Основні елементи сітьового графіка і їхнє призначення

У термінах теорії графів сітьова модель – це орієнтований графік без контурів, робота якого має один або кілька числових характеристик. Ребрами зображуються на графіку роботи, а вершинами – події.

До основних елементів сітьової моделі відносяться робота, подія, залежність (фіктивна робота), шлях (рис. 6.1.1.).

Робота – це будь-який трудовий процес, що супроводжується витратами часу і ресурсів (монтаж устаткування або рухомого складу в цілому і т.д.). У поняття "робота" входить також і очікування, тобто пасивний процес, що не вимагає витрат праці і матеріальних ресурсів, але займає час. До таких процесів можна віднести очікування зняття напруги, технологічні перерви, наприклад, чекання висихання після фарбування й ін.

Під роботою мають на увазі просту залежність, тобто логічний зв'язок між двома або великим числом операцій. Іноді цю залежність називають фіктивною роботою, тому що вона не вимагає витрат часу, праці та засобів.

На сітьовому графіку дійсні роботи і очікування позначаються суцільними лініями зі стрілками, а фіктивні роботи – штриховими лініями. Ці лінії не є векторами, їх креслять без масштабу, довжина і напрямок їх довільні, хоча на кресленні вони розташовуються в такому порядку, що вказує на визначену послідовність виконання операцій.

Подія являє собою підсумок якоїсь діяльності, проміжний або остаточний результат виконання однієї або декількох робіт, що дозволяють приступити до виконання наступних. Наприклад, подія „Якір тягового двигуна відремонтований” означає, що можна приступити до зборки тягового двигуна, а подія „Тяговий двигун зібраний” — що можна почати його іспит і т.д. Подія на відміну від роботи не є процесом. Вона не має тривалості, тому що відбувається миттєво і не супроводжується витратами часу і засобів. На сітьовому графіку події зображують у вигляді кола з порядковими номерами, розділеними на 4 сектори. У лівому секторі вказується ранній початок наступної роботи, у правому – пізнє закінчення попередньої роботи, у нижньому – номер події, у верхньому – повний резерв часу. Кожна робота сітьової моделі має свій код, що складається із номерів її початкової (i) та кінцевої події (j). При цьому, номер початкової події (i), з якої виходить робота, має бути завжди меншим за номер кінцевої події (j), котра знаходиться у вістрі стрілки роботи (i-j), що розглядається (рис. 6.1.1).

Крім перерахованих основних елементів у сітьових моделях використовуються на­ступні поняття:

– подія I, з якої починається сітка, називається вихідною, а роботи, що починаються з неї, — вихідними (або початковими);

– роботи й залежності (h-i), які безпосередньо передують роботі (i-j), що розглядається, називаються попередніми, а їх початкові події (h)— попередніми подіями;

– роботи й залежності (j-k), які безпосередньо слідують після закінчення (в події j) роботи, що розглядається (i-j), і виходять із її кінцевої події (j), називаються наступними (подальшими), а кінцеві події (k)цих робіт і залежностей – наступними (подальшими);

– подія C, якою завершується сітьова модель, є завершальною, а останні роботи та залежності, для яких завершальна подія C є (одночасно) і кінцевою, називають завершальними. Подія C не має наступних робіт та подій і відображає кінцеву мету комплексу робіт, внесених у дану сітку.

Будь-яка неперервна послідовність робіт між двома подіями називається шляхом. У сітьових моделях розрізняють:

ü повний шлях (I-C) – неперервну послідовність робіт між вихідною (I)та завершальною (C)подіями;

ü неповний шлях — неперервну послідовність робіт між двома будь-якими

подіями сітьової моделі;

ü попередній шлях — неперервну послідовність робіт від вихідної (I) до даної події;

ü наступний шлях — неперервну послідовність робіт від даної події до завершальної (C).

Шлях сітьового графіка характеризується сукупною тривалістю робіт, що його утворюють. Як правило, сітьовий графік має декілька повних шляхів, які відрізня­ються переліком робіт, що їх утворюють, та загальною тривалістю. Повний шлях, який має найбільшу тривалість, називається критичним шляхом сітьового графіку. Всі роботи і події, що розташовані на критичному шляху, називаються кри­тичними. Ті з повних шляхів, які за своєю тривалістю близькі до критичного, можуть утворювати підкритичні шляхи сітки.

Критичний шлях на графіку показується стовщеними стрілками. Критичні роботи – потенційно „вузькі” місця плану з усіма наслідками, що випливають.

Число робіт у сітьовому графіку залежить від ступеня його деталізації, обумовленої обсягом і складністю розробки, можливостями обчислювальної техніки і структурою керівництва. На критичному шляху лежать ті роботи, у яких відсутній резерв часу. При розрахунках сітьових графіків застосовують табличний метод розрахунку, що більш наочний і компактний, використовуючи різні форми таблиць і прийоми їхнього заповнення.