Будь-яка проблемна ситуація складається в реальному житті. Вона, як правило, містить найбільш гостре протиріччя між будь-якими елементами процесу.
Визначенню проблеми попереджує діагноз проблемної ситуації, кваліфікація її масштабів, гостроти, а також тенденції, яка стоїть за проблемою. Для визначення суті конкретних проблем в цілях їх наступного дослідження велике методологічне значення має класифікація проблем (табл. 4).
Таблиця 4.
Класифікація проблем
| За масштабом | За гостротою | За типом тенденцій | За швидкістю розвитку |
| Локальні | Неназрівші | Деструктивно-деградаційні | Тривалі |
| Регіональні | Актуальні | Трансформаційні | Активні |
| Національні | Гострі | Інноваційні | Суперактивні |
Отже, за масштабом, проблеми діляться на локальні, або мікро соціальні; регіональні, що охоплюють окремі регіони; національні, що мають загальнонаціональні масштаби і ті, що впливають на національну безпеку країни.
За гостротою проблеми класифікуються на неназрівші, які проявлять себе в майбутньому, а зараз потребують профілактики, актуальні, тобто назрівши, і гострі, що вимагають термінового вирішення.
За типом тенденцій розрізняють проблеми деструктивно-деградаційні, визначаючі негативні руйнівні процеси; трансформаційні, що фіксують трансформацію соціуму, його перехід із однієї якості в іншу; інноваційні, пов’язані з різними аспектами нововведень.
За швидкістю розвитку розрізняють проблеми тривалі, тобто ті, що розвиваються помалу, активні – відрізняються динамізмом, і суперактивні – наростають надзвичайно швидко.
Класифікація соціальних проблем суттєво впливає на визначення методології і інструментарію їх дослідження, а також на характер практичного використання отриманих результатів. Проблема являє собою деяке незадоволення потреби: в товарах і послугах, цінностях культури, діяльності, самореалізації особистості і т. д.
В дослідженні категорія „проблема” виконує такі важливі функції: актуалізації, що придає дослідженню суспільну значимість, адже будь-яке дослідження актуальне настільки, наскільки масштабно загострена проблема що вивчається.; регуляції, як вихідний пункт дослідження вона суттєво впливає на розробку всіх розділів програми дослідження; прагматизації, полягає в тому, що коректне формулювання проблеми забезпечує практичний ефект всього дослідження, а також визначає зону впровадження висновків і практичних рекомендацій.
Формулювання проблеми беззаперечно тягне за собою визначення об’єкта дослідження – визначеної частини реальності, яка містить в собі гносеологічну і пізнавальну проблему. При цьому в ході опису об’єкта дослідження необхідно вирішити наступні питання.
По-перше, потрібно вияснити просторово-тимчасову визначеність об’єкта. Важливо визначитись також з часовими границями об’єкта.
По-друге, необхідно давати розвернуту характеристику змісту об’єкта, який визначає визначення типу об’єкта (загальність, взаємодопомога, діяльність, інститут, професія і т. д.).
При формуванні предмета дослідження, створюються умови, необхідні для наукової експертизи даного дослідження, визначення ступеня його наукової новизни в порівнянні з подібними дослідженнями, які були проведені раніше іншими дослідниками.
Після обґрунтування проблеми, визначення об’єкта і предмета дослідження стає можливим сформулювати його ціль і задачі. Ціль дослідження полягає в пізнанні проблеми. Але сама по собі проблема є не що інше, як протиріччя. Тому в дослідженні необхідно виділяти мінімум як три підцілі:
- передбачає вивчення однієї сторони протиріччя;
- передбачає вивчення другої сторони протиріччя;
- вияснення їх співвідношення.
Крім основних цілей можуть бути і неосновні, які носять допоміжний, або обслуговуючий характер. Обов’язковим атрибутом більшості досліджень є практичні цілі, через які реалізується практично-перетворююча функція дослідження.
Щоб полегшити досягнення мети її розбивають на прості складові – задачі дослідження, які є засобом вирішення основних питань всього дослідження. Задачі, як і цілі, підрозділяються на основні і допоміжні, теоретичні і практичні.
На перших етапах дослідження пошуковцю необхідно мати справу з категоріальними поняттями, які входять в склад проблеми і складають характеристику об’єкта та предмета наукового пошуку.
А, отже, поняття – це думка, яка відображає в узагальненій формі предмети і явища дійсності та зв’язки між ними шляхом фіксації загальних і специфічних ознак, в якості яких виступають властивості предметів і явищ та відношення між ними. Кожне поняття має визначений зміст (тобто сукупність ознак), ядром якого є його суттєві ознаки. Об’єм – сукупність відображених в ньому предметів. Між змістом і об’ємом поняття існує визначене співвідношення: із збільшенням змісту зменшується об’єм поняття, і навпаки.
Для попередження помилок при інтерпретації понять, які можуть вплинути на достовірність результатів дослідження, необхідна спеціальна перевірка емпіричною інтерпретацією.
Емпірична інтерпретація загального поняття здійснюється, як правило, в декілька етапів (ри
Операціоналізація направлена на створення обґрунтованого інструментарію вимірювання. Вона передбачає наступні етапи: опис переліку змінних (показників); побудова одиниць, шкал індексів вимірювання змінних; перевірку шкал та індексів на надійність.
Отже, гіпотеза в дослідженні – це науково обґрунтована пропозиція про структуру досліджуваних об’єктів, характер елементів і зв’язків, що утворюють ці об’єкти, механізм їх функціонування і розвитку.
