Турбокомпресор типу К-500-61-1 призначений для виробництва стисненого повітря, що служить джерелом енергії для привода ряду гірських машин і механіків.
Технічна характеристика
| Продуктивність, м3/хв | |
| Номінальний кінцевий тиск, МПа | 0,9 |
| Розрахункова температура повітря на виході з компресора, 0 С | |
| Розрахункова температура охолоджувальної води, 0 С | |
| Витрата охолоджувальної води. м3/хв | |
| Швидкість обертання ротора, об/хв | |
| Потужність на валу електродвигуна, кВт |
Конструкція турбокомпресора. Основний конструктивний вузол турбокомпресора - ротор 1 (рис.7.1, а), що являє собою кілька відцентрових робочих коліс 2 різної ширини й діаметра, насаджених на вал і поміщених у корпус компресора на підшипниках 3. Турбокомпресор постачений опорними й опорно-упорними вкладками, що направляють апаратами й діафрагмами, дифузорами, повітроохолоджувачами (проміжною й кінцевими), масляною системою, системою регулювання, контролю й керування, а також підвищувальним редуктором, приєднаним до приводного двигуна. Робочі колеса з'єднані послідовно й насаджені на загальний вал.
Робоче колесо складається із двох дисків 4 і 5 (рис.7.1, б), з'єднаних лопаткам 6, які розділяють простір між дисками на не скільки каналів.
Робоче колесо насаджене на вал і поміщено в нерухомий корпус із лопатками, що утворять канали 7 (напрямні апарати). Дифузор має лопатки, що забезпечують рівномірний потік повітря й поступово зменшення, його швидкості внаслідок каналів, що розширюються, між лопатками. Канали 7 напрямного апарата з'єднані із пропускними каналами 8, по яких стисле в одному щаблі повітря підводить до наступного щабля. У каналі встановлені лопатки, що зменшують втрати тиску на вході робочого колеса наступного щабля.
Турбокомпресор К-500-61-1 шестиступеневий. Робочі колеса об'єднані в три секції по двох колеса в кожній (рис.7.1, а). Після першої й другої секцій повітря відводиться в проміжні холодильники, розміщені горизонтально під корпусом компресора. При такому розташуванні холодильників зменшується площа, займана агрегатом, а відведення і підведення повітря можна зробити плавними.
В процесі підвищення тиску в турбокомпресор до його ротора прикладається сила, яка намагається здвинути ротор в осьовому напрямку в сторону всмоктування. Для врівноваження цього осьового зусилля передбачений розгрузочний поршень думис, який встановлюється на валу за останнім робочим колесом.
Врівноважуюче зусилля, що діє на думіс, визначають різницею тисків з обох сторін та площею поперекового зрізу. Тиск перед думісом дорівнює кінцевому тиску стисненого повітря в компресорі. Порожнина за думісом з’єднана з атмосферою.
Рисунок 7.1 – Схеми: а – турбокомпресора К-500-61-1; б – робочого колеса, напрямляючого апарату та перепускового каналу
Таким чином, величина врівноважуючого зусилля практично залежить тільки від кінцевого тиску, що розвиває компресор. При роботі турбокомпресора частина стисненого повітря (2-3% від його продуктивності) відходить в атмосферу через думіс.
Корпус турбокомпресора має по одному розйому в вертикальній та горизонтальній площинах і монтується на фундаментній рамі. Приводом турбокомпресора є синхронний двигун, який з’єднаний з компресором через прискорюючий редуктор.
Експлуатація турбокомпресора. При експлуатації турбокомпресора необхідно суворо притримуватись інструкції, що видається заводом-виготівником.
Найбільш відповідальний період експлуатації – пуск та остановка. Перед пуском необхідно перевірити рівень масла в баці та належність показника рівня, далі закрити задвижку на нагнітаючому трубопроводі і відкрити задвижку на відводі для випуску повітря в атмосферу. Таке положення задвижек забезпечує мінімальне навантаження приводу компресора при пуску. Пуск агрегату починається з включення пускового маслонасосу для подачі масла до точок змазки, яке повинно поступати при температурі не нижче 25…30 0С (пускова температура). Під час роботи маслонасоса перевіряють дію протипожежних пристроїв, далі включають двигуни насосів системи охолодження. Якщо всі вузли агрегату працюють нормально, то, відкриваючи задвижки на трубопроводах, встановлюють нормальний режим роботи маслоохолоджувачів, при якому температура масла, що виходе з охолоджувача, повинна бути 35…40 0С. В такому режимі він працює 15…20 хв. Після цього починають навантажувати компресор, встановлюючи в нагнітаючому трубопроводі тиск трохи більше робочого тиску в мережі. Далі відкривають задвижку на нагнітаючому трубопроводі та повністю закривають вихлопну задвижку.
Перед остановкою компресора спочатку відкривають вихлопну задвижку, при цьому необхідно слідкувати, щоб зворотній клапан закрився, далі закривають дросельну заслонку на всасуванні і включають пусковий маслонасос.
Переконавшись, що пусковий маслонасос працює нормально, відключають приводний двигун. Після повного охолодження агрегату (20…30 хв) останавлюють насоси системи охолодження, а далі пусковий маслонасос.
