Одним з характерних видів слідчих ситуацій у цій категорії справ є обстановка, що характеризується недостатньою поінформованістю про обставини розкрадання, що підлягають встановленню, великою кількістю перешкод у отриманні такої інформації. Найбільш істотними у цьому відношенні є труднощі, що виникають при отриманні відомостей про спосіб вчинення злочину, джерела розкрадання, зв’язки між співучасниками та ін. Вирішення таких слідчих ситуацій має значення і для розслідування конкретного розкрадання.
Здебільшого важливо враховувати можливості вирiшення завдань у певній слідчій ситуації, наприклад, з використанням «чинника раптовості».
Залежно від обізнаності (настороги) розкрадачів щодо загрози викриття їхньої злочинної діяльності та можливості використання слідчим «чинника раптовості», до початку розслідування існують три основних види типових ситуацій:
1) у справах, порушених внаслідок документальної ревізії, інвентаризації, перевірок, що проводяться органами прокуратури, контрольними органами, коли можливий початок розслідування не є раптовим для осіб, які можуть виявитися причетними до зловживань;
2) у справах, порушених внаслідок проведення оперативно-розшукової діяльності та виявлення ознак розкрадання безпосередньо органами внутрішніх справ (працівниками служби боротьби з економічними злочинами або служби боротьби з організованою злочинністю), коли виникає ситуація, при якій підозрілі у розкраданні та інших злочинах особи не обізнані щодо можливого початку розслідування, у зв’язку з чим особливого значення набуває «чинник раптовості»;
3) у справах, що порушуються у разі затримання на місці злочину працівниками органів, які не проводять цільові оперативно-розшукові дії (ДАІ, ППС, служби дільничних інспекторів та ін.), осіб за порушення ними певних правил, що викликає підозру в причетності до злочинних дій. За даних умов «чинник раптовості» хоча і виявляється щодо осіб, які підозрюються, однак його здійснення пов’язане з обмеженою інформацією про можливі злочинні дії. Виділяється також ситуація, коли кримінальна справа порушується у зв’язку з перевіркою заяв, повідомлень (громадян, службових осіб, у засобах масової інформації), явки з повинною. Залежно від конкретних обставин у подібних випадках «чинник раптовості» не має звичайної ефективності, особливо при зволіканні з ОРД і порушенням кримінальної справи.
Урахування даних ситуацій дозволяє точніше визначити умови збирання інформації, намітити порядок і послідовність проведення перевірочних дій, підготовчих і організаційних заходів.
При очевидній відмінності наведених вихідних ситуацій загальними негайними завданнями на початку розслідування є такі:
1) встановлення номенклатури і місця знаходження документів (ручного і машинного обліку), в яких могли відобразитися ознаки злочину, і забезпечення їх цілості.
При цьому слід звернути увагу на необхідність дослідження не тільки документів первинного (оперативного) обліку і бухгалтерської документації, а й планових, технологічних, виробничо-управлінських, статистичних, податкових та інших документів, бланків, етикеток тощо. Велике значення має аналіз змісту неофіційних документів (записок, нотаток, чорнових записів, розрахунків тощо);
2) встановлення місця знаходження сировини, напівфабрикатів, матеріалів, готової продукції, товарів і забезпечення їх цілості;
3) виявлення вимірювальних приладів, що використовуються, — вагів, дозаторів, лекал, трафаретів, штампів, касових апаратів, їх перевірка, фіксація показань, опечатування (при необхідності — з урахуванням інтересів виробництва);
4) перекриття доступу до електронно-обчислювальних засобів;
5) встановлення місця знаходження майна і грошових коштів, що належать розкрадачам, з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.
Вирішення зазначених завдань не вичерпується початковою стадією розслідування і стадією, що безпосередньо передує порушенню кримінальної справи, оскільки в подальшому провадженні у справі можуть бути виявлені дані про раніше не виявлені епізоди розкрадання та інших злочинів.
§ 4. Побудова слідчих версій і планування розслідування
Побудова слідчих версій про характер подій та інші обставини і планування основних напрямів розслідування починається на стадії перевірки в міру виявлення ознак розкрадання. У справах даної категорії в основу версій можуть бути покладені різноманітні вихідні дані. В одних випадках відоме місце розкрадання (певного його епізоду), але не ясно, яким чином і куди збувалося викрадене; в інших — слідчий має відомості про реалізацію викрадених матеріальних цінностей у певному місці, однак не відоме джерело розкрадання. Обставини можуть скластися й так, що відомими стають факти неофіційної реалізації сировини з підприємства-виробника чи бази або факти переміщення готової продукції без належного її оформлення, в той час як не встановлено її виробника і споживача. Як правило, це стосується однорідної продукції, що виготовляється різноманітними підприємствами, або такої, що поставляється численними місцевими і зарубіжними фірмами.
Вирішуючи питання про наявність ознак розкрадання та достатність їх для порушення кримінальної справи, слідчий здійснює перевірку загальних версій про характер події. Поряд з цим, перед ним постає завдання розробки і перевірки версій щодо безпосереднього предмета посягання, способів розкрадання, кола осіб, причетних до цього, та ін.
У процесі побудови конкретних робочих слідчих версій по злочину, що розслідується, важливо не тільки спиратися на наявну фактичну інформацію та особистий досвід слідчого, а й користуватися системами типових версій. Такі версії є припущенням, побудованим на основі аналізу типових ситуацій. У зв’язку з цим великого значення набувають схеми типових версій, зокрема, про способи розкрадання. У роботі слідчого складається певна «технологія» використання систем типових версій для вирішення конкретних слідчих завдань, що дозволяє дати логічне пояснення конкретним фактичним даним по злочину і сприяє побудові робочих версій.
Письмовий план є не тільки організуючим початком процесу розслідування розкрадання, а й засобом, що сприяє логічному розвиткові планування на всіх етапах провадження у справі, оптимальному поєднанню узагальненого досвіду і фактичних даних щодо події, яка розслідується.
Основою плану розслідування розкрадання є версії. Найбільш раціональним є план, окремі частини якого складаються за кожною версією, а після цього зводяться в єдиний план з виділенням в його загальну частину питань, що підлягають з’ясуванню в усіх версіях.
Для розслідування розкрадання характерно планування чотирьох основних етапів розслідування:
1) проведення перевірочних дій і вирішення питання про порушення кримінальної справи;
2) початок розслідування (проведення першочергових слідчих і організаційних дій та оперативно-розшукових заходів);
3) проведення подальшого розслідування;
4) закінчення розслідування.
У межах планування кожного етапу в міру необхідності відбувається уточнення і доповнення плану розслідування. План розслідування розкрадання може намічатися вже під час перевірочних дій, коли стають очевидними ознаки злочину. Вихідна фактична інформація про розкрадання і його обставини в поєднанні з аналізом системи типових версій дозволяє прогнозувати основні напрями розслідування та вузлові питання, що підлягають з’ясуванню.
Планування першочергових слідчих дій, тактичних операцій має забезпечити вирішення завдань, спрямованих на пошук і збереження необхідних документів, предметів, що можуть мати значення речових доказів, завданих розкраданням збитків та ін. Слідчі й організаційні дії, що проводяться у зв’язку з цим, мають невідкладний характер і проводяться в першу чергу.
Результати першочергових слідчих дій створюють основу для деталізації плану подальшого розслідування, спрямованого на виявлення і розкриття всіх епізодів розкрадання, співучасників злочину тощо. Планом передбачається перевірка зібраних на початковому етапі фактичних даних шляхом проведення очних ставок, судових експертиз та інших дій.
Планування закінчення розслідування пов’язане з перевіркою і систематизацією матеріалів розслідування, необхідних для складання обвинувального висновку. Планується порядок ознайомлення з матеріалами справи обвинуваченого і його захисника, інших учасників процесу, що мають на це право.
Планування розслідування розкрадання і складання письмового плану у таких справах має ряд особливостей, пов’язаних з багатоепізодністю даних злочинів, застосуванням розкрадачами різноманітних способів розкрадання.
Специфічним для планування є і те, що на початку розслідування (а інколи й до його початку) досить повно відоме коло осіб, які можуть бути причетними до розкрадання або мають про це відомості, у зв’язку з чим у плані розслідування (перевірочних дій) передбачається отримання пояснень, допит цих осіб.
На структурі плану відображається необхідність враховувати різні місця вчинення розкрадання (джерело розкрадання, місця реалізації викраденого та ін.).
Під час розроблення плану розслідування, що охоплює декілька об’єктів і епізодів розкрадання, вчинених різними особами різноманітними способами, доцільно виділити загальні питання, що підлягають з’ясуванню в усіх намічених напрямах і включаються до загальної частини плану розслідування. Звичайно, до цієї частини плану включаються дії, спрямовані на реалізацію загальних завдань, що постають на початку розслідування, тактичні операції. Загальні питання, що підлягають з’ясуванню по всій справі, повинні конкретизуватися у межах окремих планів (частин плану), що передбачаються розслідуванням по окремих об’єктах, епізодах, способах злочину і особах.
Специфіка розслідування багатоепізодних розкрадань визначає форму плану розслідування у таких справах: його основу складають окремі епізоди розкрадання.
Планування розслідування вимагає складання схем взаємозв’язку певних даних: окремих епізодів, співучасників, об’єктів, способів руху грошових коштів і матеріальних цінностей, документів, технологічного процесу виробництва, механізму злочину та ін. Ці матеріали використовуються при підготовці до проведення слідчих дій та при складанні обвинувального висновку.
