Серед ек. проблем є 3, які називають основними проблемами організації ек:
· Що виробляти? Які блага та в якій кількості виробляти? Скільки кожного з товарів повинна виробити нац. ек. і скільки кожної з послуг варто запропонувати? І коли це зробити? Що сьогодні треба виробляти – одяг чи взуття? Чи виробляти багато предметів споживання й небагато товарів вироб. призначення, чи навпаки?
· Як виробляти? Які фірми мають це робити? Які технології та ресурси доцільно використовувати для в-ва продуктів? Із чого краще виробляти електроенергію – з нафти чи вугілля? Як доцільніше виробляти блага – за допомогою машин і механізмів чи ручної праці? На приватних чи держ. п-ствах?
· Для кого виробляти? Кому пожинати плоди ек. зусиль, тобто як розподіляти виготовлені блага між різними індивідами та домогосподарствами? Яке ми хочемо ми сусп. – таке, де мало багатих і багато бідних, чи таке, в якому переважає середній клас, а багатих і бідних обмаль?
Розв’язання основних ек. проблем передбачає передусім узгодження госп. поведінки суб’єктів господар. в умовах обмежених ресурсів.
Інформація щодо поведінки виробників і споживачів передають за допомогою цінових сигналів, спонтанно. На підставі відхилення цін на ресурси або вироблені блага і послуги вирішують питання про те, що, як і для кого виробляти. Спонтанний порядок забезпечує ринок. Застосування спонтанного порядку пов’язане із трансакційними витратами (не безпосередньо витрати на в-во, а й витрати на пошук інфор. про ціни, про учасників торгівельних угод, витратами на укладання господ. договору, контроль за його виконанням тошо).
4.Основні проблеми економічної організації. Виробничі ресурси і проблема вибору.Крива виробничих можливостей. Оскільки ресурси обмежені, економіка повного залучення ресурсів і повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів та послуг. Саме тому люди повинні вибирати, які товари і послуги виробляти, а від яких відмовлятись. Для прикладу можна навести, що здатність нашої економіки виробляти лише 2 види товарів: промислових роботів та вареників. Обмеженість ресурсів означає обмеженість обсягу продукції.Оскільки ресурси обмежені і повністю залучаються у виробництво, то будь-яке збільшення виробництва роботів потребувати переміщення частини ресурсів із виробництва вареників. Справедливе також і протилежне твердження. Суспільство не може водночас досягти двог взаємопротилежних цілей. 
Криву виробничих можливостей зобразимо для попереднього прикладу, тобто економіка здатна виробляти лише 2 товари.Для цього застосуємо простий двомірний графік, довільно розмістивши дані про виробництво роботів (капітальних благ) по вертикальній осі, а дані про виробництво вареників (споживчих благ) по горизонтальній осі. Кожна точка на кривій виробничих можливостей показує деякий максимальний обсяг обох продуктів.Ця крива зображає деяку межу.Для реалізації різних комбінацій виробництва роботів і вареників, показаних на кривій виробничих можливостей, супільство повинно досягти і повної зайнятості ресурсів повного обсягу виробництва.Точки які лежать в середині кривої, також досяжні, але не такі бажані, як точки на кривій.Ці внутрішні точки означають невдачу в досягненні повної зайнятості і виробничої ефективності.Точки які лежать поза кривою виробничих можливостей, представляли би більший обсяг виробництва, ніж будь-яка точка накривій, але такі точки не досяжні.
5.Основні економічні школи.Вклад укр.вчених у розвиток світової ек.науки
Прорив у галузі ек. повязаний з меркантилізмом. Ранні меркантилісти ототожнювали багатство з грошима,а пізні мерк. під багатством розуміли надлишок продуктів, що обмінюються на зовнішньому ринку на гроші. З меркан.повязують виникнення терміна “політична економія”. Ф.Кене “Економ.таблиця ”. Поділяв все суспільстао на три класи:1)продуктивний,2)клас земельних власників,3)”Непродуктивний клас”.Ві три класи перебувають між собою в економ. взаємодії. В цьому творі Кене не передбачає втручання держави у природній перебіг життя.Він був представником школи фізіократів, крім того Ж.Тюрго. А.Сміт розглядав економ. науку як учення про багатство та способи його збільшення.Багатство нації втілене в продукції, яка споживається народом країни.Регулятором створення багатства за Смітом виступає “невидима рука” ринку:коли людина виходить з власної вигоди, це приводить її до того, що вона віддає перевагу тому заняттю, яке найбільш вигідно суспільству.Основні представники класичної школи: В.Петті, Д.Рікардо, ДЖ.Стюард Міль. Марксиський напрям (К.Маркс,Ф.Енгельс)Гол.твір “Капітал” Основу ек.доктрини становила концепція експлуатації, зубожіння мас і утвердження соціалістичного ладу. Наприкінці 19- поч.20ст.в ек.науці виникли нові школи. Нова історична школа (Бюхер,Зомбарт)Вваж.що що ек.життя країни регулюється не механізмом ринку, а специфічними для кожної країни історично сформовані соц.інститути. Австрійська школа граничної користі (Є.Бем-Баверк, Ф.Візер) знаменували поворот ек.теорії до споживача Кембріджська школа (А.Маршал, А.Пігу)Займалися проблемами ціноутворення на рівні окремих товарів, підприємств,ринків.Маршал першим поєднав дослідження ек.процесів з матем.апаратом. Американська школа (ДЖ.Бейтс Кларк).Обгрунтував принцип марженалізму (граничності),створив теорію граничної продуктивності. Центральне місце в ек. науці Кларк відводив розподілу.Він ствердж. що доходи робітників відповідають реальному внеску праці й капіталу в кінцевий продукт вир-ва. Кейнсіанський напрям (Кейнс) Визначив значні похибки у механізмі вільної конкуренції,обгрунтував необхідність державного втручання в економіку. Видатні українські вчені-економісти І.В.Вернацький видав журнал “Економ.указатель”, де критикував кріпосницькі та доринкові форми вир-ва,виступав проти втручання держави в ек-ку.Зібер був першим популяризатором ек.вчення К.Маркса.С.А.Подолинський основоположник екологічної парадигми сучасної ек.науки.М.І.Туган-Барановський зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу,у критику ек.доктрин марксизму.
