Висновок. Слід звернути увагу, що не можна ототожнювати виконання вироку як стадію кримінального процесу і фактичне відбування покарання за­судженим

Слід звернути увагу, що не можна ототожнювати виконання вироку як стадію кримінального процесу і фактичне відбування покарання за­судженим. Стадія виконання вироку характеризується процесуальною діяльністю, в якій обов’язковим і головним учасником є суд. Фактичне виконання вироку та інших судових рішень здійснюють інші органи, діяльність яких регулюють переважно норми кримінально-виконавчого права.

Питання 2. Процесуальний порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні

1.1. Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні

Усі без винятку судові рішення виконуються відповідними органами, уста­новами, юридичними та фізичними особами в порядку, способи і строки, передба­чені КПК та іншими законами України, а також іншими нормативними актами, а у деяких випадках і згідно з правилами, встановленими міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Наприклад, ви­конання ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді до­машнього арешту згідно з ч. З ст. 181 КПК покладається на орган внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, який здійснює його через своїх працівників в порядку і способи, регламентовані ч. 4 та 5 цієї статті. Або відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на криміналь­но-виконавчу інспекцію як орган цієї служби покладено обов’язок виконувати по­карання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснювати контроль за пове­дінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 10), а порядок і умови виконання цього обов’язку визначені Кримінально-виконавчим кодексом України.

Проте закон надає можливість слідчому судді, суду у разі необхідності ви­значити спосіб, строки і порядок виконання прийнятого ним рішення у самому судовому рішенні. Так, при вирішенні цивільного позову у кримінальному про­вадженні та його частковому чи повному задоволенні суд вправі визначити спо­сіб виконання вироку в частині відшкодування (компенсації) завданої цивіль­ному позивачу діянням підсудного шкоди, - у грошовому виразі, в натурі тощо (ст. 129 КПК); при постановленні ухвали про дозвіл на затримання підозрю­ваного, обвинуваченого з метою приводу слідчий суддя, суд вказує дату втрати законної сили ухвалою (а отже, й строк виконання - п. 6 ч. 1 ст. 190 КПК); при обранні запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, суд може покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язок спілкування з тією чи іншою особою лише у визначений судом спосіб (п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК) тощо.

Безумовне виконання судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, означає, що наведені судові рішення повинні звертатися до виконання і виконуватися без будь-яких обмежень та застережень і в повному обсязі.

При ухваленні за результатами судового розгляду виправдувального ви­року, після його проголошення, якщо обвинувачений утримується під вартою, він звільняється з-під варти негайно. Розпорядження про це дає головуючий. Воно є для конвою обов’язкове.

Так само і невідкладно звільняється з-під варти обвинувачений при ухва­ленні судом обвинувального вироку, яким він: 1) звільняється від відбування покарання; 2) засуджений до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі; 3) засуджений без призначення покарання.

Обвинувачений негайно в залі судового засідання звільняється з-під варти у разі, якщо при засудженні його до обмеження волі суд, з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, звільняє його з-під варти, у виняткових випадках, якщо суд з урахуванням особи та об­ставин, встановлених під час кримінального провадження, при засудженні об­винуваченого до арешту чи позбавлення волі змінює йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов’язаний з триманням під вартою (ст. 377 КПК).

Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді три­мання під вартою, звільняється з-під варти в залі судового засідання при постановленні судом ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 284 КПК, та в порядку, встановленому ст. 288 КПК.

Підозрюваний, обвинувачений, якого було затримано з метою приводу для розгляду клопотання про обрання до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ст. 190 КПК); якого було затримано в порядку ст.ст. 207, 208 КПК; до якого попередньо був застосований як запобіжний захід тримання під вартою, до моменту розгляду клопотання про продовження строку триман­ня під вартою (ст. 199 КПК); незаконно затримана чи утримувана під вартою особа (ст. 202 КПК) звільняється з-під варти в залі судового засідання після проголошення слідчим суддею ухвали: 1) про відмову в застосуванні запобіж­ного заходу у вигляді тримання під вартою (ст. 196 КПК); 2) про відмову в продовженні строку тримання під вартою (ст. 199 КПК); 3) про застосування за­побіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою (ст. 199 КПК); 4) про зміну тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід (ст. 200 КПК); 5) про звільнення з-під варти особи, позбавленої свободи за відсутності судово­го рішення, яке набрало законної сили; 6) не звільненої з-під варти особи, яка внесла в установленному законом порядку заставу (ст. 206 КПК).

У разі подання особою апеляційної скарги після закінчення строку апе­ляційного оскарження і одночасно клопотання про поновлення пропущеного строку з поважних причин суддя-доповідач, визнавши причини пропуску стро­ку поважними і поновивши його, ухвалою про відкриття апеляційного прова­дження зобов’язаний одночасно вирішити й питання про зупинення виконання оскарженого судового рішення (ст.ст. 117, 398, п. 4 ч. 2 ст. 399 КПК).

Виконання судового рішення (вироку або ухвали) зупиняється анало­гічно і в інших випадках, прямо передбачених у КПК, наприклад, у випадку подачі касаційної скарги з пропуском із поважних причин строку касаційного оскарження, поновленого ухвалою касаційного суду про відкриття касаційного провадження (ст.ст. 117, 428, п. З ч. З ст. 429 КПК).

Щодо процесуальних питань, пов’язаних із виконанням вироку, та по­рядку їх вирішення, див. коментар до ст.ст. 535, 536, 537, 538, 539, 540 КПК.

Вирішення питань, пов’язаних з виконанням судових рішень, закон по­кладає за загальним правилом на суддю суду першої інстанції одноособово. Порядок вирішення низки цих питань отримав своє власне законодавче урегу­лювання (ст.ст. 202, 206, 603, 607 КПК тощо).