістику

Сторона, що купує, та сторона, що продає, не завжди вільні у виборі договірних умов, які вони хотіли б включити у контракт. На фірми часто чинять тиск державні органи, примушуючи ви­конувати певні умови, у результаті національні фірми мають здійснювати великий обсяг послуг, пов'язаних з переміщенням товарів. Головною причиною цього втручання є необхідність під­тримки курсу національної валюти та поліпшення валютного балансу.

Коли фірма поширює свою діяльність на закордонні ринки, вона змушена в роботі з іноземними партнерами враховувати рі­зні вимоги та обмеження, що висувають окремі держави.

Необхідно враховувати, що специфічною рисою інфраструк­тури товарних ринків у більшості країн є граничне сполучення децентралізованих основ і державного управління. Зарубіжний досвід свідчить, що ринкові відношення тісно зв'язані з держав­ним регулюванням виробництва та товароруху економічними та правовими моделями в інтересах розвитку власної країни й між­народних зв'язків.

Об'єктивна необхідність державної підтримки підприємств-посередників пов'язана з деякими обставинами.

По-перше, з тим, що задовольняються власні інтереси, тобто логістичні посередники повинні забезпечити з необхідним ефек­том потреби підприємств та організацій, які обслуговуються, надійність і корисність послуг, що надаються. Отже, діяльність логістичних посередників має бути орієнтована на кінцеві ре­зультати й потребує державної підтримки.

По-друге, органи державного управління покликані координу­вати інтереси посередників і підприємств, що обслуговуються, сприяти забезпеченню взаємовигідної економії витрат в системі їх взаємодії.

Щодо інфраструктури ринків товарів виробничо-технічного призначення та її найважливішого елементу – оптово-посеред­ницьких структур, що надають логістичні послуги, державне управління передбачає:

- державне прогнозування на довгострокову, середньострокову та короткострокову перспективу (стратегічне управління);

- непряме управління за допомогою економічних та право­вих методів;

- науково-методичне забезпечення розвитку інфраструктури та його координацію (індикативне управління);

- пряме управління через економічні та організаційно-правові методи регулювання товарного ринку та його інфраструктури.

Усі перелічені методи державного управління можуть бути ефективно використані, якщо ґрунтуватимуться на системі наглядів (моніторингу) та аналізі становища та показників функці­онування логістичних посередників. Ця система має відповідати таким вимогам:

• бути адаптованою до можливостей сучасних засобів переда­чі та обробки інформації;

• передбачати, що інформація має акумулюватися та обробля­тись як дискретно, так і шляхом накопичення даних, спиратися головним чином на статистичний облік, а також допоміжні відо­мості та дані дискретних опитувань.

У процесі аналізу необхідно враховувати кінцеві цілі держав­ного управління, економічну ефективність функцій управлінської підсистеми, показники, що відображають розвиток логістично-посередницької діяльності через числові та якісні оцінки. Слід також враховувати й показники соціальної ефективності сприян­ня розвитку системи логістичних структур, що полягає у викори­станні таких методів державної підтримки: рекомендаційних — через індикативні правила організації та технології господарської діяльності, координації обліку та аналізу її показників; методи непрямого управління — через економічну підтримку, пряме управління окремими елементами інфраструктури як природни­ми монополіями; пряме економічне регулювання товарного рин­ку та його інфраструктури.

На ґрунті інформації, накопиченої в процесі спостереження за станом діяльності логістичних структур і прогнозних оцінок, по­трібно здійснювати заходи щодо сприяння їх розвитку шляхом розробки методичних матеріалів інформаційного та рекоменда­ційного характеру. Вони можуть містити:

- інформацію про особливості різних логістичних посеред­ників, показники їх діяльності;

- рекомендації щодо форм і методів логістично-посередницької діяльності з підвищення її ефективності, а також з розвитку окремих видів логістичних посередників;

- інформацію про прогресивний досвід посередників з ура­хуванням інформації про їх інновації;

- інструкції або методичні положення з визначення ефектив­ності діяльності логістичних посередників.

Рекомендаційні методи державного впливу на вдосконалення ді­яльності логістичних посередників сприятимуть їх координації та взаємному забезпеченню інформацією про досвід господарювання.

Державна підтримка має також полягати в нормативно-правовому регулюванні, безпосередньо сприяти економічним умо­вам функціонування логістичних структур. Важливе значення має стимулювання логістичної діяльності. Необхідно, щоб доходи логістичних посередників були спрямовані на розвиток матеріально-технічної бази. Слід стимулювати підприємства, які прагнуть освоювати нові види обслуговування, а також ті, які беруть участь у постачаннях продукції для держа­вних потреб і в надзвичайних ситуаціях.

Поряд з рекомендаційними методами й методами непрямого управління слід використовувати й методи прямого управління. Вони полягають в організаційно-правовому регулюванні та конт­ролі за функціонуванням деяких елементів інфраструктури. До них належать транспортні термінали та пов'язані з ними посередницько-логістичні структури, механізми забезпечення поставок продукції для державних потреб. При цьому слід використовува­ти зарубіжний досвід формування державних замовлень.

Слід враховувати, що в окремих країнах державні закупівлі є важливою складовою ринкової системи, а в багатьох сегментах вони значною мірою визначають кон'юнктуру ринку (наприклад, державний попит в економіці США становить близько 20% ва­лового національного продукту й охоплює широку номенклатуру кінцевої продукції). Як свідчить практика країн Заходу, ринок державних закупівель може стати доволі дієвим інструментом державного регулювання економічних процесів.

Важливою умовою формування замовлень і розміщення по­ставок продукції для державних потреб є участь у них логістично-посередницьких організацій. Участь логістів у поставках продук­ції для державних потреб сприяє посиленню їх ролі в процесі товароруху, підвищенню ефективності в логістичній діяльності.

Під час міжнародних угод національні державні органи віді­грають важливу роль, позаяк оподатковують імпорт багатьох то­варів (митні збори). Будь-які митні збори мають бути сплачені ще до перетину кордону.

Для захисту місцевих виробників на деякі товари встановлю­ють високі ставки мита. Імпортні тарифи часом залежать від країни-відправника продукції, що впливає на вибір іноземного постачальника, а тому й створює окремим країнам привілеї.

З тарифами пов'язані імпортні квоти, тобто фізичне обмеження на кількість товарів, які можна імпортувати з будь-якої країни впро­довж певного періоду часу. Квоти встановлюють на товари, для яких не існує жодних тарифів, і вони мають на меті захистити місцевих виробників на той час, поки внутрішні ціни вищі закордонних.

Деякі держави обмежують вивіз валюти з власних країн, позаяк національна економіка може постраждати, коли впродовж тривалого часу імпорт товарів буде більший, ніж експорт. Тому на весь імпорт або його частину потрібно укласти попередню угоду.

Фірми, що працюють у кількох країнах, стають об'єктами оподаткування в кожній країні, і будь-які переміщення товарів у межах певної фірми, але з однієї країни в іншу, будуть продажем товару філією фірми цієї продукції в одній країні та купівлею цього товару іншою філією в іншій країні. Тому за кожною уго­дою визначають дохід, податок і прибуток для обох філій.

З метою регулювання експортних та імпортних постачань бі­льшість країн мають у головних портових містах свої консульст­ва. Вони є постійним джерелом інформації про імпорт, експорт і валютні регулювання, а також за певну платню складають кон­сульський інвойс — документ, який містить інформацію, що є у комерційному рахунку-фактурі.

Усі перелічені вище методи державного регулювання, як транспортування, так і торгівлі, впливають на формування між­народних логістичних потоків.

 

Питання для поточної перевірки знань

1. Назвіть форми логістичних утворень за кордоном.

2. Які функції виконує міжнародна логістика?

3. Як здійснюється вибір умов постачання матеріалів у між­народній логістиці?

4. Які види логістичних посередників діють у міжнародному сполученні?

5. Які особливості логістичних структур за кордоном?

6. У чому полягає глобалізація логістичних процесів?

7. Які бар'єри, виникають на шляху формування глобальної логістики?

8. На що має бути спрямований потенціал глобальної логістики?

9. У чому полягають особливості глобальної конкуренції?

10.Які передумови розвитку глобальної логістики?

11.Трансформація глобальних логістичних систем.

12.Що впливає на глобалізацію логістики?