Рекомендований діапазон для прийняття позитивного рішення про реалізацію проекту (за наведеною методикою) – 18–26 балів

Розглянемо приклад використання інтегральної оцінки інвестиційного проекту.

Приклад. Припустимо, що в результаті аналізу окремих складових проекту отримано такі оцінки:

• проект підготовлений за діючими стандартами й у повному рекомендованому обсязі. Аналітична локальна оцінка – 8 балів;

• у проекті використано достовірну зовнішню інформацію. Аналітична локальна оцінка – 9 балів;

• маркетинговий план проекту недостатньо опрацьований у деталях. Аналітична локальна оцінка – 5 балів;

• фінансовий план проекту деталізований і переконливий. Аналітична локальна оцінка – 8 балів;

• аналіз ризику й засоби протидії розроблені не в повному обсязі. Аналітична локальна оцінка – 7 балів;

• показники ефективності проекту розраховані в повному обсязі і загалом достатні для сучасних умов. Аналітична локальна оцінка – 9 балів;

• аналіз інвестиційної привабливості галузі й регіону у проекті відсутній, характеристика підприємства, на яке зорієнтований проект, відбиває лише фінансову частину. Аналітична локальна оцінка – 3 бали.

На основі наведених локальних оцінок окремих складових проекту його загальна інтегрована оцінка

 

К = 8*0,2 + 9*0,2 + 5*0,5 + 8*0,5 + 8*0,5 + 7*0,4 + 9*0,4 + 3*0,3 =

= 1,6 + 1,8 + 2,5 + 4,0 + 2,8 + 3,6 + 0,9 = 17,2.

 

Отримана узагальнена оцінка менша за нижню межу позитивної оцінки (18 балів), тому проект можна вважати недостатньо підготовленим. Він потребує доопрацювання щодо маркетингового плану, вибору базового підприємства, дослідження ризику.

На завершення розглянемо найпоширеніші типові помилки інвестиційних проектів (їх економічний аспект), на яких наголошують аналітики під час обговорення проблем проектного аналізу. Про них доцільно пам’ятати, розроблюючи проект, здійснюючи його експертизу і розпочинаючи реалізацію як його інвестор або менеджер. Остання роль найвідповідальніша і найважливіша, тому варто помічати приховані недоліки проекту, якщо позбутися його слабких моментів не вдалося. У сфері реального інвестування абсолютно ідеальних безризикових виробничих проектів не буває, тому доцільно навести проблемні аспекти (чи типові причини низької ефективності) проектів.

Найпоширеніші типові помилки інвестиційних проектів:

1. Невідповідність зовнішнім умовам:

• невідповідність прогнозованим на період реалізації проекту макроекономічним процесам і умовам;

• невідповідність прибутковості проекту середньоринковій прибутковості фінансового ринку, середній процентній ставці;

• невідповідність запланованих обсягів продажу місткості відповідного місцевого ринку;

• недостатня увага інфляції під час планування ресурсного забезпечення, витрат виробництва;

• невідповідність договірних відносин між учасниками проекту їх юридичним статусам і правам власності;

• поверхневе опрацювання договорів інвестора з учасниками проекту.

2. Внутрішні суперечності проекту:

• невідповідність доходів проекту потребам у коштах, зокрема для погашення позик;

• неузгодженість термінів повернення кредиту і періоду окупності проекту;

• недооцінювання величини витрат, пов’язаних з експлуатацією (ремонти й налагодження) устаткування;

• недооцінювання потреби в умовно-постійних витратах і невміння дотримуватися запланованого кошторису;

• недостатність досвіду і кваліфікації персоналу, зокрема менеджерів проекту.

3. Недоліки планування:

• недостатнє врахування інфляційних процесів і помилки у прогнозуванні цінової ситуації на ринку продукції проекту та ресурсів для нього;

• надто оптимістичний вибір ставки приведення майбутніх грошових потоків до сучасних умов;

• неврахування якогось чинника, що поступово перетворюється на значний фактор ризику;

• помилки в оцінці перспектив ринку і виборі маркетингової стратегії;

• помилки у прогнозуванні динаміки ділової активності в економіці країни.

4. Недосконала організація управління проектом:

• невміння створити ефективно діючу систему мотивації персоналу;

• невміння вищих керівників проекту відслідковувати процес реалізації проекту, нерозуміння проекту в деталях;

• невдалий добір персоналу, несумісність людей для роботи в одній команді проекту;

• відсутність налагодженого оперативного моніторингу;

• відсутність оперативної системи інформування, підготовки рішень і їх прийняття.

 

Про те, яким жорстким має бути підхід до прийняття рішень при реалізації проекту, свідчить той факт, що з десятків розглянутих проектів банківські експерти, як правило, вибирають одиниці. Рішення у сфері інвестиційних проектів є жорсткими, адже експерт несе відповідальність за майбутню окупність вкладених у проект коштів.