Поняття, значення, сутність

У будь-якій системі управління, в тому числі й у системі органів прокуратури, розробляється і приймається величезна кількість рішень, що стосуються як роботи у сфері управління в цілому, так і питань, що виникають при здійсненні прокурорського нагляду. Тобто весь процес управління складається з безупинного ланцюга рішень.

Управлінське рішення – це програма дій, виражена у формі розпорядження (директиви), що містить постановку цілей, визначає трудові і матеріальні ресурси, шляхи і засоби досягнення цих цілей, а також форми організуючої діяльності суб’єктів і об’єктів управління в реалізації рішень.

Якимчук М.К. розглядає управлінські акти і управлінські рішення, як однорідні поняття, проте акцентує увагу на тому, що акти управління як один з видів правових форм управління необхідно відрізняти:

- по-перше, від іншого виду правових форм управління – документів управлінського характеру: планів, поло­жень. Дані документи без затвер­дження наказом Генерального прокурора України, прокурора прокуратури обласного рівня, міської, районної та прирівняної до неї прокуратури не мають юридичної сили, але затверджені, вони в преважній більшості є змістовною частиною нормативних актів управління

- по-друге, від організаційних (не правових) форм управлін­ня. Серед них:

1) управлінські документи, які носять реординаційний характер, тобто є інструментом зв'язків типу "об'єкт - суб’єкт", які мають інформаційний характер: повідомлення (про хід та результати слідства), статистичні звіти і пропозиції, клопо­тання, рапорти, узагальнення, записки, довідки, протоколи засі­дань, рекомендації, доповідні записки, усні доповіді;

2) докумен­ти, які с засобом реєстрації, обліку і контролю виконання актів управління та здійснення функцій управління: журнали, контрольні картки, комісійні акти, папки, схеми, графіки тощо.

Велика кількість науковців, поділяють думку Якимчука М.К. ототожнюють поняття управлінський акт та управлінське рішення, проте в науковій літературі немає загальної дефініції терміну «управлінське рішення». Так, В.С.Основін під управлінським рішенням розуміє акт (письмовий чи усний) органу управління чи відповідного керівника, в якому перед об'єктом уп­равління ставляться загальна мета і проміжні завдання для її до­сягнення, зазначаються засоби, способи і терміни здійснення кон­кретних завдань. Д.Н.Бахрах характеризує управлінське рішення як вибір мети і засобів її досягнення; як правило, воно носить обов'язковий, владний характер, тобто зобов'язує, забороняє, уповноважує, а також може містити рекомендації, методичні вказівки, заклики тощо.

Так, ми бачимо, що визначення управлінського акта в науковій літератури є досить дискусійним. Що стосується саме управлінських рішень в органах прокуратури, то на сьогодні однозначного визначення цього поняття ми також не маємо.

Мичко М.І. визначає, що прокурорсько-управлінський акт як владно-нормативний чи владно-розпорядчий акт компетентної посадової особи прокурорської системи, викладений у встановленій формі, який стосується підпорядкованих органів і працівників і спрямований на підпорядкування їх діяльності та реалізацію завдань і функцій прокуратури. На думку О.Ф.Смирнова, управлінське рішення в органах прокуратури — це прийнятий у встановленому порядку і визначеній формі акт реалізації владно-розпорядницьких повноважень прокурора індивідуальної чи загальної властивості, спрямований на вдоско­налення системи управління прокуратурою з метою забезпечення оптимальних умов спільної комбінованої діяльності.

Дане визначення не охоплює питань, які вирішуються індивідуальними рішеннями управління, а лише прийнятне для визначення нормативних актів управління в органах прокуратури.

Тому перш ніж давати визначення, Якимчук М.К. зазначає, що необхідно проаналізувати ознаки та вимоги, що ставляться до усіх актів управління в органах прокуратури.

Для прийняття управлінських рішень, як правило, передбачена юридична форма, тобто визначене правове зовнішнє вираження. І це зрозуміло, тому що управлінське рішення в органах прокуратури, яка є одним з різновидів державних органів, за своєю суттю є юридичним актом, який обов'язково містить владне волевиявлення суб'єкта управління, обов'язкове для об'єкта. Обов'язковість однобічних розпоряджень суб'єкта управління припускає надання їм належного юридичного вираження; тому відповідне розпорядження стає юридично обов'язковим. Отже, акти управління є правовими. Так, Якимчук М.К. вказує, що ознаки актів діяльності, можна поділити на такі, які є спільними для всіх управлінських рішень, та такі, які є специфічними, властивими лише актам управління в органах прокуратури.

Акти управління в органах прокуратури мають всі загальні ознаки, властиві правовим актам управління. Такими ознаками є:

1) зумовленість функцією управління, здійснюваної органами прокуратури;

2) підзаконний характер;

3) організуючий, творчий характер;

4) виносяться на підставі і на виконання закону.

Перша ознака. Управління діяльністю прокурорів є проявом управління як особливої функції, процесом, який полягає насамперед, у керівництві прокурорською діяльністю, що дає змогу організовувати і погоджувати діяльність підлеглих прокурорів. Правовою формою вираження владності в процесі управ­ління, здійснюваного від імені держави, є правові акти управ­ління. Необхідність, обов'язковість точної відповідності правилам поведінки, сформульованим у правових актах управління в органах прокуратури, виражає момент підпорядкування службових дій прокурорів державній волі.

Друга ознака. Розглядаючи співвіднесення всіх актів управління в органах прокуратури з іншими видами актів державних органів, ми визначаємо їхню "підзаконність". Управлінські рішення нижчестоящих прокурорів базуються на основі за­конодавства та на актах Генерального прокурора України та ін­ших вищестоящих прокурорів, тому вони також підзаконні. Отже, тут простежується ієрархія правових актів, у свою чергу обумовлена ієрархією органів прокуратури.

Третя ознака. Акти управління в органах прокуратури носять організуючий характер. Повсякденне керівництво діяльністю прокурорів, необхідність вирішення з цією метою широ­кого кола питань, що виникають, зосередження уваги прокуро­рів на актуальних завданнях нагляду, поширення передового досвіду прокурорської діяльності, подолання її недоліків - усе це зумовлює названу властивість правових актів управління в органах прокуратури.

Четверта ознака. Акти управління в органах прокуратури видаються у визначених законом випадках, але вони можуть видаватися й у випадках, не обумовлених безпосередніми приписами закону їх видання випливає з "управлінської" компетенції Генерального прокурора України, сформульованої в загальній формі в ст. 15 Закону України "Про прокуратуру". Ця особливість актів управління не суперечить їхній підзаконності, оскільки вони, як зазначалося вище, можуть видаватися тільки на підставі і на виконання законів.

Це найважливіші ознаки, що характеризують нормативні акти управління в органах прокуратури як один із видів правових актів управління. Але кожен акт управління в органах прокуратури поряд з такими загальними ознаками має і специфічні.

Специфічною ознакою нормативних актів управління в органах прокуратури є те, що ці акти спрямовані "всередину" прокурорської системи. Інакше кажучи, вони стосуються організації тільки органів прокуратури і діяльності тільки прокурорських працівників. Така спрямованість нормативних актів управ­ління викликана тим, що вони видаються державним органом, на який покладене здійснення прокурорського нагляду і для якого управлінська діяльність носить характер не головної, а допоміжної (підлеглої) функції. Остання покликана забезпечити належне здій­снення прокурорами їх головної функції - наглядової.

Отже, на підставі наведеного вище,Якимчук М.К. вичначає, що управлінське рішення в органах прокуратури - це є, по-перше, центральний елемент, складова частина циклу управління, а, по-друге, основний засіб досягнення мети управління в органах прокуратури. Як основний засіб досягнення цілей управління в органах прокуратури управлінське рішення - це підзаконний нормативний чи індивідуальний акт реалізації повноважень прокурора, що володіє директивним, організаційним, державно-владним та творчим характером, визначеного роду дії, прийнятий у встановленому порядку, має визначене зовнішнє вираження (форму) та відповідне оформлення, за допомогою якого вирішується те чи інше управлінське питання, розв'язання якого спрямоване на реалізацію конституційних функцій, покладених на прокуратуру.