У будь-якій системі управління, в тому числі й у системі органів прокуратури, розробляється і приймається величезна кількість рішень, що стосуються як роботи у сфері управління в цілому, так і питань, що виникають при здійсненні прокурорського нагляду. Тобто весь процес управління складається з безупинного ланцюга рішень.
Управлінське рішення – це програма дій, виражена у формі розпорядження (директиви), що містить постановку цілей, визначає трудові і матеріальні ресурси, шляхи і засоби досягнення цих цілей, а також форми організуючої діяльності суб’єктів і об’єктів управління в реалізації рішень.
Якимчук М.К. розглядає управлінські акти і управлінські рішення, як однорідні поняття, проте акцентує увагу на тому, що акти управління як один з видів правових форм управління необхідно відрізняти:
- по-перше, від іншого виду правових форм управління – документів управлінського характеру: планів, положень. Дані документи без затвердження наказом Генерального прокурора України, прокурора прокуратури обласного рівня, міської, районної та прирівняної до неї прокуратури не мають юридичної сили, але затверджені, вони в преважній більшості є змістовною частиною нормативних актів управління
- по-друге, від організаційних (не правових) форм управління. Серед них:
1) управлінські документи, які носять реординаційний характер, тобто є інструментом зв'язків типу "об'єкт - суб’єкт", які мають інформаційний характер: повідомлення (про хід та результати слідства), статистичні звіти і пропозиції, клопотання, рапорти, узагальнення, записки, довідки, протоколи засідань, рекомендації, доповідні записки, усні доповіді;
2) документи, які с засобом реєстрації, обліку і контролю виконання актів управління та здійснення функцій управління: журнали, контрольні картки, комісійні акти, папки, схеми, графіки тощо.
Велика кількість науковців, поділяють думку Якимчука М.К. ототожнюють поняття управлінський акт та управлінське рішення, проте в науковій літературі немає загальної дефініції терміну «управлінське рішення». Так, В.С.Основін під управлінським рішенням розуміє акт (письмовий чи усний) органу управління чи відповідного керівника, в якому перед об'єктом управління ставляться загальна мета і проміжні завдання для її досягнення, зазначаються засоби, способи і терміни здійснення конкретних завдань. Д.Н.Бахрах характеризує управлінське рішення як вибір мети і засобів її досягнення; як правило, воно носить обов'язковий, владний характер, тобто зобов'язує, забороняє, уповноважує, а також може містити рекомендації, методичні вказівки, заклики тощо.
Так, ми бачимо, що визначення управлінського акта в науковій літератури є досить дискусійним. Що стосується саме управлінських рішень в органах прокуратури, то на сьогодні однозначного визначення цього поняття ми також не маємо.
Мичко М.І. визначає, що прокурорсько-управлінський акт як владно-нормативний чи владно-розпорядчий акт компетентної посадової особи прокурорської системи, викладений у встановленій формі, який стосується підпорядкованих органів і працівників і спрямований на підпорядкування їх діяльності та реалізацію завдань і функцій прокуратури. На думку О.Ф.Смирнова, управлінське рішення в органах прокуратури — це прийнятий у встановленому порядку і визначеній формі акт реалізації владно-розпорядницьких повноважень прокурора індивідуальної чи загальної властивості, спрямований на вдосконалення системи управління прокуратурою з метою забезпечення оптимальних умов спільної комбінованої діяльності.
Дане визначення не охоплює питань, які вирішуються індивідуальними рішеннями управління, а лише прийнятне для визначення нормативних актів управління в органах прокуратури.
Тому перш ніж давати визначення, Якимчук М.К. зазначає, що необхідно проаналізувати ознаки та вимоги, що ставляться до усіх актів управління в органах прокуратури.
Для прийняття управлінських рішень, як правило, передбачена юридична форма, тобто визначене правове зовнішнє вираження. І це зрозуміло, тому що управлінське рішення в органах прокуратури, яка є одним з різновидів державних органів, за своєю суттю є юридичним актом, який обов'язково містить владне волевиявлення суб'єкта управління, обов'язкове для об'єкта. Обов'язковість однобічних розпоряджень суб'єкта управління припускає надання їм належного юридичного вираження; тому відповідне розпорядження стає юридично обов'язковим. Отже, акти управління є правовими. Так, Якимчук М.К. вказує, що ознаки актів діяльності, можна поділити на такі, які є спільними для всіх управлінських рішень, та такі, які є специфічними, властивими лише актам управління в органах прокуратури.
Акти управління в органах прокуратури мають всі загальні ознаки, властиві правовим актам управління. Такими ознаками є:
1) зумовленість функцією управління, здійснюваної органами прокуратури;
2) підзаконний характер;
3) організуючий, творчий характер;
4) виносяться на підставі і на виконання закону.
Перша ознака. Управління діяльністю прокурорів є проявом управління як особливої функції, процесом, який полягає насамперед, у керівництві прокурорською діяльністю, що дає змогу організовувати і погоджувати діяльність підлеглих прокурорів. Правовою формою вираження владності в процесі управління, здійснюваного від імені держави, є правові акти управління. Необхідність, обов'язковість точної відповідності правилам поведінки, сформульованим у правових актах управління в органах прокуратури, виражає момент підпорядкування службових дій прокурорів державній волі.
Друга ознака. Розглядаючи співвіднесення всіх актів управління в органах прокуратури з іншими видами актів державних органів, ми визначаємо їхню "підзаконність". Управлінські рішення нижчестоящих прокурорів базуються на основі законодавства та на актах Генерального прокурора України та інших вищестоящих прокурорів, тому вони також підзаконні. Отже, тут простежується ієрархія правових актів, у свою чергу обумовлена ієрархією органів прокуратури.
Третя ознака. Акти управління в органах прокуратури носять організуючий характер. Повсякденне керівництво діяльністю прокурорів, необхідність вирішення з цією метою широкого кола питань, що виникають, зосередження уваги прокурорів на актуальних завданнях нагляду, поширення передового досвіду прокурорської діяльності, подолання її недоліків - усе це зумовлює названу властивість правових актів управління в органах прокуратури.
Четверта ознака. Акти управління в органах прокуратури видаються у визначених законом випадках, але вони можуть видаватися й у випадках, не обумовлених безпосередніми приписами закону їх видання випливає з "управлінської" компетенції Генерального прокурора України, сформульованої в загальній формі в ст. 15 Закону України "Про прокуратуру". Ця особливість актів управління не суперечить їхній підзаконності, оскільки вони, як зазначалося вище, можуть видаватися тільки на підставі і на виконання законів.
Це найважливіші ознаки, що характеризують нормативні акти управління в органах прокуратури як один із видів правових актів управління. Але кожен акт управління в органах прокуратури поряд з такими загальними ознаками має і специфічні.
Специфічною ознакою нормативних актів управління в органах прокуратури є те, що ці акти спрямовані "всередину" прокурорської системи. Інакше кажучи, вони стосуються організації тільки органів прокуратури і діяльності тільки прокурорських працівників. Така спрямованість нормативних актів управління викликана тим, що вони видаються державним органом, на який покладене здійснення прокурорського нагляду і для якого управлінська діяльність носить характер не головної, а допоміжної (підлеглої) функції. Остання покликана забезпечити належне здійснення прокурорами їх головної функції - наглядової.
Отже, на підставі наведеного вище,Якимчук М.К. вичначає, що управлінське рішення в органах прокуратури - це є, по-перше, центральний елемент, складова частина циклу управління, а, по-друге, основний засіб досягнення мети управління в органах прокуратури. Як основний засіб досягнення цілей управління в органах прокуратури управлінське рішення - це підзаконний нормативний чи індивідуальний акт реалізації повноважень прокурора, що володіє директивним, організаційним, державно-владним та творчим характером, визначеного роду дії, прийнятий у встановленому порядку, має визначене зовнішнє вираження (форму) та відповідне оформлення, за допомогою якого вирішується те чи інше управлінське питання, розв'язання якого спрямоване на реалізацію конституційних функцій, покладених на прокуратуру.
