Організація вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності

Методологічні положення щодо класифікації та аналізу економічної активності населення

 

Визначення термінів

Безробіття – явище, коли частина економічно активного населення є бездіяльною (не працює) через відсутність відповідної роботи.

Безробітні (за методологією МОП)– особи, які не мають роботи, активно її шукають і готові приступити до неї впродовж наступних двох тижнів.

Безробітні зареєстровані – громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Безкоштовно працюючі члени сім`ї – особи, які працюють без оплати на сімейному підприємстві, що очолює родич (у випадку, якщо ця діяльність відноситься до економічної).

Вибіркові обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності (обстеження робочої сили) – обстеження, що проводяться за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками (фахівцями з інтерв’ювання), шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15 – 70 років, які входять до складу домогосподарств.

Домашнє господарство– це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують і витрачають кошти.

Економічно активне населення (робоча сила) – особи віком 15 – 70 років, які протягом певного періоду часу забезпечують пропозицію робочої сили на ринку праці.

Економічно неактивне населення (населення поза робочою силою) – особи, які не мають роботи і не займаються її пошуками, тобто не можуть бути класифіковані як „зайняті” або „безробітні”.

Зайнятість – це економічна діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Незайняте населення – особи у віці 15–70 років, які протягом обстежуваного тижня були безробітними або економічно неактивними.

Працюючі за наймом (наймані працівники) – особи, які уклали письмовий (або усний) трудовий договір (контракт) з адміністрацією підприємства, установи, організації, фізичною особою про умови й оплату трудової діяльності.

Працюючі не за наймом у секторі самостійної зайнятості – особи, які, на відміну від найманих працівників, самостійно здійснюють свою трудову діяльність на базі організації та ведення господарської діяльності фізичної або юридичної особи, відповідають за результативність та ефективність цієї діяльності, а також за виконання зобов'язань по відношенню до інших осіб, зокрема щодо виконання умов трудових договорів з найманими працівниками тощо.

Робота (зайняття) – будь - яка діяльність у межах виробництва, визначена Системою національних рахунків (СНР), яка охоплює все ринкове виробництво, а також деякі види неринкового виробництва.

Робота за наймом – це така робота, при якій особа укладає явний (письмовий або усний) трудовий договір, що гарантує їй базову винагороду, яка прямо не залежить від доходу одиниці, де вона працює (ця одиниця може бути підприємством, корпорацією, державним закладом чи домашнім господарством).

Робота на власному підприємстві – це робота, винагорода від якої прямо залежить від прибутку або можливості його одержання.

Роботодавці – це особи, які працюють на власному підприємстві із залученням на постійній основі найманих працівників.

Робочий час – це час, пов'язаний з виробничою діяльністю і який вимірюється впродовж визначеного обстежуваного періоду.

Самостійно зайняті – це особи, зайняті індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю, яку здійснюють самостійно, тобто без залучення постійних найманих працівників.

 

Загальні положення

Інформація щодо економічної активності населення, зайнятості та безробіття населення має різноманітні напрями використання.

У міжнародній практиці виділяють два важливі завдання статистики економічної активності населення:

– вимірювання кількості людських ресурсів, використання робочого часу для макроекономічного аналізу та моніторингу розвитку людських ресурсів;

– вимірювання зв'язку між зайнятістю, доходом та іншими соціальними й економічними характеристиками з метою розроблення та реалізації політики у сфері зайнятості, доходів населення та його професійної підготовки.

Перше завдання – збір даних про економічно активне населення відноситься до економічного аспекту, а друге – до соціального.

З економічної точки зору головною метою збирання даних щодо економічно активного населення є отримання базової інформації щодо розміру та структури робочої сили країни. Дані, які збирають у різні моменти часу, забезпечують основу для спостереження за тенденціями та змінами на ринку праці. Зазначені дані, доповнені інформацією щодо інших питань економічного розвитку, створюють основу для оцінки й аналізу макроекономічної політики Уряду.

У 2003 році Україна приєдналася до Спеціального стандарту поширення даних (ССПД) Міжнародного валютного фонду, в рамках якого поряд з іншими показниками щоквартально оприлюднюються показники зайнятості та безробіття населення, заробітної плати і доходів, методологія яких відповідає стандартам МОП. Зазначені дані використовують для оцінки економічних політик країн, підтримки діяльності міжнародних фінансових ринків, проведення правильної кредитної політики.

У соціальному аспекті інформація щодо зайнятості та безробіття населення дозволяє оцінити пропозицію робочої сили та використання людських ресурсів у виробничому процесі.

Показники економічної активності населення використовують для:

– аналізу соціально-економічної ситуації в країні, зокрема для характеристики стану ринку праці;

– здійснення розрахунків макроекономічних показників, а також міжнародних порівнянь;

– забезпечення вимог спеціального стандарту поширення даних, роз-робленого МВФ;

– моніторингу ефективності реалізації державної політики на ринку праці;

– розробки й оцінки виконання державних програм зайнятості та програм соціально - економічного розвитку та ін.

Деякі критерії зайнятості та безробіття, передбачені міжнародними стандартами, можливо застосувати лише під час особистого опитування, тобто здійснення обстеження домашніх господарств. Обстеження домашніх господарств – це найбільш гнучкий інструмент збору статистичної інформації, який дозволяє задовольнити потреби різноманітних користувачів у необхідній інформації та здійснювати міжнародні порівняння.

 

Організація вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності

Джерелами інформації про зайнятість і безробіття (економічно активне населення) можуть бути:

1) переписи населення;

2) вибіркові обстеження домашніх господарств;

3) переписи та вибіркові обстеження підприємств;

4) адміністративні дані.

Названі джерела інформації відрізняються охопленням і періодичністю, складністю, вартістю робіт, якістю й оперативністю даних, а тому їх доцільно взаємодоповнювати.

Важливим інструментом збору статистичної інформації є вибіркові обстеження домашніх господарств.

У відповідності до Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 № 326, та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.07.1995 № 430 - р органи державної статистики у жовтні 1995 року вперше провели обстеження домашніх господарств із питань зайнятості та безробіття (згідно з термінологією, що її застосовують у міжнародній практиці „обстеження робочої сили”).

Мета обстеження – отримання даних щодо складу і структури робочої сили, вимірювання обсягів зайнятості та напрямів діяльності населення, а також визначення реального рівня безробіття, який ураховує загальний обсяг пропозиції робочої сили та застосовується як важливий показник аналізу поточного стану економіки країни.

Робота з підготовки обстежень робочої сили розпочалась ще у 1992 році та проводилась спільно з фахівцями Статистичного бюро Міжнародної організації праці (МОП). Для формування вибіркової сукупності, відпрацювання організаційних і методологічних положень, інструктивних матеріалів у листопаді 1993 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 922 - р, в усіх регіонах країни було проведено експериментальне вибіркове обстеження, яке охоплювало 0,1% населення країни.

Упродовж 1995–1998 років здійснювалося становлення організаційних і формування методологічних засад обстеження, тому воно проводилося лише один раз на рік у жовтні або листопаді. Практичний досвід проведення щорічних обстежень і аналіз отриманих результатів показали, що діючий на той час план вибірки мав недоліки та потребував удосконалення. Для проведення названих обстежень наймали тимчасових працівників, що певною мірою впливало на якість первинної інформації, а період обробки відповідних даних тривав майже рік. Звичайно, що внаслідок такої ситуації інформація частково втрачала свою актуальність, особливо з точки зору її застосування для цілей короткотермінового прогнозування. Крім того, така система не дозволяла оцінити зміни, що притаманні ринку праці впродовж року.

З урахуванням зазначеного, а також зважаючи на високий рівень зацікавленості користувачів у надійній та своєчасній інформації про ринок праці, з 1999 року обстеження робочої сили стали проводити зі щоквартальною періодичністю (наказ Держкомстату України від 22.02.1999 №75). Вибіркова сукупність була сформована за рекомендаціями експертів Світового банку та МОП і становила близько 30 тисяч домогосподарств із щоквартальною 25% ротацією.

На виконання наказів Держкомстату України від 19.02.2003 № 40 „Про впровадження нової системи організації проведення вибіркових обстежень населення (домогосподарств)” та від 15.10.2003 № 344 „Про затвердження форм державного статистичного вибіркового спостереження з питань економічної активності населення та порядок їх заповнення” з січня 2004 року обстеження почали проводити з місячною періодичністю.

Проведення зазначених обстежень передбачає комплекс організаційних заходів і підготовчих робіт:

1) методологічного характеру: формування вибіркової сукупності домогосподарств; розробку, затвердження інструментарію, що включає анкети, картки до них, вказівки для фахівця з інтерв’ювання, лист - звернення до населення;

2) організаційного характеру:

– затвердження та тиражування інструментарію;

– проведення інструктивних нарад з питань організації та методології проведення обстеження для працівників територіальних органів державної статистики;

– навчання фахівців із інтерв’ювання з проведення обстежень;

– здійснення роз’яснювальної роботи серед населення;

– актуалізація відібраних для обстеження домогосподарств;

– збір інформації шляхом безпосереднього опитування громадян за місцем їх постійного проживання;

– польовий контроль роботи фахівців із інтерв’ювання;

– обробка інформації (первинний контроль, кодування; агрегація);

– розрахунок вагових коефіцієнтів і отримання на їх базі оцінок показників, що розповсюджені на генеральну сукупність населення у віці 15 – 70 років;

– розробка показників якості інформації та її репрезентативності для різних рівнів використання;

– узгодження даних вибіркового обстеження з відповідними показниками, отриманими з інших джерел інформації;

– побудова таблиць для публікації та підготовка аналітичних матеріалів.

Для проведення обстежень у 2004–2008рр. був суттєво вдосконалений план територіальної вибірки, в основу побудови якого були покладені результати Всеукраїнського перепису населення 2001 року й сучасні міжнародні та вітчизняні наукові розробки.

На 2009–2013 роки запроваджено нову територіальну вибірку, принципи формування якої викладені у Методиці формування вибіркових сукупностей для проведення у 2009 – 2013рр. вибіркових обстежень населення (домогосподарств): умов життя домогосподарств, економічної активності населення та сільськогосподарської діяльності населення у сільській місцевості, затвердженій наказом Держкомстату України від 14.08.2009 № 308.

Обсяг щомісячної вибіркової сукупності домогосподарств у 2004–2008рр. у середньому становив 18,5 тис. домогосподарств, а у 2009–2013рр. він становить 16,6 тис. домогосподарств.

Вибіркова сукупність домогосподарств формується з урахуванням схеми ротації, за якою кожне відібране домогосподарство опитують 6 разів: три місяці поспіль, потім дев’ять місяців не опитують, після чого опитують ще три місяці.

Опитування населення проводять за допомогою відповідного інструментарію, який розробляли згідно з методологічними вимогами МОП.

Форма № 1-ЕАН „Анкета вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності” та картки до неї.

Анкета побудована за принципом логічної послідовності запитань, відповідно до яких населення класифікують за трьома основними групами економічної активності: зайняте, безробітне або економічно неактивне.

Осіб, визначених під час інтерв’ю як зайнятих, опитують щодо виду економічної діяльності, статусу зайнятості, професії, тривалості робочого часу, причин тимчасової незайнятості тощо. Безробітні – стосовно причин їхньої незайнятості, тривалості та способів пошуку роботи, готовності приступити до роботи тощо. Економічні неактивні –про причини їхньої незайнятості, готовності приступити до підходящої роботи та ін.

Форма № 2-ЕАН „Анкета домашнього господарства” та картки до неї.

Ця форма передбачає збір соціально-демографічних характеристик респондентів: стать, вік, сімейний стан, освіта, громадянство та ін.

Обстеження проводять за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками уніфікованої мережі (фахівці з інтерв’ювання) шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15–70 років, які проживають у відібраних домогосподарствах.

При цьому не охоплюють населення, яке проживає в інституціональних закладах (місцях позбавлення волі, будинках - інтернатах, будинках для осіб похилого віку тощо).

З метою підвищення якості первинної інформації здійснюють контроль роботи фахівців з інтерв’ювання та проводять навчання з організаційних і методологічних питань обстеження.

Реалізація комплексу заходів, направлених на вдосконалення методології та організації обстеження, дозволила підвищити якість інформаційної бази щодо ринку праці.

Відповідні розрахунки свідчать про високий рівень надійності показників економічної активності, зайнятості та безробіття як для рівня України в цілому, так і за виділеними для загальнонаціонального рівня розрізами. Наприклад, коефіцієнт варіації для оцінки середньорічної чисельності економічно активного населення у віці 15–70 років для рівня України у 2009 році дорівнював 1,0% що свідчить про високу надійність оцінки. Проте регіональні дані особливо для показника рівня безробіття не є достатньо надійними. Як свідчать результати аналізу надійності цього показника за 2009 рік, для дев’яти регіонів величини коефіцієнта варіації рівня безробіття не перевищують 10%, для дванадцяти регіонів його значення знаходяться в межах 10%–15%, ще для шести регіонів величина коефіцієнта варіації перевищує 15%.

Крім того, через незначний обсяг представлення у вибірці неможливою є деталізація показників економічної активності, зайнятості та безробіття до рівня районів та міст обласного (республіканського) значення на основі матеріалів обстеження робочої сили.

Органи державної статистики активізують зусилля з популяризації даних про економічну активність, зайнятість і безробіття шляхом розповсюдження статистичних, аналітичних та методологічних напрацювань серед користувачів інформації всіх рівнів.

Перспективним напрямом щодо розширення інформаційної бази за основними показниками економічної активності населення для субрегіонального рівня є робота з підвищення якості оцінок зайнятості та безробіття шляхом гармонізації даних із різних джерел інформації із застосуванням методів статистико - математичного моделювання.