Пам‘ять - властивість живої матерії, завдяки якій живі організми здатні сприймати зовнішні дії, закріплювати, зберігати і відтворювати одержану інформацію. Пам‘ять- це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття. Вона являє собою низкуряд складних психічних процесів, активне володіння якими надає людині здатності засвоювати і використовувати потрібну інформацію. Абсолютно все, що людина знає, вміє, є наслідком здатності мозку запам`ятовувати й зберігати в пам`яті образи, думки, пережиті почуття, рухи та їх системи. Пам`ять зберігає знання, а без знань немислимі ні плідна діяльність, ні успішне навчання. Пам‘ять включає такі процеси: запам‘ятовування, зберігання, забування та використання. Запам‘ятовування пов‘язане із засвоєнням і накопиченням індивідуального досвіду. Його використання вимагає відтворення запам‘ятованого. Регулярне використання досвіду в діяльності суб‘єкта сприяє його збереженню, а невикористання - забуванню.
Матеріальною основою процесів пам‘яті є здатність мозку утворювати тимчасові нервові зв‘язки, закріплювати і відновлювати сліди минулих вражень. Ці сліди створюють можливість актуалізації ситуації й відповідного збудження, коли подразника, який його викликав свого часу, безпосередньо немає. Запам‘ятовування і зберігання ґрунтуються на утворенні та закріпленні тимчасових нервових зв‘язків, забування - на їхньому гальмуванні, відтворення - на їхньому відновленні.
Пам‘ять є синтезуючим фактором сенсорних відчуттів. Слух та інші органи чуття не змогли б передавати зв’язну інформацію, якби пам’ять - у результаті збереження інформації - не надавала можливість встановлювати ці зв’язки.
Види пам’яті за характером (змістом) матеріалу, часом його зберігання та механізмом запам'ятовування подані в схемі 9.
Схема 9. Види пам‘яті
Рухова пам‘ять полягає у запам‘ятовуванні й відтворенні людиною певних рухів і має велике значення у створенні різних рухових умінь і навичок, засвоєнні усної (рухи голосотвірного апарату) та письмової мови.
Образна пам‘ять пов‘язана з формуванням чутливих образів. В залежності від того, яким аналізатором сприймається об‘єкт запам‘ятовування, розрізняють зорову, слухову, нюхову, смакову, дотикову пам‘ять.
Емоційна пам‘ять пов'язана із запам‘ятовуванням та відтворенням тих емоцій і почуттів, які людина пережила у минулому. Педагогам слід враховувати, що в різні вікові періоди частка емоційної участі в пізнавальній діяльності різна: особливо вона проявляється в учнів середнього віку (VI – IX класи). Тому так важливо саме в учнів цієї вікової групи викликати емоції під час пізнавальної діяльності.
Словесно-логічна пам‘ять, яка притаманна тільки людям, базується на спільній діяльності двох сигнальних систем, у якій головна роль належить другій. Словесно-логічна пам‘ять відрізняється від вищезазначених видів пам‘яті тим, що її подразником є слово. Змістом словесно-логічної пам‘яті є думки, поняття, судження, умовиводи, що відображають предмети і явища з їх загальними властивостями, істотними зв‘язками та відношеннями. Цей вид пам‘яті - найважливіший для навчання.
