За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками (тобто ті, які мають ознаки, властиві речам даного роду, та вимірюються числом, вагою, мірою, наприклад, бензин, зерно, цукор), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК).
Договір позики — це один із небагатьох реальних (оскільки вважається укладеним у момент передачі грошей чи речей, які визначені родовими ознаками) та односторонніх договорів (позикодавець має лише право, позичальник — лише обов'язок). Форма договору позики залежить від суб'єктного складу та суми грошей чи вартості речей, які надаються. Якщо позикодавцем виступає юридична особа, договір повинен укладатися в письмовій формі. В інших випадках письмова форма договору позики є обов'язковою, якщо його сума перевищує не менш як в 10 разів встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (на 1 березня 2005 р. — 17 гривень). Інколи в житті позикодавцю не завжди "зручно" дотримуватися передбаченої законом письмової форми договору. Гроші може позичати родич, сусід, начальник, близький приятель, кохана дівчина. Але необхідно пам'ятати, що при порушенні форми договору сторони позбавлені права посилатися на свідчення свідків на підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Тобто якщо позичальник "забуде" про борг чи помре, а письмові докази укладення договору відсутні, позикодавець позбавлений права посилатися на свідків і тому навряд чи зможе довести в суді, що в нього дійсно взяли гроші в борг.
Договір позики за загальним правилом є відплатним (тобто позикодавець має право на отримання від позичальника процентів за користування грошима), якщо інше не встановлено законом чи договором. Якщо розмір процентів договором не визначений, вони визначаються на рівні облікової ставки Національного банку України.
Водночас законодавець передбачає випадки, коли договір позики вважається безпроцентним:
1) коли він укладений між фізичними особами на суму, яка не
перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємниць
кої діяльності;
2) коли позичальнику передані речі, визначені родовими оз
наками.
Позичальник повинен повернути гроші в обумовлений строк. Якщо договором строк повернення не встановлено або він визначений моментом пред'явлення вимоги, то позику необхідно повернути протягом ЗО днів від дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо інше не передбачено договором.
У випадку коли позичальник своєчасно не поверне грошову позику, він зобов'язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Якщо боржник виявиться недобросовісним, то позовна заява може мати такий вигляд.
В Червоноградський міськсуд
Позивач Мячиков Микола Сергійович,
проживаєм.Червоноград, вул.Костьольна, З
Відповідач Ромашов Михайло Васильович,
проживає м.Червоноград, вул.Освіти, 24, кв.24
Позовна заява про повернення боргу
1 вересня 2004р. відповідач Ромашов Михайло Васильович взяв у мене в борг 1000 (одну тисячу) гривень і зобов 'язався їх повернути до 1 жовтня 2004 р., про що дав відповідну розписку. В зазначений строк відповідач борг не повернув. Мої неодноразові нагадування про добровільне повернення грошей розуміння в нього не знаходять. Від зустрічі зі мною боржник ухиляється.
Відповідно до статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України Прошу:
1. Стягнути з відповідача Ромашова Михайла Васильовича на мою користь суму боргу із встановленим індексом інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми і видатки, пов 'язані зі сплатою державного мита.
1 квітня 2005 р. Підпис: Мячиков М. С
І
34.2. Кредитний договір
Кредитний договір є різновидом договору позики, невипадково до кредитних відносин застосовуються положення договору позики, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК).
Загальними принципами банківського кредитування є: а) забезпеченість кредиту; б) його строковість; в) оплатність; г) цільовий характер.
Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з листом, заявкою, клопотанням тощо. Банк аналізує діяльність потенційного клієнта, визначає його кредитоспроможність (забезпеченість власними коштами, репутацію, оцінку продукції, яка ним виробляється, кон'юнктуру ринку) та приймає рішення про надання чи відмову в кредиті.
Кредити можуть бути забезпечені: а) заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); б) гарантією іншого банку, фінансами чи майном третьої особи; в) порукою; г) свідоцтвом страхової компанії. Крім того, існують бланкові (не забезпечені) кредити. Вид і характер забезпечення безпосередньо впливає на розмір відсотків за користування кредитом.
В кредитному договорі сторони повинні визначити:
• суму кредиту;
• його мету;
• строк повернення;
• умови повернення;
• зобов'язання банку (відкрити рахунок позичальнику, за
безпечити його консультаційними послугами тощо);
• зобов'язання позичальника (використовувати кредит за
призначенням, забезпечити повернення кредиту та відсотків з
користування, надавати бухгалтерський баланс та звітні доку
менти тощо);
• права банку (перевіряти забезпеченість позики, а також
заставних можливостей поручителей та гарантів, обмежити на
дання кредиту за недостатності його забезпеченості тощо).
Кредитний договір повинен укладатися в письмовій формі, порушення якої має наслідком його нікчемність.
Як випливає із визначення кредитного договору, він за своєю правовою природою належить до категорії консенсуальних дого-
ворів, тобто вважається укладеним з моменту досягнення всіх істотних умов договору в належній формі.
Оскільки одним із принципом кредитування є його від платність, позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом встановлені договором відсотки, розмір яких визначається з урахуванням кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту та пропозиції, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки Національного банку України та інших чинників.
Позичальник відповідає за:
• нецільове використання кредиту;
• неповернення кредиту у встановлений строк;
• несплату відсотків за користування кредитом.
