Особливу роль в економічної реальності відіграє етика. Етика бізнесу являє собою вивчення відповідності моральних норм людини діяльності й цілям ділової організації. Вона не є простим набором певних моральних стандартів, а виступає інструментом аналізу й вирішенням проблем, які встають перед моральною людиною, що займається бізнесом. У рамках організаційної культури ділова етика втілюється в системі цінностей, формальних і неформальних норм і правил поведінки, властивих тому або іншому колективу, що сприяють росту ефективності його функціонування. Культура ділового спілкування сприяє встановленню й розвитку відносин співробітництва й партнерства між колегами, керівниками й підлеглими, партнерами і конкурентами.
В останні роки виникла об’єктивна необхідність підвищення «етичної свідомості» професіоналів при проведенні ними ділових операцій. Панує переконання, що існування високих етичних стандартів у бізнесі веде до одержання загального прибутку.
Бізнес-етика діє на трьох супідрядних ієрархічних рівнях:
1. Світовий рівень являє собою сукупність норм, заснованих на загальнолюдських цінностях і зафіксованих в «Принципах міжнародного бізнесу» - всесвітньому етичному кодексі, прийнятому в 1994 р. у Швейцарії представниками провідних компаній і консультантами бізнесу зі США, Західної Європи і Японії. У стислому виді вони зводяться до соціальної відповідальності бізнесу (забезпечення суспільних благ, робочих місць, підвищення рівня життя клієнтів, службовців і акціонерів, а також населення в цілому); модернізації технологій, методів виробництва, маркетингу й комунікацій; підвищенню довіри до бізнесу; повазі правових норм і забезпеченню рівних можливостей у конкуренції; визнанню пріоритету етичних норм (деякі угоди, дозволені законом, можуть бути неприйнятним і з погляду моралі); сприянню свободі багатобічної торгівлі; поважному відношенню до навколишнього середовища; відмові від протизаконних дій (хабарництва, відмивання грошей, продажу зброї терористам, наркоторгівлі).
2. Макрорівень – розглядає ступінь розвитку економічної культури в масштабі галузі або національної економіки. Ці норми й близькі до них етичні постулати реалізуються в галузевих або національних кодексах етики бізнесу, у яких мова йде про повагу приватної власності й ринкової конкуренції, вірогідності інформації, відсутності несправедливої дискримінації на ринку праці.
3. Мікрорівень - представляє філософію корпорації із системою ухвалення рішення, а також охоплює сферу міжособистісних відносин, як у бізнесі, так і усередині компанії. На даному рівні вирішуються й постійно виникаючі (особливо в сфері керування людьми) приватні етичні проблеми.
До складу культурного середовища бізнесу відносять наступні складові:
1. ПРАВО відбиває систему законодавства тієї або іншої країни, у якій закріплюються основні цінності, принципи, норми. Вивчення законодавчої бази сприяє ефективному веденню бізнесу в різних країнах, розумінню їх традицій і цінностей.
2. ПОЛІТИКА являє собою сукупність внутрішньої політики країни у всіх галузях, включаючи економіку й культуру. Від політичної стабільності або нестабільності обраного курсу, клімату для ведення вітчизняного й міжнародного бізнесу залежить успіх діяльності бізнесменів.
3. ТЕХНОЛОГІЯ охоплює область точних понять, методів, вимірів і знань. Вивчення технологічного рівня іншої держави в широкому смислі слова дозволяє одержати інформацію про рівень розвитку й потенціалі ринку, про ступінь розвитку його інфраструктури (транспорту, енергетики, телекомунікацій і т.д.), а також про те, яка ступінь урбанізації й розвитку «промислових цінностей» у населення.
Рис. 6.1. Состав культурного середовища бізнесу.
4. СОЦІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА являє собою різного роду взаємини, взаємодії між соціальними групами й окремими індивідами суспільства.
5. ОСВІТА показує рівень грамотності населення країни, його професійну підготовленість до технічного й економічного співробітництва, партнерства й т.п., щоб обґрунтовано й ефективно налагоджувати виробничо-комерційні й наукові зв’язки.
6. ЦІННОСТІ Й ВІДНОСИНИ є найважливішою складовою частиною організаційної культури економічної системи, що характеризує цільові основи філософії її існування й розвитку, що є необхідною умовою формування ефективної системи організації міжнародних комунікацій.
7. МОВА є основою формування людських груп і являє собою засіб вираження думок і почуттів, а також виконує функцію засобу комунікації.
8. РЕЛІГІЯ являє собою світогляд і світовідчування, відбиває пошуки ідеального життя й убирає в себе як погляд на мир, на дійсні цінності, так і відправлення релігійних обрядів. У світі існує багато релігій, цінності й приписання яких у різному ступені впливають і визначають економічну діяльність людей і суспільства в цілому, їхні етичні орієнтири в приватній, а також підприємницькій сфері.
В етиці бізнесу склалися чотири основні підходи до моральних проблем бізнесу, що опираються на чотири етичні напрямки.
Перший з них заснован на релігійній етиці. У його основі лежить орієнтація на абсолютні моральні цінності: «Не бреши», «Не кради», «Не лжесвідчи проти свого близького». Перші підприємці були досить релігійними людьми.
Інші три підходи в етиці бізнесу опираються на три різні етичні традиції. Одна будує свою аргументацію на основі наслідків дій (людини). Цей напрямок етичної думки називається телеологічним, найбільш відомою версією, якого є утилітаризм.
Другий напрямок моральної вчення встановлює, що основною категорією моралі є обов’язок. Третій підхід до проблем ділового життя пов’язаний з використанням в аналізі бізнесу категорії справедливості. Область застосування етики справедливості суттєво звужена. Вона розглядає проблеми пов’язані з відносинами бізнесу й суспільства в цілому, а не стосується, наприклад, проблем відносин між корпораціями. Очевидно також, що стандарти справедливості не можуть стояти вище моральних прав індивідів.
Етика справедливості виходить із положення, що всі люди по своїй природі є суспільними істотами, які повинні жити в суспільстві й створювати соціальні структури для підтримки його функціонування. Основні цінності для її представників – людська рівність і справедливість як його вираження. Внаслідок цього моральним обов’язком, як він розуміється в етиці справедливості, є підпорядкування закону, який повинен бути однаковий для всіх, прийняття слушних законів, відсутність дискримінації й привілеїв.
