Поняття об'єкта цивільного права

• нерухомі і рухомі.

До нерухомих речей належать земельні ділянки, багаторічні насадження, будівлі та споруди, тобто такі об'єкти, переміщення яких у просторі неможливе без певних пошкоджень, а також майно, яке за своєю суттю є рухомим, але законодавець відно­сить його за статусом до нерухомого (морські та повітряні судна, космічні об'єкти).

Особливостями правового режиму нерухомості є спеціальні правила укладення правочинів з нерухомістю (нотаріальна

форма, державна реєстрація), виконання зобов'язання про пере-дання нерухомого майна за місцем його знаходження (ст. 532), більш тривалі строки набувальноі давності порівняно із рухомим майном (ст. 344), державна реєстрація речових прав (ст. 182 ЦК). Мета державної реєстрації полягає у веденні єдиного об­ліку нерухомості, а також у виключенні можливості укладення кількох договорів різними суб'єктами на один і той самий об'єкт;

• родові та індивідуально-визначені.

Родові речі характеризуються ознаками, загальними для речей такого ж роду: мірою, вагою, числом (цукор, порох, зерно, цегла). Загибель родової речі не звільняє боржника від виконан­ня зобов'язання в натурі. Якщо на елеваторі згоріло зерно, це не звільняє зберігача від обов'язку повернути власнику таку ж кількість зерна певного найменування, вологості, забрудненості, яка була здана на зберігання. Невипадково римському праву було відоме правило — res non pereunt (родові речі не гинуть).

Речі, наділені особливими, тільки їм властивими ознаками, що дозволяють виділити їх з маси однорідних речей, є індиві­дуально визначеними. Правове значення цього поділу полягає в тому, що предметом одних договорів можуть бути виключно речі, визначені індивідуальними ознаками (майновий найм, по­зичка), а інших — тільки речі, визначені родовими ознаками (контрактація, позика), а в окремих договорах предметом можуть бути речі, визначені як індивідуальними, так і родовими озна­ками (купівля-продаж міна, зберігання).

Зважимо, що така класифікація є досить умовною. За певних обставин родові речі можуть переходити в категорію індивіду­ально визначених. Так, звичайний стілець в магазині є річчю родовою, але після того, як він був придбаний організацією і отримав певний інвентаризаційний жетон, стілець перетворився на річ індивідуально визначену. І, навпаки, якщо довірена особа отримала доручення придбати на аукціоні сучасного живопису будь-яку картину українського майстра, то в цьому разі пред­метом договору буде річ родова, хоча кожна картина належить до категорії індивідуально визначених речей;

• подільні та неподільні речі.

Подільними є речі, які в результаті їх натурального поділу не втрачають свого первісного господарського призначення. Наприклад, відро молока можна розлити по пляшках, мішок зерна — розсипати по відрах тощо. Неподільні речі — це речі, поділ яких неможливий без зміни або навіть пов'язаний із втратою ними їх корисних властивостей (стілець, телевізор, теля тощо). При поділі спадщини, спільного майна подружжя,

фермерського господарства якщо річ належить до категорії не­подільних, то поділити її в натурі неможливо, тому одному із співвласників надається річ, а іншому сплачується грошова або товарна компенсація;

• споживні і неспоживні.

Споживними є речі, які внаслідок однократного викорис­тання втрачають свою натуральну форму або стають органічною частиною інших речей (продукти харчування, паливо, будівельні матеріали). Неспоживні втрачають свої властивості поступово (автомобіль, телевізор, сукня). Предметом договору найму, оренди можуть виступати лише неспоживні речі, оскільки по закінченні договору предмет найму чи оренди підлягає по­верненню власнику з урахуванням природного зносу чи амортизації;

• головні речі і приналежні.

Головними вважаються речі, які мають самостійне господар­ське призначення (будинок, автомобіль, рушниця). Приналежні речі — це ті, які слугують головній і пов'язані із нею спільним господарським призначенням (футляр до музичного інструмента, корабельна шлюпка, запасне колесо до автомобіля). Не є при­належністю речі, які за своєю суттю складаються з двох або більше речей (пара ковзанів, десятитомне зібрання творів). За загальним правилом приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не передбачене законом чи договором, тобто при відчуженні приналежність слідує за головною річчю;

• складові речі і складна річ.

Складові речі — все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Складна річ складається із різнорідних предметів, що ста­новлять єдине ціле і передбачають використання їх як єдиної речі. В цивільному обігу ці речі мають одну і ту ж долю, і договір, укладений стосовно складної речі, поширюється на всі її частини. Так, горіховий меблевий гарнітур майстра Гамбса складався з дивану, дванадцяти стільців та круглого столика на шести ніжках. Ця класифікація має важливе значення для визначення поняття "комплектність товару" (ст. 682 ЦК) та при виконанні зобов'язання частинами, оскільки, наприклад, договір купівлі-продажу вважається виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного в комплект (ст. 683 ЦК);

• продукція, плоди та доходи.

Продукція — це все те, що отримано внаслідок виробничого використання речі (напівфабрикат, компоненти сировини, го­товий продукт).

Доходи — це грошові та інші прибутки з речі внаслідок її участі в цивільному обігу (орендна плата, відсотки за вкладом в кредитній установі).

Плоди — це речі, які виникають внаслідок природного роз­витку іншої речі (приплід тварин та птахів, молоко, вовна, врожай). Відповідно до чинного вітчизняного законодавства продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 189 ЦК).

Цікаво, що російський законодавець займає протилежну пози­цію. Так згідно зі ст. 136 ЦК Російської Федерації плоди, продукція та доходи належать особі, яка використовує це майно на законних підставах, якщо договором не передбачено інше. Крім поняття речей, в цивільному праві виділяють окреме поняття "майно". Поняття "майно" ширше, ніж поняття "річ", оскільки охоплює:

а) окрему річ;

б) сукупність речей;

в) майнові права та обов'язки.

7.3. Результати роботи та послуги

У більшості випадків цивільні правовідносини виникають з приводу наявних речей (договір купівлі-продажу, дарування, поставка тощо). Водночас можуть існувати цивільні правовід­носини, де речі як об'єкт відсутні взагалі (послуги з охорони) або будуть лише створені в процесі реалізації правовідносин (будівництво дачі). До таких правовідносин і належать право­відносини, спрямовані на виконання робіт та надання послуг.

Відмінність між роботою та послугами полягає в тому, що в першому випадку наслідок дій виступає у вигляді певного мате­ріального результату (пофарбований паркан, викопана криниця, відремонтований телевізор тощо), при наданні послуг такий результат може бути і відсутній, тобто його не можна "взяти в руки" чи побачити.

Послуги поділяються на фактичні (перевезення вантажів), юридичні (реалізація майна за договором комісії) та комплексні, які включають і юридичні дії, і фактичні (договір транспортної експедиції).