Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Під час розслідування розкрадань виникає необхідність у проведенні різних слідчих дій: огляду (місця події, предметів, документів), відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент, перевірка показань на місці), обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, отримання зразків для експертного дослідження, експертизи.

Специфіка проведення окремих слідчих дій, їх комплексів визначається особливістю даного виду злочинів, пов’язаного з порушенням документального обліку майна, його рухом, технологією виробництва, особливостями постачання, збуту і реалізації матеріальних цінностей та ін. Розглянемо особливості тактики проведення таких слідчих дій, як допит, огляд і призначення судової експертизи.

Особливості тактики допиту у справах про розкрадання полягають у специфіці службового і матеріально відповідального становища допитуваних осіб. При допитах, що проводяться у зв’язку з притягненням особи як обвинуваченого, і допитах інших осіб у справах про розкрадання характерно пред’явлення їм документів з метою з’ясування даних, що зафіксовані в них. Поєднання запитань до допитуваного з використанням документів дозволяє встановити епізоди розкрадання, способи їх підготовки, вчинення і приховування, причетність певних осіб до даного злочину, розмір матеріальних збитків, завданих розкраданням. Результати такого допиту часто сприяють встановленню важливих для справи обставин, які вимагають інколи перевірки іншими слідчими та організаційними діями. Під час допиту, який проводиться з пред’явленням документів, може бути присутній експерт (ст. 77 КПК) і спеціаліст (ст. 128¹ КПК).

Допит матеріально відповідальної особи у справі про розкрадання є першочерговою слідчою дією, тому вимагає з’ясування позиції допитуваного з вузлових питань справи, що розслідується. Оскільки йдеться про матеріально відповідальну особу, з’ясовуються передусім, чи згодна особа з розмірами встановленої нестачі (лишків) та причини утворення нестачі (лишків).

Показання осіб, які визнали себе винними у розкраданні, повинні ретельно перевірятися аналізом документів, допитом інших осіб, призначенням та проведенням судових експертиз та іншими необхідними слідчими діями.

Серед свідків у справах про розкрадання вирізняють такі групи:

1) працівники (за місцем вчинення розкрадання, із суміжних організацій — постачальних, переробних, субпідрядних, збутових та ін.);

2) особи, які працювали на даному підприємстві до вчинення розкрадання;

3) працівники головних установ (керівних, виробничих, фінансових підрозділів та ін.);

4) працівники контрольно-ревізійних органів, інспекцій;

5) особи, які реалізували викрадене, і ті, які постачали розкрадачам сировину, не працюючі на даному підприємстві;

6) особи, які знають обвинувачених за місцем проживання, знаходження гаражів, дачних і садових ділянок, за колом уподобань, покупці, замовники та ін.

Окрім питань з фактичних обставин справи у свідків з’ясовуються: стосунки між ними та обвинуваченими; наявність у їх розпорядженні документів, неофіційних записів, що підтверджують показання; чи відомі їм інші факти незаконних дій і особи, які можуть підтвердити правильність показань.

Велике значення у системі розглядуваних слідчих дій має огляд, зокрема такі його види, як огляд місця події, предметів і документів. Огляд місця події як первісна слідча дія (що проводиться у невідкладних випадках до порушення кримінальної справи) дає можливість перевірити версію про інсценування розкрадання, пожежі, аварії водопроводу, стихійних явищ з метою приховати привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Під час розслідування злочинів, пов’язаних з випуском неврахованої продукції, виникає необхідність в огляді певних ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події в криміналістичному значенні, однак є об’єктами, що своїм розташуванням, призначенням, станом, наявністю або відсутністю змін у матеріальній обстановці викликають необхідність безпосереднього обстеження.

Потреба в таких оглядах виникає у разі, коли необхідно обстежити виробничі, торгові, складські, житлові та інші приміщення, ділянки території підприємств, під’їзних шляхів, вантажно-розвантажувальних майданчиків, місць вивезення відходів виробництва (підприємств переробки відходів, смітників, місць поховання худоби та ін.). Так, у справах про розкрадання матеріальних цінностей може виникнути версія про неналежні умови на складі для зберігання виробів, внаслідок чого значно збільшився відсоток їх вологості чи інші показники.

У перевірці версій про незаконне списання у витрати сировини, матеріалів, що не піддаються подальшому використанню, важливу роль має огляд місць їх складування, знищення (як зіпсованих) шляхом спалювання, закопування. Відсутність слідів таких дій може вказувати на те, що даної кількості відходів не було або ж вони не знищувалися зовсім і могли використовуватися як сировина для випуску іншої продукції.

Істотні результати дає також огляд виробничих приміщень, технологічного обладнання для перевірки версій, що виникають у зв’язку із посиланням відповідальних за випуск продукції осіб на неналежні умови виробництва, дефекти обладнання тощо. Під час таких оглядів може виникнути потреба у дослідницьких діях для перевірки ходу і результатів певних виробничих процесів, операцій. У цих випадках слідчий після закінчення огляду (або пізніше, коли визнає за необхідне) може провести слідчий експеримент, для участі в якому доцільно залучити фахівців у даній галузі виробництва.

Якщо обставини, що перевіряються, пов’язані з обліком складних процесів, пояснення яких вимагає наукових знань, спеціальних розрахунків у певній галузі техніки, слідчий призначає відповідні судові експертизи.

У методиці розслідування розкрадань склалася така система судових експертиз: економічні (фінансово-економічні, ціноутворення); інженерно-технічні (промислово-технічні, будівельно-технічні, транспортно-технічні); інженерно-технологічні (технологічних процесів, товарознавчі); сільськогосподарські (агротехнічні, зоотехнічні, ветеринарні); біологічні (ботанічні, зоологічні); криміналістичні (почеркознавча, технічна експертиза документів, різновиди трасологічної експертизи).

Такі експертизи призначаються в різноманітному поєднанні залежно від особливостей галузі виробництва, в якій були вчинені розкрадання, предмета посягання, застосування розкрадачами певних способів вчинення і приховування злочину і ряду інших обставин.

Судово-економічна експертиза є найбільш типовою експертизою у методиці розслідування розкрадань. Необхідно враховувати, що хоча така експертиза і залишається одним з розповсюджених видів експертиз, необхідність повного і своєчасного розкриття і розслідування розкрадання вимагає проведення інших експертиз даного класу. У багатьох випадках без висновку експертів з питань фінансування і кредитування, ціноутворення не можна встановити в повному обсязі ряд важливих для розслідування обставин, розмір збитків, завданих злочином, особливо у складних справах про розкрадання, пов’язаних з виготовленням і реалізацією неврахованої продукції, зловживанням у сфері приватизації, отриманням кредитів та ін. У зв’язку з цим стає очевидною необхідність призначення у відповідних випадках різних видів судово-економічної експертизи.

Економічна експертиза у сфері виробництва може призначатися для встановлення системи виробничих показників, взаємозв’язків між ними, а також для з’ясування причин і наслідків зміни цих показників на основі дослідження господарських планів, графіків виробничих завдань, нарядів, кошторисів, розцінок, нормативів та інших документів. При цьому аналізуються фактичні дані про виконання завдань і дотримання встановлених нормативів.

Фінансово-економічна експертиза проводиться для з’ясування питань щодо фінансування і кредитування: чи за призначенням витрачалися кошти, отримані в порядку фінансування; чи дотримувалися правил обчислення податків, зборів та інших платежів; чи є порушення щодо фінансування і кредитування та ін.

Експертиза ціноутворення дозволяє вирішити питання, пов’язані з формуванням цін, калькуляцією виробів, з’ясувати, чи порушувався порядок формування торговельної надбавки на певні види товарів, чи правильно складалася калькуляція на вироби, чи робилася націнка на продукцію, чи змінювалися ціни на виготовлену продукцію з урахуванням різниці залежно від ринкової кон’юнктури, сезонності та ін.

Зараз створені передумови для впровадження економіко-математичної експертизи, мета якої — з’ясувати міри впливу розкрадання на зміни в системі техніко-економічних показників (ТЕП) підприємства, встановити виробничі підрозділи (цех, дільниця) і тимчасові періоди виникнення суперечностей в ТЕП, причини їх відхилення від тенденцій, що склалися на виробництві.

Судова інженерно-технічна експертиза проводиться для визначення стану виробничого і лабораторного обладнання (потужність, справність, ефективність тощо), контрольно-вимірювальних приладів, облікових механізмів, апаратів (касові апарати, лекала, трафарети тощо). Залежно від основних сфер виробництва та особливостей об’єктів досліджень даний клас експертизи поділяється на два види: промислово-технічну і будівельно-технічну. Перша охоплює сферу виробництва різноманітних галузей (м’ясного, молочного, текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого), побутового обслуговування населення, торгівлі; друга дозволяє вирішувати питання, пов’язані з проектуванням, будівництвом, монтажними і ремонтними роботами, прийманням споруджених об’єктів.

Інженерно-технологічні експертизи стосуються технології виробничого процесу обробки (переробки, сировини, напівфабрикатів, виготовлення готової продукції, її складування, лабораторного дослідження, зберігання, транспортування, матеріалознавчого і товарознавчого дослідження промислових, продовольчих товарів та інших виробів. До цього класу (як види) належать технолого-матеріалознавча і товарознавча експертизи. Перша стосується стану технології, її впливу на кількість і якість продукції, що випускається, відповідність її умовам стандартизації і сертифікації; друга спрямована на дослідження товарів, продукції або документів, що відображають відомості про товари.

Судова агропромислова експертиза призначається при розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері сільськогосподарського виробництва, заготівлі і переробки продукції рослинництва, тваринництва та ін. Специфіка об’єктів дослідження даної експертизи визначає відповідні її види. Агротехнічна експертиза проводиться для встановлення норм і фактичного висіву культур на певній площі зібраного урожаю, правильності списання посівного матеріалу тощо.

Біологічна (ботанічна) експертиза призначається для встановлення виду (роду, сімейства) рослин; однаковості ботанічного складу рослин, виявлених у певному місці, і зразків, вилучених у певної особи. При призначенні таких експертиз необхідно враховувати, що їх об’єкти можуть досліджуватися іншими експертизами, зокрема судово-біологічною, що поділяється на судово-ботанічну і судово-зоологічну експертизи.

Загальними об’єктами для зоотехнічної, ветеринарної і біологічної (зоотехнічної) експертиз є тварини і продукція тваринництва. Перша вирішує питання, пов’язані зі встановленням приросту поголів’я тварин, його обліку, кількістю виходу і видів продукції; друга — питання щодо правильності умов догляду, годування і використання тварин, визначення причин виснаження, мору тварин; третя призначається з метою встановлення родової, видової належності часток, однаковості зоологічного складу вовни, кісткових залишків, виявлених у певному місці, і наявних зразків. Слід зазначити, що до складу зоологічної експертизи входить також її орнітологічні та іхтіологічні різновиди.

З класу криміналістичних експертиз необхідно виділити почеркознавчу і технічну експертизу документів, оскільки значна частина розкрадань вчиняється шляхом внесення до документів тих або інших змін; трасологічну, зокрема дактилоскопічну експертизу, яка проводиться для ідентифікації особи за слідами папілярних візерунків на документах, чорнових записах, упаковках, відношення до яких особа, яка підозрюється, заперечує; транспортно-трасологічну експертизу, що призначається, наприклад, для ідентифікації або встановлення групової належності шини автомобіля, на якому було перевезено невраховану сировину або готову продукцію без належного оформлення документів. Можливі також експертизи з визначення джерела походження конкретних предметів шляхом ідентифікації, наприклад, штампу верстату за особливостями його відбитків на виробах, встановлення цілого за частинами того або іншого виробу та ін.

У розслідуванні розкрадань виділяються тактичні операції, що мають загальне методичне значення: «Пошук», що проводиться з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків; «Документ» — виявлення необхідних документальних даних; «Затримання на місці вчинення злочину» тощо.

До числа операцій згідно з їх тактичною метою можуть бути віднесені такі:

а) встановлення злочинних зв’язків конкретних розкрадачів;

б) виявлення окремих фактів випуску неврахованої продукції;

в) виявлення відхилень від технологічного процесу та ін.

Проведення тактичних операцій вимагає розробки спеціальних планів, узгоджених із загальним планом розслідування. Наприклад, план тактичної операції «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків» містить такі слідчі, організаційні дії та оперативно-розшукові заходи:

1) встановлення способу життя підозрюваного, його зв’язків у період вчинення розкрадання і після порушення кримінальної справи; наявність у нього майна, нажитого злочинним шляхом, його місцезнаходження;

2) запити в усі установи, де офіційно може зберігатися майно особи, яка підозрюється, або ведеться облік прав на це майно;

3) допит підозрюваних (обвинувачених) з метою отримання показань, що можуть вказувати на наявність майна і місця його знаходження;

4) допит членів сім’ї, сусідів, працівників, знайомих з означених питань;

5) обшук за місцем проживання, службовим (робочим) місцем особи, яка підозрюється, іншими місцями можливого зберігання майна;

6) накладення арешту на виявлене майно;

7) виявлення осіб, які переховують майно підозрюваного;

8) обшук за місцем проживання цих осіб;

9) проведення повторного обшуку (з урахуванням недоліків первісного обшуку і додаткових фактичних даних, отриманих у ході розслідування);

10) забезпечення недоторканності описаного майна від псування, підміни (здача на зберігання, опечатування, фотографування).

 

Глава 29. РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (СЛУЖБОВІ ЗЛОЧИНИ)