| Етапи кар'єри | Вік | Потреби досягнення мети | Моральні потреби | Фізіологічні і моральні потреби |
| 1. Підготовчий | до 25 | Навчання та випробування на різних роботах | Початок самоствердження | Безпека існування |
| 2. Адаптація | до 30 | Освоєння роботи, розвиток навичок, формування кваліфікації | Самоствердження і початок досягнення незалежності | Безпека існування і пристойний рівень оплати праці |
| 3. Просування | до 45 | Зростання кваліфікації і досвіду, набуття нових навичок та кар'єрне зростання | Зростання самоствердження, досягнення більшої незалежності, початок самореалізації | Здоров'я та високий рівень оплати |
| 4. Збереження | до 55 | Пік вдосконалення кваліфікації, навчання молоді | Стабілізація незалежності і зростання самореалізації | Підвищення рівня оплати праці і зацікавленість до інших джерел доходів |
| 5. Завершальний | до 60 | Підготовка до виходу на пенсію, підготовка зміни, підготовка до нового виду діяльності | Стабілізація самореалізації | Збереження рівня оплати праці та підвищення зацікавленості до інших джерел доходу |
| 6. Пенсійний | після 60 | Заняття новим видом діяльності | Самореалізація в новому виді діяльності | Здоров'я, розмір пенсії та інші джерела доходу |
Планування кар'єри
Планування кар'єри є однією із функцій відділу персоналу організації. Це визначення майбутнього розвитку працівника, етапів досягнення намічених цілей та просування по службі.
Першим кроком у плануванні кар'єри є визначення інтересів, схильностей, можливостей і навичок особистості. Кар’єра кожної особистості проходить певні етапи і тут важливі те, щоб менеджери розуміли характер та природу кожного етапу. Це важливо тому, що етап, на якому знаходиться працівник впливає на його знання та переваги у виборі конкретної роботи.
Едгард Шейн підкреслює, що планування кар'єри — це процес повільного розвитку професійної самоконцепції і самовизначення у термінах власних здібностей, талантів, мотивів, потреб та цінностей. Він стверджує, що, оскільки працівник знає себе краще, ніж хтось, то він сам формує пункти своєї кар'єри.
Ключові моменти кар'єри важко передбачити тому, що вони еволюційні й є результатом процесу відкриття. Деякі люди не можуть визначити ключові моменти своєї кар'єри до того часу, поки не зіткнуться з необхідністю зробити головний вибір. Наприклад, зайняти місце у керівництві підприємства, або припинити свій бізнес з самого початку.
На визначення ключових моментів кар'єри впливає досвід минулої роботи людини, її інтереси, турботи про сім'ю, здібності та орієнтації, які показують, що є найбільш важливим для неї у даний момент.
Рис. 2. Зразок кар’єрограми
При плануванні кар'єри порівнюються потенційні можливості, здібності цілі працівника з вимогами організації, її стратегії планами розвитку.
В результаті планування розробляється програма (план) професійного і посадового зростання кожного працівника організації. Складається професіограма, в якій фіксується перелік позицій поступового розвитку працівника і шлях (термін), який він повинен пройти, для того, щоб одержати необхідні знання, досвід, оволодіти потрібними навичками не тільки для ефективної роботи за даною посадою, а й для підготовки просування на вишу посаду.
Плануванням кар'єри працівника займаються:
- сам працівник;
- менеджер по персоналу;
- лінійний менеджер.
Кожен з них передбачає для конкретного працівника заходи щодо планування його кар'єри.
Сам працівник передбачає такі заходи:
1) первинне орієнтування в організації;
2) вибір структурного підрозділу і майбутньої посади;
3) виконання роботи на призначеній посаді;
4) оцінка перспектив і проектування зростання;
5) реалізація заходів зростання.
Менеджер по персоналу передбачає такі заходи:
1) оцінка працівника при прийманні на роботу;
2) визначення робочого місця працівника;
3) оцінка праці і потенціалу працівника;
4) відбір у резерв на посаду;
5) додаткова підготовка працівника;
6) розробка програми роботи з резервом;
7) просування працівника по службі.
Безпосередній (лінійний) менеджер працює за такою програмою:
1) оцінка результатів праці працівника;
2) організація професійного розвитку;
3) оцінка мотивації праці;
4) внесення пропозицій щодо стимулювання;
5) внесення пропозицій про пересування на вищу посаду.
При розробці заходів планування кар'єри працівника необхідно враховувати не тільки його особисті якості (освіта, кваліфікація, відношення до роботи, система внутрішньої мотивації), а й такі умови:
1. Найвищою точкою кар'єри є вища посада у конкретній організації.
2. Довжина кар'єри визначається кількістю вищих посад на шляху від першої, яку працівник займає у даний час, до вищої точки.
3. Співвідношення кількості посад на вищому ієрархічному рівні до кількості посад, на яких працюють претенденти у даний момент своєї кар'єри. Це показник рівня позиції.
4. Співвідношення кількості вакансій на вищому рівні до кількості претендентів. Це показник потенційної мобільності.
5. Наявність перспективної або тупикової кар'єри. У працівника може бути довга кар'єрна лінія, або дуже коротка, тому менеджер по персоналу ще при прийманні кандидата на роботу повинен визначити можливу кар'єру і обговорити її з кандидатом, виходячи із індивідуальних особливостей та специфіки мотивації. Одна і та ж кар'єрна лінія для одних працівників може бути як привабливою, так і нецікавою, а це суттєво впливає на ефективності діяльності працівника.
Рис. 3. Процес планування кар’єри в організації
Таким чином, планування кар'єри в організаціях здійснюється шляхом порівняння особистих бажань у галузі своєї кар'єри з можливостями їх задоволення доступними заходами.
Регулювання просування — це наслідок особливого виду діяльності, пов'язаної з такими можливостями.
Планування кар'єри передбачає визначення засобів для досягнення бажаних результатів. Процеси, що проходять при плануванні кар'єри наведені на схемі. Відповідальність за виконання планових заходів лежить як на організації, так і на працівникові.
Керівник підрозділів повинні надавати своїм працівникам інформацію про потреби і можливості організації у кадровому забезпеченні не тільки у межах свого підрозділу, а й по організації в цілому.
Ефективною практикою інформування про наявність вакансій в організації є не тільки об'ява на дошці оголошень, а і виконання таких умов:
- інформація повинна бути не тільки про вакантні посади, а й про здійснені переміщення та призначення;
- об'яви в організаціях повинні бути зроблені за 1 місяць до об'яви про зовнішній набір;
- вибори повинні бути відкритими і обов'язковими;
- вимоги до претендентів на посаду повинні бути чітко сформульованими;
• забезпечення рівної доступності та можливості для кожного претендента для участі в конкурсі;
• кожен претендент, який не одержав переваг, повинен бути повідомлений про причини відмови.
Планування кар'єри менеджерів здійснюється на основі поетапної функціональної і організаційної підготовки, тому що їм необхідно мати різносторонній досвід у різних сферах управління. Базою планування кар'єри є досвід просування працівників за посадовими рівнями. Зміст функцій кожної посади передбачено у посадових інструкціях.
Поетапне просування в межах функціональних служб пов'язується зі стажем роботи на відповідному етапі.
Працівник, який не відповідає вимогам вищого етапу в обумовлений строк відсторонюється від подальших можливостей просування.
Головною задачею планування і реалізації кар’єри є забезпечення взаємодії всіх видів кар’єр, і це передбачає виконання ряду конкретних задач:
1. Пов’язати цілі організації і цілі окремого працівника.
2. Планувати кар’єру конкретного працівника з урахуванням його специфічних потреб і виробничої ситуації.
3. Забезпечувати відкритість процесу управління кар’єрою.
4. Усувати „глухі кути”, з яких фактично немає можливостей для подальшого розвитку працівника.
5. Вивчати кар’єрний потенціал працівників.
6. Формувати наочні і зрозумілі критерії службового зростання, що використовується в конкретних кар’єрних рішеннях.
7. Використовувати обґрунтовані оцінки кар’єрного потенціалу працівників з метою скорочення нереалістичних сподівань.
